Попри всі виклики, проблеми, які випали на долю українського бізнесу за останній рік, весь світ зрозумів, наскільки наш бізнес життєздатний, адаптивний, гнучкий. Так вважають експерти, які дискутували на тему «Економічна дипломатія в умовах війни: забезпечення стійкості з одночасною інтеграцією до ЄС» на форумі Re:Open Zakarpattia 2022. Але, звичайно, війна додала нових випробувань підприємцям в Україні.
Вікторія Алексович, генеральний директор «Вуд Інтернаціонал» представляє підприємство, яке виготовляє клепки для бочок, в яких витримується вино. Проте розширити виробництво – виготовляти самі бочки підприємство не може, за словами гендиректорки, банки бояться інвестувати в український бізнес.
«Для виробництва бочок треба, щоб банк виділив 10 млн. грн. кредиту. Але жоден український банк на таке не йде, як і європейський. Не бере на себе ризик інвестувати в Україну, – каже Вікторія Алексович і додає: якби завод був розміщений у сусідній Угорщині, проблем би не виникло. – Все що робимо на підприємстві, відбувається за власні кошти».
Інша проблема, за її словами, для бізнесу під час війни – мобілізація фахівців та неможливість оперативної їх заміни. «Щоб підготувати зміну, потрібен довгий час. Навчальні центри не працюють, професія інженера не є популярною. Питання освіти є надзвичайно важливим для будь-якої галузі. Ми не можемо знайти головного інженера, начальника цеху, – коментує Вікторія Алексович. Крім того у деревооборобних підприємств відчувається нестача деревини.
Але є і позитиви, каже гедиректорка: влада почала частіше спілкуватися з підприємцями та обговорювати нагальні проблеми, вести діалог.
Тарас Качка, торговий представник України вважає, що завдання влади, уряду – зрозуміти, який інтерес є у бізнесу, якому належить ініціатива у всіх процесах. За його словами, за минулі роки в Україні чимало зроблено з дерегуляції процесів, є зміни у митних процедурах, відбувається робота з багатьма країнами світу.
«Є ще один аспект: це допомогти підприємству знайти клієнта. Уряд, який би він не був, менш пробивний, ніж бізнес. Мені подобається досвід Чехії, де Міністерство торгівлі бере участь у всіх внутрішніх виставках і спілкується з виробниками. Ми до цього прагнемо, у нас поступ є, ми намагаємося працювати не лише з нашими звичайними партнерами», – зазначив Тарас Качка. За його словами, це не завжди виходить «рожево і гарно», і діє більш психологічно. Але це взаємодопомога і більший комфорт в роботі.
«За цей рік ми всі зрозуміли наскільки український бізнес життєздатний, адаптивний, гнучкий. Ми жодного дня не зупинили наш експорт, торгівлю. У ЄС, Канади, США є розуміння, що не лише бюрократичними інструментами ми готові допомагати бізнесу. Паперову роботу ми вже зробили, далі – інтеграція всіх систем з ЄС», – резюмував Тарас Качка.
Ужгородський прес клуб
Фото Наталії Радченко
