У селі Нижнє Селище, що на Хустщині, на території Селиської сироварні, відкрився концептуальний і соціально важливий простір – Селиський ракаш. Тут об’єднані крамниця локальних крафтових продуктів і кав’ярня-бібліотека із сучасною літературою українською мовою. 12 вересня відбулася святкова й колоритна презентація, відтак стартував новий етап для сироварні і для села, для місцевих виробників і загалом для закарпатської гастрономії і туризму.
Дуже радимо переглянути наші спецпроєкти до теми:
- Як перетворити депресивне село на родзинку Закарпаття: досвід Нижнього Селища
- З любов’ю з Нижнього Селища: французький досвід сироваріння з закарпатською душею
- 20 людей, які змінюють Закарпаття.
- 15 причин відвідати Закарпаття: поради туристам від місцевих.
Спершу – трішки передісторії. Селиська сироварня – перша українська реміснича сироварня, яка з 1994 року творить сир за швейцарською технологією. Її започатковано як соціально-економічний проєкт, що зберігає дрібне сільське господарство у гірській місцевості. Тут підтримують малих виробників якісного молока, готують смачний сир, пропагують сімейне локальне виробництво продуктів харчування. Ось молоко використовують з найближчих сіл у радіусі 17 км, від 200 сімей, у яких не більше однієї-двох корів.
Підприємство запрацювало 26 років тому, і вже тоді її засновник Петро Пригара планував, що тут буде і магазин. Коли в 1994-му він мовив про ідею сироварні, то в Нижньому Селищі це сприйняли з категоричною недовірою. І тепер, коли виник задум “Селиський ракаш”, скептики також засумнівалися, мовляв, у місті треба відкривати магазин, а не в селі.
Петро Пригара.
Проте Петро з донькою Інною аніскілечки не вагалися. Інна – економістка за освітою, проте завжди знала, що буде сироваром. Ось сир “Менчул” – за її авторським рецептом. П’ять років тому вона повернулася зі Львова, аби жити в Нижньому Селищі, працювати тут, розвиватися. У процесі познайомилася з місцевими виробниками, відтак поступово визрівала ідея щодо їх об’єднання.
– Селиський ракаш має стати тим місцем, яке об’єднає людей, ідеї, виробництво, – каже господиня закладу.
Близько двох тижнів Селиський ракаш працював у тестовому режимі і вже активно здобуває свою популярність. 12 вересня відбулося святкове відкриття.
– Сьогоднішня подія має привернути увагу до локальних виробників Карпат, до гастрономічних традицій, до екологічних продуктів, – зазначив під час відкриття Федір Шандор, президент Закарпатської туристичної організації.
Крамниця: 200 продуктів від 22 локальних виробників
Крамниця “Селиський ракаш” стає спільнотою місцевих виробників і об’єднує закарпатські локальні крафтові продукти в єдиному просторі . Вони перевірені й відповідають суворим критеріям засновників, проходять доволі жорсткий ценз Інни Пригари.
Є кілька принципових вимог:
- Усі гастрономічні вироби виготовляються у радіусі до 150 км, у майбутньому він може звузитися. Ця територія – не тільки Закарпаття, а й Львівська та Івано-Франківська області, на поличках уже є смаколики з Франківщини.
- Походження сировини також має бути тільки в радіусі до 150 км. Наприклад, соняшникова олія не може бути вичавлена із соняшника, вирощеного в центральній Україні. Наразі в магазині є тільки кукурудзяна олія, вичавлена у Хустському районі з кукурудзи, вирощеної в Іршавському районі.
- Виробництво має бути немасштабним, крафтовим, із залученням господаря у процеси. Власник бізнесу неодмінно має працювати зі своїм продуктом.
- Безумовно, дуже важливі спільні цінності, одна хвиля, філософія бренду між господарями крамниці і авторами крафтових брендів.
– Ми прагнемо об’єднувати навколо себе людей, які розуміють цінність життя у селі і важливість виробництва і споживання саме локальних продуктів. Бо це не тільки якісно, смачно, круто, а й екологічно, оскільки на доставку продуктів використовується менше палива. Зрозуміло ж, що яблука з Хуста для Нижнього Селища більш екологічні, ніж яблука з Португалії, – мовить Інна Пригара.
Наразі у Селиському ракаші презентовано близько 200 продуктів від 22 виробників. Дехто навіть розробив нові унікальні позиції саме для крамниці – ось Долина теплиць із Іршавського району представила тестову лінійку в’ялених томатів, слив і перцю.
У вітрині – сири, бринза й молоко, курячі й перепелині яйця, ковбаси і паштети. А на поличках акуратно розташувалися трав’яні і ягідні чаї, олії, варення і соки, мед і пряники, мариновані гриби й овочі за гурманськими рецептами, часник у сливі, злакові суміші… Серед брендів – “Селиська сироварня”, екоферма “Зелений гай”, “Закарпатський пряник”, “Апіка”, “Пан Еко”, “Долина теплиць”, “Бринза Хустщини”, “Турянський часник”, “Bosorkanya Transkarpatia” та інші.
На карантині кількість туристів у Селиській сироварні суттєво зменшилася, у цей період навідуються 30-40 мандрівників на день. У новій крамниці наразі найбільше вподобали стилізовані сувенірні медові пряники. Певну продукцію можна замовити онлайн на сайті Селиського ракашу.
Щодо цін, то максимальна націнка – до 15%.
Кав’ярня-бібліотека
У місті нікого не здивуєш новою кав’ярнею, а в селі – це виклик в усіх сенсах. Кав’ярня-бібліотека розташована в одному просторі з крамницею. Тож Селиський ракаш –комплексний і концептуальний заклад. Кава – єдиний нелокальний продукт у кафе. Зате капучино відрізняється від масмаркету, бо готується на домашньому молоці від сусідських корів. До кави подають сир, а на майбутнє в меню плануються сирне плато, м’ясна тарілка, власний хліб щойно з печі, місцеві тістечка за домашніми рецептами – з маком, яблуками чи м’яким сиром. Звісно, готують і трав’яні чаї. Заклад – безалкогольний, навіть без закарпатського вина, принаймні, наразі.
– Ми хотіли мати хорошу якісну каву в селі – це єдиний нелокальний продукт. Зате кава з молоком – унікальна, адже молоко – з Селиської сироварні”, – розповідає засновниця.
Та головний зміст кав’ярні – її бібліотека. Інна Пригара віддала більшу частину своєї приватної бібліотеки, а ще спеціально купила дитячу літературу. На відкритті гості також подарували їй чимало книжок, які поповнять колекцію. Книги – переважно художні і всі-всі українською мовою. Це сучасна література в сучасному просторі. Бібліотекар – бариста, який видає книги для користування удома. За два тижні записалися шестеро місцевих читачів – четверо дорослих і двоє дітей.
– Наша бібліотека має виконувати соціальну функцію. Я хочу, щоби діти, які вчаться в школі в Нижньому Селищі, почали більше читати. Якщо в кожному класі буде хоча би двоє-троє дітей, які стануть нашими читачами, це буде мій маленький успіх.
Інтер’єр
Селиський ракаш має інтер’єрні рішення, співзвучні з ідеєю закладу. На цьому місці була єврейська хата, а Петро Пригара свого часу ходив сюди в дитячий садочок. Радянський час зруйнував будівлю. Коли тут зводили сироварню, то в плануванні передбачили і магазин. Архітектори пропонували засновникам Хай-тек, панорамні вікна… Проте Петро та Інна прагнули певної автентичності і збереження традицій. Відтак виникла немов традиційна хустська хата, проте більша за розмірами. Помаранчева стріха, біле тло, “шоколадні” поверхні, полиці для продуктів і книг, замість модних вітрин до підлоги – дерев’яні вікна під старовину. І загалом – мінімалізм, різьба по дереву, тераса-балкон. Надворі – “лавиці” з сіна, композиції із сезонних овочів, квіти й гірський антураж.
Цінності
Селиський ракаш – проєкт із цінностями та глибокою соціальною складовою. Він формує спільноту місцевих виробників, привертає увагу до якості саме локальних продуктів, які поруч, а не летять з-за океану. Це увага до місцевого продукту – якісного, крафтового, з місцевої сировини, екологічного, невтомленого довгою дорогою, свого і просто смачного.
Нижнє Селище демонструє, що крамниця-кав’ярня-бібліотека може бути не тільки в місті, а й в селі. І широка лінійка закарпатських смаколиків з’явилася не в місті, а в селі. Саме тут наразі гуртуються нішеві закарпатські бренди.
Відтепер є ще кілька причин завітати вперше, приїздити частіше і неодмінно повертатися в Нижнє Селище. Бо сир, смаколики за автентичними рецептами. Затишне, душевне кафе, де і смачно, і є що почитати якісного. Зрештою, гірська аура. Це натхнення – відвідати Нижнє Селище, адже там – постійний розвиток і приклад для наслідування в інших селах та містах.
Евеліна Гурницька, Varosh
