Є така прикмета: ті з членів сім’ї, кому не вдасться потрапити у Святвечір додому, цілий рік мандруватимуть за межами власної господи. Ця народна мудрість неабияк бентежить вимушених біженців, які нині опинились далеко від України.
З давніх-давен в українців Різдво є одним із найочікуваніших свят у році. Як дорослі, так і діти ставляться до нього з великою шаною. З покоління в покоління передаються родинні традиції відзначення Святого, Щедрого вечора, Голодної куті. Кожен регіон України має свої звичаєві особливості, що різняться навіть в межах однієї області. Утім, цього року багато українців змушені зустрічати Різдво в інших місцях, з іншими людьми та за іншими традиціями. Чи переймають вони традиції тих країн, в яких наразі живуть, чи дотримуються своїх і як святкуватимуть Різдво цього разу ‒ говоримо з вимушеними біженцями у різних країнах Європи.
Чехи прикрашають ялинки омелою і чекають Миколая, який приходить з чортиком та янголом
Олена з Чернігова із донькою з березня мешкають у Празі. Їхню рідну область окупанти почали атакувати однією з перших – в ніч з 27 на 28 лютого 2022. Спочатку жителі побачили два танки, згодом ще стільки ж.
Загарбники по периметру вулиць відразу вирили окопи, зайняли оселі, де не було господарів, «відбирали у місцевих, – згадує вимушена переселенка, – їжу. Відімкнули помешкання від електро-, газопостачання. На щастя, це був уже кінець зими з плюсовими температурами. Ми, – втамовуючи щем, згадує, – просиділи у підвалі з нашою дівчинкою 14 днів». Щойно їх регіон звільнили військові ЗСУ – вони виїхали в Чеську Республіку.
«Звичайно, культурні надбання цієї країни значно відрізняються від нашої. Є спільне слов’янське коріння, але виплекане воно в різних умовах. Плюс домінує інше віросповідання серед населення, римо-католицизм. Відтак, Миколая (Мікулаш) відзначають за григоріанським календарем в ніч з 5 на 6 грудня. Зрештою, як більшість жителів Євросоюзу. Знаю, що і в Україні деякі православні цього року теж дарували діткам подаруночки під подушку, як і тут, на початку зими, а не запланували на 19 грудня. Але у Чехії, приміром, неслухняні хлопчики та дівчатка отримують картоплю і вугілля. Уявляєте? А хочете ще більше подивую: святий ходить від оселі до оселі у супроводі янгола і чортика. Ці біблійні персонажі присутні на усіх забавах, дійствах, присвячених Мікулашу. До слова, українська малеча на відміну від чехів, які звикли до подібного кортежу, насправді побоюється рогатого».
Листи у Чехії з пропозицією гостинця на Різдво не на Новий рік пишуть не Діду Морозу, а маленькому Ісусові. У дитячих садочках такі намальовані власноруч побажання прив’язують до повітряних кульок і відправляють у небо.
«Я не буду переймати традиції іноземців, я збираюсь у січні додому, якщо ситуація в Україні на фронті не зміниться, святкувати усі наші Святий, Щедрий вечір і Голодну кутю з рідними, – каже Олена. – Тому й не дуже цікавлюся тутешніми обрядами, атрибутами Різдва Христового. Бачила і читала, що обов’язково на ялинці прикрасою є омела, її прив’язують так, щоб можна було під цією рослиною поцілуватися».
Такий ритуал начебто зміцнює шлюб. А щодо обов’язкових страв, то 24 грудня на святковому столі у чехів має бути печерний короп, рибна юшка, картопляний салат, подібний до олів’є, та спеціальний різдвяний хліб, який за формою нагадує сповите немовля Месію. Хрестоподібне плетіння на цій здобі, вважають вони, захищає від злих сил тих, хто зібрався у святковому пору разом.
Колядування в чеській школі
Німці всією родиною вночі 24 грудня йдуть на урочисте богослужіння
Катерина – одеситка, яка не уявляє свого життя без Чорного моря і рідного міста – найбільшого торгового порту України, де народилася, вчилася, здобула фах і була щаслива. Звідти змушена була виїхати понад півроку тому через підступний військовий наступ росіян, зокрема, бомбардування узбережжя та інфраструктури малої батьківщини. Наразі вона тимчасово мешкає в столиці Німеччини.
Дівчина зізнається: Берлін вражає колоритною архітектурою, увиразненою напередодні Різдва яскравою ілюмінацією, ярмарками, Віфлеємськими шопками. «Тільки настрій чомусь, – ділиться почуттями, – зовсім не святковий. А от у мами, яка категорично відмовилася покидати Одесу, на диво – ні. Моя мама сповнена оптимізму, попри те, що, як і усі жителі України віднедавна «в блекауті». Підлаштовується під графіки вимкнення електрики, шукає потужний акумулятор, набирає воду у тазики. Бо ж водопостачання теж відсутнє. В неї хоч є газ, якби я була в своїй квартирі, то не знаю, щоб робила – вся комунікація нової багатоповерхівки, де мешкаю, оснащена винятково електрокомунікаціями. Але впевнена – теж звикла б».
Катерина, до речі, в Берліні освоїла нову професію – хендмейд ляльок-мотанок. Проводить майстер-класи біженцям-землякам та іноземцям. «Я, звичайно, намагатимусь внести в своє життя більше наших, українських традицій, особливо під час новорічно-різдвяних свят. Не повірите, але саме тут я почала удосконалювати свої знання з української мови (в нас завжди домінувала російська) та попросила у представників осередку нашої діаспори книги з народознавства, зараз читаю про зимовий цикл свят. Однак, – наголошує співбесідниця, – з поваги до місцевих мешканців запозичу, принаймні, поки перебуваю закордоном, і їхні звичаї. Хочу обов’язково потрапити на богослужіння 24 грудня. Кажуть, святкова меса надзвичайно урочиста цієї ночі в кожному куточку Німеччини. Ще спробувала сама зробити адвентський віночок – це символічна декорація, виготовлена з ялини, оздоблена стрічками, зірками, свічками, які запалюються щонеділі. Свічок чотири, так звані Пророка, Віфлеєма, Радості, Ангелів. Вони запалюють у різні тижні Адвенту – особливого зимового періоду підготовки до Різдва. Кольори цієї хвойної оздоби – червоний (символ крові Христової, яку пролив Син Божий за нас) і зелений (уособлює надію на спасіння та світле майбутнє). Я, до речі, і 6 січня, на православне Різдво, піду до храму. Помолюся за мир в моїй країні, поставлю свічку за загиблих».
Поляки на Святвечір теж готують кутю і 12 пісних страв
«Намагаюся уже знайти кутю, – сміється Наталія з Берестечка – міста Волинської області, регіону, що межує з Польщею та Білоруссю. – Мак, родзинки, мед, горіхи – не проблема придбати, а от пшеницю, з якої готується перед Старим Новим роком, головна страва доведеться, певно, поштою з дому просити переслати. Хоча мені говорили українці, які тут мешкають давно, що ніби і поляки на напередодні Різдва готують кутю, тож, можливо, ще з’являться на прилавках ці зерна».
Дівчина у Польщі майже дев’ять місяців. Знайшла тут прихисток від війни з сином, якому ще немає й трьох років. Хлопчик недавно почав ходити до приватного місцевого садочка. «Хочеться поїхати до родини на Різдво, але в межах безпеки таки вирішила залишитися, принаймні, до кінця зими однозначно. Не відомо, що чекати від ворога…Думаю, святкувати будемо за місцевими звичаями, щоб малюк не відрізнявся від інших дітей – мав гостинці, як прийнято тут, під ялинку напередодні Різдва, але хочу таки на Святвечір приготувати кутю, щоб не забував наші українські звичаї. Я працюю помічницею кухаря в одному з варшавських дитячих садочків, дізнавалася у місцевих колегинь, що домінує у них у вечір на Віґілія (надвечір’я Різдва Христового), 24 грудня – теж 12 пісних страв, серед яких грибні супи, кльоцки з маком, риба, вареники…».
Поляки починають святкову трапезу, як прийнято й в українців, із появою першої зірки на небі. Також у цей особливий час, сповнений сімейного затишку, лунають колядки. Обов’язковими є шопки: самобутні, оригінальні, з різних матеріалів, так звані, Вифлеємівські композиції, що прославляють народження Христа. Їх встановлюють як вдома, так і на відкритому просторі, площах, в костелах. Ці дивовижні різдвяні вертепи макетного типу у формі скрині можна придбати в крамницях або змайструвати самостійно з дитиною. А ось у 2018 році Краківські шопки були внесені до нематеріальних спадщини ЮНЕСКО.
Різдвяні ярмарки у Словаччині розпочинаються за 2 місяці до свята
«Щойно забрали Хелловінські декорації – замість гарбузів та привидів ще у листопаді на вулицях у столиці Словаччини встановили ятки для різдвяних ярмарків. Більше того, вже 18 листопада у Братиславі «засвітили» головну новорічну ялинку. Ми дивувалися неабияк, бо в Запоріжжі, де жили до війни, всі заходи новорічного характеру розпочиналися напередодні Миколая, тобто у середині грудня», – розповідає Катерина.
Жінка тимчасово мешкає за кордоном з двома донечками з початку весни 2022. Чоловік -– мобілізований, у зоні виконання бойових завдань.
«Вважаю, що відразу переймати усі традиції, пов’язані із католицьким Різдвом місцевості, яка стала для біженців прихистком – недоцільно. Поспіх в цьому плані може бути травматичним для дітей. Все незвичне і відразу вимагати, щоб вони призвичаїлися – зайве, потрібно ретельно обирати традиції, які варто запроваджувати в себе в сім’ї. Тим паче, ми ж збираємося повернутися додому, щойно завершиться війна. Ми сумуємо за татом, родичами, емоції загострюються у святкові моменти, коли розумієш, чого і кого тобі бракує і, хто у цьому винен. Тому до церкви 24 грудня, вирішила для себе, однозначно не підемо. Для донечок це буде занадто, але є прекрасна адвентська календарна практика, яку ми уже перейняли у словаків. Цей класичний атрибут свята має 24 пронумеровані віконечка, котрі потрібно відкривати щодня від 1 грудня до Святого вечора. Його форма, як і зміст, і матеріал, з якого зроблений, – різняться. Сталим залишається призначення – дарувати диво, наповнювати життя очікуванням чогось надзвичайного. У кожному відсіку можуть бути завдання або ж невеличкі гостинці, приміром, шкарпетки чи цілий набір солодощів. Зокрема, шоколадні цукерки-ведмедики, дзвіночки, сніговички. Це прекрасний гостинець для малечі, друзів, колег. Думаю, після нашої перемоги навіть удома будемо відтепер намагатися знайти такі різдвяні календарі, аби кожен день у цей особливий час був наповнений казковими емоціями».
Після новорічного майстер-класу для українців у Словаччині
Угорщина в новорічну ніч галаслива, на відміну від різдвяної
Наталія із Ужгорода вже встановила ялинку в орендованій квартирі у Дебрецені, другому за розміром місті Угорщини. Каже, що не уявляє Нового року без цієї запашної вічнозеленої красуні з іграшками. Маленькій донечці – 4 рочки. Виїхали із Закарпаття практично у перші дні оголошення військово стану в країні. Хвойне дерево особливо припало до душі малечі: нагадує про домівку і свята в колі з бабусями, дідусями. Їхня родина мультикультурна, є сплетінням різних національностей та віросповідань.
«В нас з повагою ставляться до кожного, я – православна, чоловік – реформатор, мама коханого – католичка. Відповідно, у родині звично святкувати двічі Миколая (6 та 19 грудня) та Різдво відповідно за старим і новим стилем. Найбільше поталанило донечці – уявляєте, скільки подарунків отримає в цей зимовий період, – жартує жінка. – Дід Мороз до неї не приходить – це було б занадто».
До речі, ялинку придбали закарпатці неподалік місцевого ярмарку, який, запевняють, відрізняється від гучних європейських своєю стриманістю.
«Не продаються, принаймні, в Дебрецені, як у інших містах європейських країн, глінтвейни, пунші на зимових ярмарках. Практично відсутні алкогольні напої. Натомість чимало випічки, традиційних страв, льодяників, декоративних гостинців, як і хендмейду, так і фабричних речей, виготовлених саме у цій країні. На ярмарки ходять цілими сім’ями з дітками. Це є своєрідне місце зустрічі сімей, які товаришують. Різдво для угорців, на відміну від Нового року, винятково домашнє родинне свято – спокійне, не галасливе. В міру колядок навіть. Більше того, крамниці, супермаркети, ярмарки 24 грудня працюють до полудня, тобто до 12-ї, і лише деякі відчиняються 25 грудня о 12-й, більшість зачинені. Всі намагаються у цей період відмежуватися від буденних справ, турбот, присвятити час лише найближчим. У містечках і мегаполісах, навіть у столиці, порожні вулиці. 31 ж грудня – звичайний робочий день, а вночі усі веселяться, зустрічаються на площах, надзвичайно гамірно скрізь, доволі багато салютів. 1 січня – вихідний».
Угорці полюбляють м’ясні страви, особливо свинину, яку вважають джерелом процвітання і здоров’я. Тому страви на Різдво здебільшого з відбірної свинини і в жодному разі не з курятини. Існує прикмета у мешканців Угорщини, що мити руки зранку 25 грудня потрібно монетами – тоді цілий наступний рік буде без фінансових проблем. Також категорично забороняється сваритися у цю святкову добу, особливо після богослужіння, адже вона є визначальною у подальших подіях. Відтак брати в борг, ходити у старій одежі, позичати – теж не слід.
Українці сумують за минулим та вірять в те, що перебування закордоном тимчасове
Насправді традиції, атрибути Різдва схожі у багатьох мешканців європейських країн. Цього року чимало муніципалітетів за кордоном відмовилися від яскравих ілюмінацій та гучних передноворічних дійств, проявивши солідарність до умов, в яких святкуватимуть це свято українці. Іноземці по всьому світу і у різних сферах діяльності намагаються показати, що з повагою ставляться до біженців з України і толерантно пропонують їм дізнатися більше про обряди країн, де вони знайшли прихисток. Комунікативні центри організовують з цією метою інтерактивні воркшопи, де навчають, наприклад, пекти здобу за національними рецептами, чи допомагають у виготовленні адвентських вінків. Разом з тим осередки на місцях гуртують тимчасових переселенців, пропонуючи їм робити майстер-класи з українським колоритом, де і іноземці дізнаються про ремесла, звичаї України. Ті ж з співвітчизників, хто опинився за кордоном через війну за майже рік перебування за межами Батьківщини, уже частково інтегрувалися і більш відкриті до невідомих звичаїв. Разом з тим кожен вірить, що коли настане час, всі повернуться додому. Поки ж, куди б їх не повернула доля, в який куточок земної кулі – вони скрізь сприймають нове у вишиванці, з молитвою і багатоголосим українським діалектом.
Ольга Гулан, Varosh
Фото надані учасницями розмови
