На Закарпатті, в місті Хуст діє підприємство, яке спеціалізується на виробництві клепки та альтернативної продукції для витримки вина, спиртових та пива за запатентованою французькою технологією “Process Le Bousinage”.
Тут переконані — за цією технологією майбутнє виноробної та алкогольної індустрії, адже вона дозволяє виробляти якісне вино та спиртові напої, використовуючи меншу кількість деревини, у той час, коли сировини, необхідної для цього, стає все менше.
Його власники — закарпатка Вікторія Алексович та її чоловік — француз Ален Бабель. Вони співпрацюють з французькими виноробами та мають намір розширити ринки збуту на Новий світ та Азію.
Директорка компанії розповідає, що таке дубова альтернативна продукція й у чому секрет її виготовлення та використання, а також як створити вино, яке буде перемагати на виставках та дегустаціях.
— Чому ви почали займатися саме деревиною, адже за освітою ви — філологиня?
— Без чоловіка в моєму житті деревина б не з’явилася. Ален був акціонером великої французької деревообробної компанії, до складу якої входило і бондарне виробництво. В кінці 90-х у Франції вже відчувався дефіцит деревини, як сировини, тому акціонерами компанії було прийнято рішення почати закупівлю дуба у східних країнах — на Балканах, у Центральній та Східній Європі. Невдовзі Ален створив деревообробну компанію у Словаччині, а через деякий час в Україні.
Оскільки Ален ніколи не розмовляв українською чи російською, а виключно французькою, то я працювала у нього перекладачем.
Як часто буває, з українськими партнерами бізнес не склався, та Ален хотів продовжити справу в Україні й запропонував мені створити нову деревообробну компанію. Так у 2004 році ми почали спільний бізнес. На початку компанія займалася купівлею пиломатеріалів та їх експортом. Потім будували та продавали дерев’яні будинки.
— Чому згодом зосередилися тільки на виготовленні клепки й альтернативної продукції?
— Деревообробка — це дуже важкий бізнес, а для мене й поготів. Часто доводилося зустрічатися з грубістю, нетактовністю клієнтів та партнерів. Дуже часто замовники «зникали» коли справа доходила до оплати.
За 10 років у деревообробному бізнесі я була настільки виснажена, що залишила цю справу й не думала до неї повертатися.
Згодом знайомий запропонував Алену почати виробництво клепки в Україні. Маючи великий досвід у деревообробці та виробництві клепки, а також базу колишніх клієнтів, з якими Ален підтримував контакт, ми вирішили спробувати.
Виготовляти альтернативну продукцію ми почали пізніше.
Ще в 90-х під час одного з відряджень в Австралію Ален бачив, як місцеві винороби витримують вино не в бочках, а у великих чанах з нержавіючої сталі, додаючи дубові дощечки. Повернувшись до Франції звернувся до свого товариша, французького винахідника Жака Шнедервінда, з пропозицією вивчити це питання, і розробити технологію виробництва, бо мав відчуття, що це перспективний напрямок для розвитку бізнесу.
Завдяки технології, яку розробив та запатентував у 2004 році Жак, деревину для витримки вина та спиртових напоїв обпалюють таким способом, як і дубові бочки. Тому ефект від витримки ідентичний бочковій, що підтверджують тести всліпу та лабораторні хроматографічні аналізи.
У 2016 році ми стали власниками цього патенту. Тоді ж почали виготовляти необхідне унікальне обладнання, згідно з патентною документацією. На це пішло понад два роки.
Перші продажі почалися у 2019 році. Продавати альтернативну продукцію, до речі, дуже непросто. Кожен потенційний клієнт перед закупкою партії товару, повинен провести ряд тестів і визначити чи влаштовуватиме його та його споживачів профіль отриманого після витримки напою.
— Якщо і бочка, і альтернатива дають однаково якісний продукт, то в чому перевага використання останньої?
— По-перше, витримувати вино у сталевих чанах з додаванням дубової альтернативи набагато зручніше, ніж у бочках та у десятки разів дешевше, що дозволяє виноробам суттєво знизити собівартість вина і бути більш конкурентними, що є особливо актуально для українського винороба, а якість вина, при цьому відповідає витримці у новій дубовій бочці.
Через кілька років у зв’язку з глобальною кліматичною кризою деревини для бочок буде дуже мало. За допомогою альтернативи є можливість отримати той самий результат витримки, використовуючи в десятки разів менший об’єм деревини.
Результати численних тестів та аналізів підтверджують якість альтернативної продукції Торгової Марки Bousinage. За органолептичними показниками досліджуваних вин, наша продукція входить у трійку найкращих у світі.
Цікаво, що всі українські винороби, які користуються нашою продукцією, також отримують медалі та призові місця на конкурсах, що свідчить про високу якість напоїв, витриманих на альтернативній продукції ТМ Bousinage.
— А в чому секрет такого результату? Чому альтернатива дає такий ефект?
— Деревина дуба, обпалена за технологією Bousinage, з усякого погляду аналогічна деревині внутрішньої поверхні бочки. В контакті з вином чи іншим алкогольним напоєм ці особливості деревини, обпаленої таким чином, роблять її ідентичною бондарній клепці, і надають алкогольному напою комплексного смаку й аромату.
Тривалість і інтенсивність обпалення може різнитися: від легкого до сильного. Розрізняють 4 основні ступені обпалення — легке L, середнє M, середнє M+ та сильне F.
Під дією вогню деревина змінює структуру, цукор, що містяться в ній карамелізується, вивільняються деякі ароматичні компоненти, які проявляться в напої відтінками ванілі, кави, тостів, спецій.
При легкому обпаленні відчувається ванільна нотка, смак кокоса та легкий аромат дуба. Це обпалення найкраще підходить для вин, які потребують мінімального втручання в ароматичний профіль при збільшенні вмісту танінів.
При більш інтенсивному ступеню обпалення, напій насичується глибоким смаком з нотами дубових танінів, присутні ванільні нотки, аромати сухофруктів, спецій, какао та мигдалю.
Більш тривале обпалення забезпечує інтенсивний розпад лігніну і, відповідно, більш насичений аромат ванілі. Середнє обпалення ідеально підходить для концентрованих червоних і повнотілих білих вин. Воно надає комплексність і аромати обсмажування.
Сильне обпалення передбачає практично повне руйнування хімічних речовин дуба й ідеально підходить для вин, які потребують складних ароматів, і меншою мірою вплив на танінність і структуру. Таке обпалення дає димність і чорний перець в смаку й ароматі.
— Чому працюєте саме з іноземними клієнтами?
— Основна причина експортоорієнтованості — це відсутність ринку в Україні. Бондарні підприємства, які є нашими основними клієнтами, в основному зосереджені у Франції. Ми працюємо з компаніями, з якими маємо довірливі відносини. Важливий критерій для співпраці — толерантність та повага до сировини. Деревина, то така сировина, яку треба поважати. Не можна допускати, аби хоч якась частина зрізаного дерева не була використана максимально, адже її залишилося не так вже й багато.
Щодо альтернативної продукції, то законодавством України поки що заборонено її використання. Наш ринок — великі світові алкогольні компанії. У Європі дуже висока конкуренція, тому ми орієнтуємося на країни Нового світу: США, Південну Америку, Китай, Індію, Мексику.
В Україні ми проводимо просвітницьку діяльність, аби наші законодавці та виробники розуміли перевагу цієї технології. Це непросто й робота точно не на один рік.
Тому ми часті гості на різних форумах, конкурсах, презентаціях, робимо тести, дегустації з сомельє. Намагаємося розповідати більше про цей продукт.
— Як змінилися ранки збуту, враховуючи повномасштабне вторгнення росії в Україну?
— Від початку війни попит на нашу продукцію значно зріс. По-перше, наші замовники, через війну, намагалися допомогти нам, збільшивши об’єм замовлень. А потім у Європі почався свого роду бум на клепку: ціни на деревину та інші матеріали почали стрімко зростати через брак сировини, то бондарі вирішили поповнити свої запаси клепки до максимального рівня. Також вдалий виноградний сезон став ще однією причиною високого попиту на дубові бочки, а відповідно і клепку.
— Як працюєте в умовах війни?
— На самому початку війни, як і всі, ми розгубилися, довелося на кілька днів зупинити виробництво, але потім вирішили продовжити працювати. Попри труднощі, пов’язані з мобілізацією всіх працівників виробничого цеху, збільшенню цін на логістику, та нестачу сировини, ми продовжуємо знаходити рішення і працювати, наскільки це можливо.
З перших днів війни в Україні, ми брали активну участь у вивезенні та поселенні людей з гарячих точок України (вивезено власними силами понад 200 людей). Було створено БО БФ «Емаус» і разом з друзями та партнерами з Франції придбано та завезено в Україну 34 вантажівки (близько 500 тонн) гуманітарної допомоги орієнтовною вартістю 1 млн євро. Вся допомога була точково передана у місця найбільшої потреби та гарячі точки України, про що маємо численну кількість підтверджень та подяк від військових, медичних та цивільних організацій.
— Наскільки вигідно зараз виготовляти й продавати альтернативу?
— Виробництво дубової альтернативи потребує великих капіталовкладень і для окупності важливим є не лише собівартість продукції та продажна ціна, а ключовим є об’єм продажів. Мільйонних прибутків, про які говорив винахідник Жак Шнедервінд поки не бачимо (усміхається).
Для прикладу, відоме закарпатське виноробне господарство Шато Чизай, яке має 272 га виноградників, може використати дубової альтернативи для витримки всієї своєї продукції максимум 70 кг на рік, а ми виготовляємо понад 100 тонн на місяць. Тобто уявіть, скільки виноробів має купувати нашу продукцію, аби ми були окупні!
До війни мали план завоювати ринок горілки у росії, але це вже в минулому. Зараз працюємо над виходом на ринок горілки та бренді Китаю, адже вони споживають 64 млрд літрів спиртних напоїв в рік!
— Альтернативу треба й у горілку?
— У білу горілку — ні, але є певні види ароматизованої горілки, які витримують на дубі або дубових екстрактах.
— А також альтернативу можна використовувати й для коньяку, бренді, віскі, текіли, рому тощо.
— У кожній країні чи регіоні все по-своєму. Зокрема на законодавчому рівні. У країнах Нового світу немає жодних обмежень щодо використання дубової альтернативи, як шматочків деревини, так і дубових екстрактів. ЄС має певні обмеження: для виробництва бренді дозволено лише витримку в дубовій бочці або додавання дубових екстрактів. В Україні зараз дозволено деякі види альтернативи для міцних напоїв, але законодавство на стадії змін, з метою інтеграції до ЄС.
— Ви здобули профільну освіту за новою діяльністю?
— Так, в цьому році я закінчила Одеський національний технологічний університет, за спеціальністю “сенсорний аналіз у харчових технологіях”. Для мене це було важливо, бо ми зараз не просто працюємо з деревиною, але й з різними видами алкоголю. Якщо бондарний напрямок зрозумілий, то дубова альтернатива і її використання це дуже складна і цікава наука.
Зараз вступила до аспірантури ОНТУ під керівництвом професорки Ткаченко Оксани Борисівни. На жаль, в Україні виноробна галузь відстає у технологіях від Франції, тому для набуття необхідного досвіду, я вирішила паралельно поступити у докторантуру до Університету Бордо. Така практика стала першою в Україні. Моїм науковим керівником став П’єр-Луі Тесседр (Pierre-Louis Teissedre) — професор енології, вчений секретар Комісії Міжнародної організації вин і виноградної лози (OIV). Він розвиває наукове співробітництво на промисловому та академічному рівнях, є співавтором 11 патентів. Пишаюся вчитися у людини з таким досвідом.
За 5 років практичної роботи я зібрала купу матеріалів, тож планую продовжити наукову роботу у цьому напрямку.
— Чому Ален, будучи французом, вирішив переїхати в Україну? Чому ваша родина не переїхала до Франції?
— Я могла переїхати ще у 12 років. Тоді ми з батьками їздили до друзів у Францію, де нам пропонували залишитися, давали будинок, батьки мали де працювати, я могла йти вчитися в школу.
Але я хочу жити вдома. Це навіть не обговорюється. Чи в Хусті, чи в Ужгороді, але вдома, на Закарпатті.
Ален народився в Франції, але тут, в Україні, він почуває себе вільним. Європейські країни надзвичайно бюрократичні. Там добре жити найманим працівникам, або безробітним. Для власників бізнесу є забагато різних обмежень.
— Ваша компанія працює на експорт. Що вона дає Хусту — робочі місця, податки?
— Наш принцип — створювати підприємство, де люди можуть почувати себе людьми. Ми забезпечуємо відповідні умови праці та достойну заробітну плату. До війни у нас працювало до 150 співробітників. Зараз про кількість працюючих говорити важко, бо у зв’язку з війною нас залишилось небагато, але коли ми переможемо, то все відновимо.
Я вважаю, що це місія будь-якого роботодавця в Україні — створити такі умови праці, аби їм не хотілося їхати за кордон. Я вважаю своїм обов’язком переконувати людей залишитися тут, любити Україну й робити все для того, щоб нам всім було комфортно жити у своїй країні.
Бізнес для бізнесу нам ніколи не був цікавий. Ми працюємо не задля грошей. Якби це було не так, ми б не будували сучасний завод, не дбали б про достойні робочі місця.
Ми розуміємо, що коштом наших податків у Хусті можуть побудувати додаткову дорогу чи облаштувати парк. Можливо, це не масштабні суми, але це те, що ми можемо зробити тут і зараз.
Якщо ми свідомі підприємці, то беремо на себе відповідальність за позитивні зміни, це частина — нашої роботи, нашої місії.
На правах реклами
Гичка Галина, Varosh
Фото: Карл Смутко
Більше цікавого знаходьте в соцмережах Varosh — Facebook, Instagram та Тelegram.
