Рівень прийняття рішень у державі характеризується рівнем освіти тих, хто їх приймає. Про це зазначила депутат Закарпатської обласної ради, директор одного з найбільших деревообробних підприємств області Ірина Мацепура під час дискусії на форумі Re:Open Zakarpattia 2022.
За її словами, освітній потенціал є передумовою економічної стійкості краю та України загалом. “Якщо подивитись на рівень ЗНО по області, то це катастрофа катастроф, яку сором’язливо останніми роками ховають за ковідом, за війною. Постає питання кадрового потенціалу – з чим ми будемо вирівнюватися із Європою та як ми досягнемо цієї європейської стійкості?” – зазначила вона.
Другим фактором економічної стійкості, за словами Ірини Мацепури, є ресурс на розвиток, інвестиції та інновації. “53% області — це ліс. Це поновлюваний ресурс, який протягом 80-100 років повертається. Однак у 2018-19 роках міжнародні аудитори, які перевіряють наше підприємство, почали звертати увагу, що у державі йде рекламна кампанія “не рубайте ліс”.
За її словами, такі меседжі супроводжувались фото вирубаних лісів у інших країнах. Ймовірно, для більшої драматизації поточного стану лісу на Закарпатті.
“А у 2020 році виявилось, що деревообробній галузі не вистачає сировини. Лісівники перестали виконувати план лісосічних робіт, який визначається на 10 років. Розрахункова лісосіка Закарпаття – 1,2-1,5 мільйона кубічних метрів лісу. У радянські часи вирубувалось 5-7 мільйонів кубометрів, зараз же на 1 листопада зрубано 700 тисяч кубометрів”, – зазначила депутатка. – “Підприємства виявились без роботи та почали працювати в одну зміну, бюджет опинився без податків. За даними лісогосподарського управління Держлісагентства 1,2 мільйона “недорубів” по Закарпатській області, 1,4 мільйона – по Івано-Франківській”.
Як стверджує Ірина Мацепура, основна частина інвестицій у галузь є внутрішніми. Однак у 2019-2020 роках через активне залучення державою коштів у цінні папери. курс валют впав на 15-18%. Через це експортери втратили обігові кошти та недоотримали прибутки.
Регуляторні проблеми повторились із початком війни, коли у державі фактично діяли кілька валютних курсів – один готівковий, інший – для підприємців. Різниця між ними на початку повномасштабного вторгнення сягала 8 гривень. У результаті, як стверджує Ірина Мацепура, посилаючись на інтерв’ю заступника голови НБУ для Forbes, Національний банк витрачав мільярди гривень на місяць на підтримку карткового курсу замість підтримки вітчизняних виробників.
Ужгородський прес клуб
Фото Наталії Радченко
