У Закарпатському музеї народної архітектури та побуту з нагоди Дня вишиванки відбувся форум-виставка українського національного одягу «UaDNA».
Під час заходу в залі були представлені зразки традиційної вишивки насамперед з Закарпаття, а також з інших регіонів України.
Для всіх присутніх кандидат мистецтвознавства, завідувач кафедри декоративно-прикладного мистецтва Закарпатської академії мистецтв Роман Пилип прочитав лекцію про різновиди закарпатської вишивки, її особливості та призначення, яке виконував вишиваний одяг українців.
Форум-виставка українського національного одягу «UaDNA»
Як розповів у коментарі Varosh директор Закарпатського музею народної архітектури та побуту Василь Коцан, найдавніша збережена вишивана сорочка Закарпаття датується XIX століттям.
«Це остання чверть XIX століття, наприклад, жіноча сорочка із села Порошково Перечинського району, яка нині зберігається в обласному краєзнавчому музеї. У свій час ця сорочка була зафіксована в експедиціях відомим дослідником народного мистецтва Закарпаття Сергієм Маковським у його праці, яка була опублікована у Празі в 1925 році. Ним же було зафіксовано ще ряд сорочок, зокрема, гуцульська традиційна сорочка, яка сьогодні зберігається у музеї Андрія Коцки. Значна кількість традиційного одягу є і в нашому музеї, з давніших – це фактично кінець 19-го століття», – розповів Василь Коцан.
Про період створення сорочок, за його словами, можуть свідчити елементи крою та кольорова гама вишивки, адже до ХХ століття майстрині використовували природні барвники, а отже – чорні й білі нитки. Утім, найпоширенішою була вишивка білим по білому, із незначними вкрапленнями кольорів.
Перші фабричні анілінові барвники почали з’являтися на Закарпатті на початку ХХ століття насамперед це були червоний і синій кольори. Тому для початку минулого століття характерна вишивка, в якій переважали саме ці кольорові поєднання, на рівні з червоно-чорним.
«До того найчастіше вишивали білим по білому, з незначними кольоровими вкрапленнями. Щодо орнаментики: найдавнішим вважається геометричний орнамент, далі вже поширювалися геометризовані рослинні мотиви. Рослинні мотиви на території Закарпаття поширилися вже масово в 30-40-х роках », – розповів Василь Коцан.
За його словами, поширенню нових мотивів у вишивці сприяла поява європейських, зокрема, французьких та італійських, журналів мод, окремі сторінки яких були відведені під викрійку костюма, сорочки, з наведенням схеми вишивки, в основному – з рослинними мотивами. Закарпатські майстрині перемальовували схеми та використовували у вишивці.
Загалом же, розповів Василь Коцан, за структурою та орнаментикою народного строю можна було визначити приналежність не лише до певного району: навіть у межах одного села в різних куточках майстрині могли використовувати різні орнаментальні мотиви чи колірну гаму.
«За колірною гамою визначали й період року, цикл свят. Наприклад, у піст жінки старшого віку носили сорочки, де обов’язково мав бути присутній фіолетовий колір», – сказав Василь Коцан.
У Закарпатському обласному музеї народної архітектури та побуту зберігається до 7 тисяч експонатів народного одягу, із яких близько 3 тисячі – саме вишиті сорочки. Окрім того, закарпатські вишиті сорочки є у фондах музеїв у Києві, Львові, Чернівцях, а також за кордоном – у музеях Словаччини та в етнографічному музеї Будапешта.
- Якщо вам подобається те, що робить команда Varosh — підтримай нас донатом тут. А з нас — кавіль 🙂
Тетяна Клим-Кашуба, Varosh
Фото авторки та зі сторінки Закарпатського обласного музею народної архітектури та побуту
Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття! Читайте більше в наших соцмережах — Facebook та Instagram.
