21-ий Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA проходитиме в Києві з 31 травня до 9 червня.
Концепція та центральна тема цьогорічного фестивалю – «10 років триденної війни, яка триває три сторіччя».
«Ми збираємося поговорити про історичну пам’ять, її крихкість і постійні намагання ворогів змінювати її й переписувати. Про циклічність історії. Про збереження та пошук ідентичності. Ми будемо говорити про відповідальність. Про покарання воєнних злочинців, а також відповідальність тих, хто ховається за словом «мир» та уникає слова «справедливість», – пояснюють концепцію заходу його організатори.
У програмі фестивалю – 62 фільми з 34 країн світу. Заплановано і показ 19 українських стрічок: 10 національних прем’єр і 9 світових.
Відкриватиме фестиваль стрічка української режисерки Оксани Карпович “Мирні люди”. Світова прем’єра фільму відбулася на 74-му Берлінському міжнародному кінофестивалі, де він отримав дві спеціальні відзнаки: нагороду Amnesty Award та приз Екуменічного журі.
Закриється 21-й Docudays фільмом “Місія 200” режисера Володимира Сидька.
Концепція та центральна тема цьогорічного фестивалю – «10 років триденної війни, яка триває три сторіччя»
Ті, хто захоче приєднатися до показів, але не зможе бути присутнім у столиці в час проведення фестивалю, зможе переглянути 12 фільмів із різних програм в онлайн-кінотеатрі DOCUSPACE. Покази відбуватимуться з 2 по 7 червня.
Стрічки виходитимуть онлайн поступово й будуть доступні протягом доби для перегляду лише на території України. Розклад онлайн-релізів можна дізнатись на сайті кінотеатру та в Інстаграм DOCUSPACE.
- Підтримай роботу незалежного медіа на Закарпатті — долучайся до спільноти Varosh.
Які фільми можна буде переглянути онлайн
“Фрагменти льоду”, режисура: Марія Стоянова (Норвегія, Україна)
Фільм змонтований з 15-ти відеокасет, знятих за період з 1986 до 1994 року відеощоденників батька режисерки, фігуриста-чемпіона під час закордонних гастролей з українським ансамблем «Балет на льоду», а також у нього вдома. Глядач стає свідком одночасних розвалу Радянського Союзу та шляху України до відновлення незалежності, а потім — її переходу до ринкової економіки. Фільм «Фрагменти льоду» передає водночас широкий плин історії та її вплив на життя реальних людей аж до нового потрясіння — повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році.
Фрагменти льоду
“Nice Ladies”, режисура: Марія Пономарьова (Нідерланди, Україна)
Жінки з найстаршої в Україні команди з чирлідингу Nice Ladies підтримують одна одну, не бояться йти попри стререотипи суспільства, змагаючись в категорії «25+», та готуються до Європейського чемпіонату. Проте з початком повномасштабного вторгнення, частина команди опиняється закордоном, а частина лишається в рідному Харкові. Про різному проживаючи досвід війни, Nice Ladies стикаються з вимушеною розлукою та загрозою не тільки життю, але й їхній єдності, шукаючи шляхи як наново вибудувати спільну мову.
Nice Ladies
“Все має жити”, режисура: Тетяна Дородніцина, Андрій Литвиненко (Польща, Україна)
«Все має жити» показує незвичне повсякдення Анни Куркуріної — харизматичної спортсменки, «найсильнішої жінки світу», зоозахисниці та відкритої лесбійки. Ще з раннього віку Анні вдавалося встановлювати особливий звʼязок із тваринами. Вона викладала біологію в школі, працювала в місцевому зоопарку, де подружилася з левом, допомагала облаштовувати притулки для тварин і намагалася знайти новий дім для десятків бродячих тварин. У 40 років вона вирішила стати професійною важкоатлеткою і швидко досягла вершини — стала триразовою чемпіонкою світу. Крім того, вона почала працювати тренеркою для молоді з інвалідністю. З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Анна користується силою своєї популярності як спортсменки та інфлюенсерки, щоб допомагати пораненим та покинутим тваринам. Вона дотримується девізу: «Той, хто рятує одне життя, рятує весь світ».
Все має жити
“Трішки чужа”, режисура: Світлана Ліщинська (Україна, Німеччина, Швеція)
Чотири покоління українок з однієї сімʼї досліджують руйнування своєї національної ідентичності через повномасштабне вторгнення Росії. Разом і кожна окремо водночас, вони вирушають в емоційну подорож під впливом нововіднайдених спогадів і сімейної історії.
Трішки чужа
“Висота”, режисура: Максим Руденко (Франція, Україна)
Василь — колишній стрибун на лижах із трампліна, нині працює тренером у дитячій спортивній школі в Карпатах. Він залізна загартована людина, що перебуває наприкінці кар’єри. Василь — самітник, і спорт — це його життя. Чоловік мріє, що його учні й учениці матимуть можливість досягнути вершини спортивної кар’єри. Для цього він власним коштом намагається перебудувати старий трамплін.
Женя — учениця Василя, яку він тренує протягом п’яти років. Дівчина просувається кар’єрою, підростає, і її стосунки з тренером поступово змінюються. Одного дня вона вирішує залишити спорт і спробувати знайти себе в інших сферах життя. Робота Василя, здається, вже не має сенсу. Але він знаходить у собі сили почати все спочатку.
Висота
“Київські файли”, режисура: Вальтер Стокман (Нідерланди)
В Україні відкрили доступ до архіву КДБ СРСР, який містить безліч звітів про спостереження за громадянами. Що ви відчуєте, коли дізнаєтесь, що держава роками за вами стежила? Українська дисидентка, нідерландський шпигун-аматор та французька туристка, яку 50 років тому зрадив «коханий», натрапляють в архіві на справи, відкриті на них самих.
Фільм занурює в час, коли особисті життя людей пронизувала параноя радянського режиму, і показує, як на них впливала ця маніакальна недовіра. Історії героїв нагадують нам про важливість прозорості, відповідальності за злочини та захисту прав особистості в будь-якому суспільстві.
Київські файли
“KIX”, режисура: Балінт Ревес, Давід Мікулан (Угорщина, Франція, Хорватія)
KIX — це одіссея про становлення Шані тривалістю в 12 років: від буйного будапештського безпритульника до зневіреного молодого чоловіка. У стрічці, натхненній на перший погляд малоймовірною дружбою з режисерами Давідом і Балінтом, показаний життєвий шлях Шані, усі його проблеми в школі та сімʼї й тяжкий досвід у ролі сурогатного батька своєї сестри. Зі вступом хлопця у проблемний перехідний вік режисери відходять на другий план у його житті й лише споглядають його неспокійний розвиток; кульмінацією стає трагічний поворот подій, який змушує Шані зіткнутися з дорослими обовʼязками.
KIX
“Дівочі історії”, режисура: Аґа Божим (Польща)
Дівочі історії, підліцтво. Ніби нічого не відбувається, але так багато змінюється. Яґода і Зузя — сусідки й подруги, які зустрічаються на місцевій площі. Іноді вони ходять по морозиво або на дитячий майданчик. І їм завжди є про що поговорити. Бути дівчиною — це особливий досвід, а вони лише вступають у перехідний вік. Біологія, гормони, прищі, перший бунт, перше кохання. Перші місячні — коли вони підуть? Чи буде щось іще? Дорослі не завжди можуть підтримати або дати відповідь. А дівчата бачать дедалі більше. Абсурдність шкільної системи, навʼязані правила та дилеми, які треба розвʼязати.
Дівочі історії
“Порося Нельсон”, режисура: Аннеке де Лінд ван Венґарден (Нідерланди)
Сім років тому сімʼя Вербеків взяла собі домашнього улюбленця — карликову свинку. Та коли порося якимось дивом виростає у 500-кілограмового звіра, благопристойні сусіди, поліція та мешканці будинку піднімають бунт. Однокласникам їхнього сина Брендона це теж не подобається, адже така велика і брудна свиня в будинку — це неприйнятно, правда? Спершу Брендон сумнівається… та врешті разом із сімʼєю починає діяти.
Порося Нельсон
“Пластилінові мрії”, режисура: Вадим Макаров (Україна)
У поліфонії голосів розгортається дискусія про дім. Про те, що робить домівку домом, своє — своїм, чуже — чужим. Чи є щось більше за дім? Якими звуками, кольорами та запахами він живе в пам’яті?
Колективне й індивідуальне — голосами тих, хто втратив домівку через війну Росії в Україні. Асоціації, спогади, сенси: три літери, сотні речей між ними — дім.
Пластилінові мрії
“Мадлен”, режисура: Ракель Санцінетті (Канада)
Щотижня іммігрантка з Бразилії Ракель (41 рік) відвідує свою подругу Мадлен (107 років) у будинку для пенсіонерів/-ок у Монреалі й намагається вмовити її вийти на вулицю. Старша жінка відмовляється: їй більше нічого робити на вулиці. Ракель не здається і знаходить спосіб взяти Мадлен із собою в подорож до моря на авто. Результат цього — історія, яка грається з реальністю та вигадкою і дозволяє порефлексувати про життя, смерть і певність того, що по дорозі завжди є що дізнатися нового.
Мадлен
“Дівчинка далеко від дому”, режисура: Сімон Леренґ Вільмонт, Аліса Коваленко (Данія, Норвегія)
Фільм «Дівчинка далеко віддому» від номінованого на «Оскар» режисера Сімона Леренґа Вільмонта та режисерки Аліси Коваленко — про 13-річну Настю, елітну гімнастку з Києва. Здобувши перемогу на українському чемпіонаті разом із гуртом близьких подруг, Настя та її бабуся змушені тікати вНімеччину через війну в Україні. У незнайомому місті Ґелсенкірхен Насті доведеться почати все спочатку й жити з невідомістю: чи побачить вона колись своїх батьків і друзів знову? Але коли Настя приєднується до німецької команди з гімнастики, вона віднаходить надію й починає будувати для себе нове життя. Ця зворушлива історія — про стійкість, дружбу та здатність спорту обʼєднувати людей.
“Нейтан-ізм”, режисура: Ілан Ґолод (США)
Наприкінці Другої світової війни Нейтан Хілу, син нью-йоркських іммігрантів-євреїв із Сирії, отримав завдання від армії США, яке змінило його життя, — охороняти нацистських воєнних злочинців найвищого рангу під час Нюрнберзького процесу. Цей досвід став поживою для цілого життя мистецького натхнення Нейтана — практично невідомого «художника-аутсайдера», який наступні 70 років із одержимістю створював візуальний наратив своїх спогадів. Але що буде, якщо ці спогади почнуть жити власним життям?
Режисер Ілан Ґолод представляє документальний портрет літнього художника, але, хоча спершу цей фільм був просто спостереженням за унікальним свідком історії, зрештою він переростає у захопливе дослідження функції мистецтва як архіву та винахідництва. Наважившись поставити під сумнів історії художника, фільм «Нейтан-ізм» стає надзвичайно цікавим поглядом на потребу однієї людини поділитися правдою зі світом, який не завжди готовий слухати.
Нейтан-ізм
Тетяна Клим-Кашуба, Varosh
Фото: сайт Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA
Титульне фото: Ґвара Медіа
Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття! Читайте більше в наших соцмережах — Facebook та Instagram.
