Підприємства мали бути розміщені в Закарпатській області, однак через бюрократію та зміни в законодавстві, якими було скасовано низку пільг для інвесторів, шведська корпорація відмовилася від наміру інвестувати в Україну.
– Зі шведами ми провели кілька зустрічей протягом 2003-2004 років, і були вже на тому етапі перемовин, коли дискутували про можливі місця розміщення заводів, – розповів Володимир Панов, який в 2001-2004 роках відповідав за залучення в область інвестиції на чолі профільного управління в Закарпатській ОДА.
– Логіка та гнучкість IKEA мене тоді неймовірно вразила. Корпорація була готова побудувати відразу 3 заводи на Закарпатті: один – у тому місці, де отримає в довгострокову оренду на близько 20 років лісовий масив, для вирубки та засадження лісу; два інші – у тому місці, де ми скажемо з огляду на наші соціальні особливості, наприклад безробіття чи депресивність району.
За словами Володимира Панова, IKEA могла би стати «якірним» підприємством для цілого регіону українських Карпат та основою для цілого кластера.
– Так з IKEA ми би мали фактично безвідходне виробництво, коли одні заготовлюють ліс, садять новий, виробляють меблі, хтось із відходів пелети та брикети, так далі, – пояснив Володимир Панов. – На жаль, через нашу бюрократію ми втратили IKEA. Плакати хочеться, коли згадую, як близько ми були до цілі й втратили можливість.
Це один з невдалих інвестиційних досвідів України та Закарпаття, однак регіон має чимало інших – куди більш успішних. Читайте про це у великій мультимедійній історії Закарпатське інвестиційне диво, про яке мало хто знає