Книгу «Колекція ікон Закарпатського музею народної архітектури та побуту» видав музей ще в серпні цього року і, за словами працівниці музею Тетяни Сологуб-Коцан, поширювали його за донати на автомобіль, який купив для ЗСУ письменник і волонтер Андрій Любка.
— Оскільки продавати цю книгу ми не могли, то вирішили поширювати її за донати, — розповіла Varosh Тетяна. — Так ми поширили книгу і змогли допомогти нашим військовим. Таким чином, книга розійшлася по всій Україні і ми не знали далі долю кожного екземпляра. Самі здивувалися, коли побачили її в Парижі.
Дізналися про це, за словами Тетяни Сологуб-Коцан, з посту у Фейсбуці Ольги Апенко. Книга про колекцію ікон закарпатського музею опинилася в Луврі разом з іншими книгами про українську ікону.
“Наша підбірка охопила мистецтво України від найдавніших часів до нашого часу, від народних промислів до цифрового мистецтва. Це дозволить тутешнім мистецтвознавцям та мистецтвознавицям краще розуміти, яка вона – наша багатолика і багатовікова культура – та чому не варто її плутати з недобросусідньою”, — написала Ольга на своїй сторінці.
В коментарі Varosh, Ольга розповіла, що вона дослідниця західноєвропейського мистецтва, музейниця з Києва і з початком повномасштабного вторгнення опинилася на контрактному стажуванні в Луврі.
— Тут я почала тісніше спілкуватися з людьми які дотичні до започаткування нового, 9-го відділу, “Мистецтв Візантії та християнств Сходу”. Його готують до відкриття у 2025 році. Ми з колегами, українськими музейниками, вирішили, що саме час сказати і своє слово. Виявилось, що у внутрішній колекції Лувру не так уже й багато видань про українську ікону, а з 2014 року і дотепер вийшло багато дуже якісної літератури на цю тему. Це збірки присвячені національним школам народного мистецтва в різних регіонах і такі видання особливо цінні, тому що вони дозволять кураторам визначити українські ікони серед того масиву, який їм траплятиметься.
За словами Ольги, коли вона вела пошук видань, присвячених українській іконі, то натрапила на видання про ікони ужгородського скансену.
— Воно здалося мені дуже класно оформленим, а, по-друге, надзвичайно рідкісним, тому що ікони Карпатського регіону мало де публікувалися і це справді дуже унікальне мистецтво. Тому, задонативши на ЗСУ, я розраховувала отримати одну книгу, але з музею мене спитали, скільки книг я хочу отримати? Я наважилася попросити дві і тепер вони потрапили в дві найкращі мистецькі інституції Парижу. Одна з них була передана в руки директора відділу “Мистецтв Візантії та християнств Сходу”, а інша минулого тижня пішла в бібліотеку Національного інституту історії мистецтв. Це одна з найкращих бібліотек історії мистецтва у світі.
За словами Тетяни Сологуб-Коцан, частина тиражу «Колекції ікон Закарпатського музею народної архітектури та побуту» ще є в музеї.
Про книгу: Книга «Колекція ікон Закарпатського музею народної архітектури та побуту» містить фотоілюстрації взірців народного іконопису ХVІІ -першої половини ХХ ст., що були поширені на теренах Закарпаття, а нині зберігаються в колекції музею. Тут представлені різновиди ікон, техніки їх виконання, ареал побутування. Серед них: ікони, написані на дереві, металі, склі, папері (літографія), на полотні.
Varosh
Фото зі сторінок “Ужгородський Скансен” та Ольги Апенко у Фейсбуці
Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття! Читайте більше в наших соцмережах — Facebook, Instagram та Тelegram.
