Новини

День народження Андрія Кузьменка: 10 цитат Кузьми про Закарпаття

17 Серпня 2016 2 709

Його вже рік немає з нами, але у це досі важко повірити. Музикант, який залишав частинку своєї душі у кожному, навіть найменшому містечку нашої країни, щиро любив Закарпаття і часто тут бував. Під час наших розмов з ним, ми часто говорили про Ужгород, Мукачево, Берегово, вино, гори...


"На Закарпатті мені вистачає всього. Це місце, де я відчуваю себе у Європі, ще не перетнувши кордон".



"Закарпаття – унікальне. Для мене – це ідеальна форма поєднання різних національностей. Тут немає агресивності і нетолерантності до людей. Якби цю формулу можна було б розповсюдити на всю Україну – все було б інакше".



"Закарпатці вирізняються, по-перше, мовою. Навіть, коли вони говорять літературною – чути нотки власної. Якщо переді мною поставлять сто закарпатців і сто українців, то принаймні п’ятдесят тих, що з Закарпаття за мовою я у стані розібрати".



"Страшно люблю боґрач. Він номер один у моєму топі, коли я на Закарпатті. У мене в Ужгороді живе кум, тому поїздка традиційно закінчується мега гостинним закарпатським застіллям".



"Я багато подорожую світом і сам собі вигадав правило: їсти і пити лише страви національної кухні країни, у якій я знаходжуся. Я ніколи в житті не замовлю у Франції пельмені або у Москві – пасту наполітано. Закарпаття не є виключення".



"Не дуже люблю горілку – надаю перевагу винам. Кілька разів я був на Берегівському фестивалі вина і відкрив для себе три-чотири види достойного".



"Не люблю ходити по кабаках, хоча і Ужгород, і Мукачеві їх достатньо. Я або надаю перевагу тим місцям, де буваю часто, або навіть не виходжу з будинку".



"Якщо в Ужгороді я йду у клуб, то це "Panorama" – він належить моєму близькому колезі Міко. Ми з ним знайомі дуже давно – років, певно що, десять".



"Свого часу, я вивчив культурні місця Ужгорода уздовж і впоперек – років п’ятнадцять-двадцять тому. Втім, після того, як об’їздиш усю Європу, побачиш найкращі витвори архітектурного і скульптурного інтелекту, то не те, що не виникає бажання ще раз йти у ті замки, а навіть повторювати візити у великі європейські міста: Барселону, Париж, Рим.

Раз побачивши це, ти розумієш, що нічого прекраснішого вже немає. Тоді ти починаєш шукати адреналін у якихось природних явищах: водоспадах, горах, маленьких містечках, які здатні передати національний колорит".



"Багато років тому, ми поїхали до Закарпаття на концерт. Ну, і тут нас так приймали, що наступного дня спізнились на поїзд. І так п’ять днів (сміється – ред.). А жили у такому санаторії, в якому не тягне мобільний телефон. Мене в ефірі М1 не було тиждень. Ні моя сім’я, ні на роботі, ніхто не знав, де я подівся.

Коли я сів у поїзд і подзвонив, що вже їду додому, то це вже нікого не цікавило. Свєта (дружина – ред.) заварила двері будинку сваркою, а на роботі вивісили величезний плакат: "Кузьма, ти звільнений!".

Ще рік після цього, коли я бачив табличку "Закарпатська область", у мене махєр на ногах піднімався. Так що, у мене про Закарпаття завжди теплі спогади. У вас дуже гостинний народ". (сміється – ред.)



Читайте також:


Varosh

0 #