У Херсоні живе унікальна собака породи акіта-іну, або японська акіта – Кіміко Такара. За два роки “виставкового” життя вона отримала всі можливі нагороди, чемпіонські титули та тричі ставала “Кращим представником породи в Україні”. Але не лише це робить її унікальною: вона сертифікований каністерапевт з особливою спеціалізацією – “собака для читання” і вже більше двох років допомагає дітям долати труднощі з читанням та спілкуванням.
Каністерапія (латинське слово “canis” означає “собака”) – методика реабілітації дітей та дорослих завдяки контакту зі спеціально навченими собаками. Вона давно працює у США, Польщі, Німеччини, Литві, Фінляндії, Норвегії та багатьох інших країнах. В Україні ж вона лише починає розвиватися.
Кіміко зі своєю хазяйкою Мариною Рудаковою.
“Кіміко в цьому році виповнюється 5 років. Про акіт я знала лише з фільму Хатіко, як і більшість людей. У родичів з’явилися цуценята, і мені подарували її. Ім’я обиралося довго, оскільки собака породиста, воно мало бути японським і на букву “К”. Я почала шукати, мені сподобалося Кіміко, що означає “красива дитина історії”, “благородна дитина”. Друге ім’я могло бути на будь-яку літеру, я обрала Такара, що означає “скарб”. Ось вона і стала для нас справжнім скарбом”, – сміється Марина Рудакова, власниця собаки.
Стереотипи існують не лише серед людей
У 2017 році, коли “виставковий” етап для Кіміко закінчувався, пані Марина почала більше цікавитися варіантами роботи з собаками і дізналася про каністерапію.
“У грудні того року проходила перша конференція з каністерапії. Я туди поїхала, познайомилася з людьми, а наступного року поїхала вже з Кіміко”, – розповідає пані Марина.
Після конференції спеціалісти з Литви проводили тренувальний табір і тестування за міжнародною програмою Therapy Dog Workshop and Testing. Загалом собаки породи акіта належить до агресивних порід і не дуже підходять для терапії, тому, коли пані Марина вирішила взяти участь у тренуванні, спеціалісти не схвалили такий намір.
“Але, коли вони побачили, що два дні конференції вона лежала поруч зі мною, не реагуючи на всіх людей, що переступали через неї, були в шоці і змінили свою думку”, – розповідає власниця Кіміко.
Після тренувального табору учасники мали скласти іспит з 10 тестів на слухняність та реакцію.
“Під час іспиту Кіміко йшла поряд без повідка, а навколо бігали, кричали люди, на неї світили прожекторами, лунали гучні звуки пострілів, а вона пройшла не реагуючи. Уявляєте, яка витримка! Ми отримали чудові рекомендації, нам порадили зайнятися саме читанням. Через тиждень ми вже провели перші читання у бібліотеці №16, а потім про нас дізналися у бібліотеці імені Гончара. І з лютого 2019 року ми працюємо тут”,- ділиться Марина Рудакова.
Так і з’явився проєкт “Кіміко Такара. Читаємо разом”.
Як Кіміко допомагає дітям
У бібліотеці організували окрему “територію Кіміко”: на стінах висять її портрети з дітьми, стоїть банер, деякі нагороди. Для дітей створено всі умови для комфортного читання: бібліотека надає багато книжок на вибір, зона облаштована зручними меблями, кріслами-мішками, є м’який килимок, щоб можна було читати на підлозі – діти це полюбляють. Дитина сама обирає місце, де читати, Кіміко слухняно лягає поруч і дитина може гладити, обіймати її під час та після читання. Коли гарна погода, читання проводять на вулиці.
Першочергова ціль, за словами пані Марини, – покращення якості читання.
Якщо у дитини проблеми з читанням, або вона боїться читати вголос чи на людях, вона може прийти до бібліотеки і почитати тут собаці в дружній атмосфері. Собака ніколи не зробить зауваження, завжди слухає, дитина розслабляється і з кожним разом їй все більше хочеться читати і покращується техніка читання. Окрім цього, такі заняття спонукають дітей любити тварин, не боятися їх.
Антон Баутін та його син Ярік відвідують заняття вже 2 місяці.
“Це унікальний проєкт. Днями вчителька Яріка сказала, що він кращий з читання в класі. Це за 2 місяці додаткових занять! Більше того, ми перебуваємо в бібліотеці після занять з Кіміко, ми ходимо по залах, беремо книжки, у сина власний абонемент, він став більше читати. Тепер, коли ми приходимо до торговельного центру, він біжить не за іграшками, а за книжками. Залучення до книжок у сьогоднішніх реаліях насправді важливе. Ми дуже раді і вдячні, що є така можливість і люди, які створюють таке для дітей”, – поділився батько Яріка.
У середньому читання відвідують 6 дітей. Кожен приходить на свій час, записуються заздалегідь. За правилами, з собакою можна займатися 1-1.5 години максимум, тому на кожну дитину виділяється 15 хвилин часу. Після сеансів Кіміко довго відпочиває, адже віддає дітям багато енергії.
Цього року, окрім індивідуальних читань заняття проходили у форматі “маленького театру”: усі діти приходили на один час і читали текст по ролях.
Пані Марина підрахувала, що за цей навчальний рік відбулося 26 занять, у яких брали участь 29 дітей. А за два роки Кіміко провела більше ніж 100 читань і позаймалася з понад сотнею дітей.
Коли торік почався карантин, заняття перешли в онлайн. Кожній дитині дзвонили окремо. Діти були у захваті, коли бачили, що їм дзвонить собака, як вона сидить за компьютером, інколи лапками на клавіатурі.
Ольга Середа з дочкою Катериною познайомилися з Кіміко саме на онлайн заняттях. Дівчинка навчалася у першому класі, тільки почала читати, як почався карантин.
“Дочка погано читала, були проблеми зі швидкістю читання, заняття з Кіміко допомогли. Вона почала читати тексти набагато більші за розміром, ніж раніше. Було смішно, коли вона запитала мене “А як Кіміко номер лапками набирає?”. Звісно, 15 хвилин – це мало, дитині хочеться більше. Якось вона навіть розплакалася, бо не встигла дочитати казку Кіміко і, коли всі інші діти вже прочитали, до нас подзвонили ще раз і дали їй дочитати. Звісно, коли почалися очні заняття – це зовсім інше, можна торкнутися собаки, обійняти, погладити. Кіміко дуже обережна, уважна. Вдячна Марині за такі заняття”, – поділилася пані Ольга.
Як уточнює пані Марина, вони роблять акцент саме на читанні, але, звичайно, є і терапевтичний ефект:
– Діти перестають боятися собак, є гіперактивні діти, які з Кіміко заспокоюються.
Ми ж працюємо не тільки зі звичайними дітьми, а й з дітьми з порушеннями аутистичного спектра, з синдромом Дауна, з дітками, що мають порушення зору. Кімі дає їм чудову можливість для соціалізації.
У бібліотеці проводили заняття з Кіміко для дітей, що мають порушення зору.
Віка страшенно боялася собак. Як розповіла мати дівчинки – Оксана Дацюк, у неї починалася паніка, навіть якщо собака була на повідку за кілька метрів від неї:
– Ми регулярно почали відвідували заняття, спочатку Віка боялася, з острахом ходила, але читала. Зараз я бачу, що вона вже набагато спокійніше реагує на собак. Кіміко дуже позитивний песик, дозволяє себе обіймати, не гавкає, вона навчена і дуже спокійна. Я вдячна Марині. За кордоном ці послуги дуже дорого коштують, нам пощастило, що в Херсоні є такі заняття.
Ще один успішний приклад – 11-річна Ліза, у якої розлад аутистичного спектру, дуже боялася не тільки собак, а й взагалі тварин. Кіміко — перша тварина, яку дівчинка погладила, зараз же в неї вдома навіть живе кішка. До того ж, після занять дівчинка заспівала. Загалом, за словами пані Марини, багато дітей починають писати вірші, малювати, співати, танцювати.
“Я радію, бо бачу результати нашої роботи. Наприклад, хлопчик з синдромом Дауна, який 10 років не говорив, після декількох занять взяв книгу і почав ніби читати і казати “Кі-мі-ко”, ми були шоковані. Інколи батьки приходять самі, без дітей, відпочивають та енергетично заряджаються. Собака хороший емпат, вона добре зчитує настрій людей, мікроміміку, тиск, гормональний фон і знає коли треба підійти, а коли краще не чіпати”, – ділиться хазяйка Кіміко.
“У мене є девіз “Головне правильно дихати: вдихати – щастя, видихати – добро”. Коли я працюю з дітьми, вони мене також наповнюють. Я бачу їх натхненні очі, їх настрій, як вони сюди біжать, у будь-яку погоду. Ми даруємо емоції, гарний настрій! Батьки дзвонять і кажуть: “Ми тільки повернулися додому від вас, а дитина вже складає книжки і готується на наступні читання” – це дуже надихає!”, – додала пані Марина.
Каністерапія в Україні
В останні роки в Україні створюється все більше центрів реабілітації та окремих проєктів, де собаки працюють за різними напрямками.
Так, сеанси каністерапії проводять у Тернопільському обласному центрі комплексної реабілітації. Тут з дітьми з інвалідністю працюють золотисті ретривери Мая та Вайд.
Фото Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації з Наталею Турецькою
Вайд, так само як і Кіміко, допомагає дітям покращити навички читання та вербальний розвиток, а Мая спеціалізується на рухливих іграх, що позитивно впливають на моторику дітей.
А у Вінниці мешканцям “Вінницького обласного пансіонату для осіб з інвалідністю і осіб похилого віку” допомагають колись безпритульні собаки. Організовує заняття вінницьке відділення Міжнародного благодійного фонду “Чотири лапи”. Собаки пройшли спеціальний відбір, підготовку і тестування. Спілкування з чотирилапими друзями покращує емоційний стан мешканців пансіонату, підвищує розумові та рухові здібності. На жаль, через карантин, візити тимчасово припинили, бо мешканці пансіонату входять до групи підвищеного ризику.
Ще один приклад каністерапії — реабілітація військових, що повертаються із зони бойових дій. Проєкт “Друг героя” почав працювати у 2015 році, через рік після початку збройного конфлікту в Україні. Психологи працюють з ветеранами разом з собакою, тоді людина почувається безпечніше і може відкритися психологу.
І це лише невеликий список ініціатив, які використовують собак-терапевтів для допомоги українцям.
Проект «Donbas Media Forum та міжрегіональне співробітництво для виробництва якісного контенту для Сходу України» впроваджується за підтримки Медійної програми в Україні, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.
Фото Олександра Корнякова, Юлії Лук’яненко та з Фейсбук-сторінки “Кіміко Такара. Читаємо разом”
