Волонтерська ініціатива “Швейна рота”, яка шиє для поранених хлопів у шпиталях адаптивний одяг, утворилась 28 лютого 2022 року у Дніпрі. Створили її подруги Марина Пальченко та Ксенія Самойлич, які напередодні війни закінчили курси шиття. З початком війни почали шити одяг із липучками/кнопками/ зав’язками (наприклад, на штанях чи рукавах). Завдяки цьому військовослужбовці з пораненнями можуть безболісно одягнутися та здійснити необхідні маніпуляції.
Коли почалась війна, Марина написала в чат швейних курсів з пропозицією відкрити майстерню для пошиття одягу для військових. Ще в 2014-му вона шила для поранених хлопців адаптивний одяг, — розповіла Varosh співзасновниця ініціативи Ксенія Самойлич. Разом з іншими дівчатами-волонтерками Марина нашивала липучки чи ґудзики на бокові шви штанів, футболок та худі хлопців. Потім попит зник і з’явився вже аж у 2022-му. Тепер почали шити балаклави та термобілизну.
— Нам допомогли скупити в магазинах всю тканину кольору хакі, потім вони всі закрилися, — розповіла Ксенія Самойлич. — Потім ми опублікували відео, як пошити балаклаву і нам написали дівчата з Нікополя, з Рівного, вони подивились майстерклас і теж взялися шити. Так ми діяли і далі: дізнавалися, що потрібно хлопцям, розбиралися, як це пошити і шили. Практично нікого в нашій команді не було, щоб був професійною швеєю, всі мали основну професію і шиття як хобі.
За кілька місяців ситуація більш-менш стабілізувалась, переважна більшість дівчат повернулись на роботи і в “Швейній роті” залишились Марина з Ксенією, які продовжували шити і закривати запити. Якось надійшло замовлення пошити труси на зав’язках. Дівчата пошили їх, зняли майстерклас і поширили в себе на сторінках і в спільноті українських кравчинь.
— Ми розуміли, що поранені є у всіх містах і якщо немає адаптивного одягу, то хлопців просто накривають простирадлами, бо весь військовий одяг при пораненні зрізається… Тому ми передаємо одяг і в стабпункти, і в шпиталі. Передаємо також і м’які ноші: коли терміново потрібно, то купуємо їх, якщо ні, то наші дівчата шиють самі.
Загалом сьогодні дівчата зі “Швейної роти” шиють близько сотні видів виробів для хлопців на фронті — і для тих, хто воює, і для поранених і для тих, хто проходить реабілітацію.
Щоб шити адаптивний одяг для хлопців, дівчата шукали викройки чоловічого одягу, бо їх, на відміну від жіночого і дитячого, було важко знайти і. Тут допомогла розробниця викрійок Оксана Кобиш, яка зробила для “Швейної роти” викрійки чоловічого одягу і оцифрувала їх.
— Тепер усе просто, — каже Ксенія Самойлич, — ви роздруковуєте PDF-викрійку потрібного вам одягу, склеюєте, дивитесь майстерклас і шиєте потрібний виріб. Ми все записали повний розмірний ряд — скільки потрібно тканини, матеріалів, яка фурнітура — все це ми безоплатно поширили в нашому Телеграм-каналі. Ми постійно тримаємо контакт з пораненими хлопцями, які кажуть нам, що, можливо, не так в тому чи іншому виробі — десь кнопки царапають тощо. Дуже багато запитів, які народжуються від потреб і ми тоді вирішуємо, як адаптувати той чи інший одяг.
В лікарні по запиту дівчата передають одразу комплект одягу: 2-3 трусів на зав’язках, стільки ж штанів із боковими застібками, шортів, футболок, оскільки одяг, та ще й у спеку швидко зношується. Шиють також невеличкі подушки-“кісточки”, на які дуже зручно покласти поранену руку чи ногу і таким чином трохи змінити положення в ліжку.
Заявки із закарпатських шпиталів волонтерки “Швейної роти” також отримують: допомагають мукачівському шпиталю, пораненим в Ужгороді. З волонтерок, які шиють для “Швейної роти” в Ужгороді залишилась тільки одна дівчина, переселенка. Були більше, але, каже Ксенія, майже всі повернулися у свої рідні міста.
— У нас є заявки з усіх міст України і навіть із закордону — з Фінляндії, Швеції, Німеччини, Нідерландів, Польщі — де наші захисники проходять реабілітацію і їм так само потрібен адаптивний одяг. В тих країнах його немає, вона не поширена… а навіть в Україні ми не знаємо всіх госпіталів, усіх лікарень, де потрібна допомога хлопцям. Шиємо також військову форму з адаптивними елементами для хлопців, які вже після поранення повертаються на фронт, але ще повністю не відійшли після реабілітації.
У “Швейної роти” є адресна допомога: для отримання адаптивного одягу її заповнюють часто самі військовослужбовці, замовляють одяг для своїх побратимів і заповнюють форму. Переважно волонтери “Швейної роти” шиють одяг для всіх поранених у шпиталях країни і орієнтуються на запити.
Якщо ви хочете долучитися до ініціативи волонтерок зі “Швейної роти”, то напишіть їм у соцмережі: в Інстаграм, Фейсбук чи в Телеграм.
Varosh,
Фото з соцмереж “Швейної роти”
Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття! Читайте більше в наших соцмережах — Facebook, Instagram та Тelegram.
