Починати власну справу завжди непросто, а ту, якої ще не було у твоєму місті – й поготів. Запитати поради немає в кого, вивчити досвід – також, знання про потреби аудиторії – доволі умовні. З цим стикнулася у Міжгір’ї Анелія Болехан, коли вирішила відкрити перший в районі центр розвитку особистості «Крок за кроком». Але, психологиня за фахом, швидко зорієнтувалася та згуртувала навколо себе і потрібних людей, і відвідувачів центру, які давно чекали на відкриття чогось подібного у власному місті.
Нам вона розповіла про те, як це робити щось першою, чому не варто боятися і потрібно ризикнути, а також про те, чому маленьке місто – це не завжди синонім до відсутності можливостей.
– Наша мета – допомогти дітям стати усвідомленими особистостями, з розвиненим емоційним інтелектом. Ми робимо усе для того, аби допомогти дітям та підліткам віднайти шлях до щасливого життя в середині самих себе, – каже Анелія.
Центр працює в Міжгір’ї з грудня минулого року. Тут займаються переважно діти від 3 до 13 років, а головні напрямки центру – емоційний інтелект; розумний малюк; підготовка до школи; художня школа; ранній музичний розвиток; англійська мова для дітей та дорослих.
Доволі тривалий час Анелія шукала приміщення. У підсумку – зупинилася на будівлі «Укртелекому», утім стан, м’яко кажучи, не підходив для занять з дітьми. Тоді жінка взяла кредит та почала робити ремонт – включно зі зміною підлоги, проводки і т.д. Паралельно з ремонтом стартував пошук спеціалістів, які могли б разом з нею працювати у центрі.
– Моєю головною задачею було знайти тих, хто не вчить читати і писати, а вчить вчитися, мислити, творити. Але коли дуже чогось хочеш, то це до тебе притягується. Так до моєї команди приєднувалися саме ті люди, яких я шукала – і викладачка раннього музичного розвитку, і англомовна вчителька, яка тривалий час жила у відповідному мовному середовищі. Також важливо, що у процесі до мене підходили самі мешканці і казали, чого саме їм хотілося б, тим самим вони допомагали мені виокремити саме те, що треба та матиме попит, – розповідає засновниця центру.
Що ж до самої Анелії, то вона практикуюча психологиня. Обрала для себе гештальт-напрямок, працює з сім’ями та дітьми, а також з психологічними травмами.
– На жаль, у нашому районі практикуючих психологів немає. Є лише спеціалісти, які працюють у школах чи в садочках, але психолога, який консультує – ні. Тому я почала думати про шлях, яким я можу піти. Звичайно, хотілося власного кабінету, в якому я б змогла працювати з клієнтами. Згодом прийшло усвідомлення, що поряд з цим кабінетом змогли б працювати й інші спеціалісти і так ми не будемо обмежуватися лише на психологічній допомозі, а запропонуємо комплексний розвиток особистості – дорослої або дитини. Тим паче, що на слуху постійно було те, що в Міжгір’ї не було нічого для дітей. Нічого від слова «зовсім». Є лише шкільна освіта, в рамках якої дитина може розвиватися. Тому я вирішила поєднати ідею з психологією та розвитком, – каже Анелія.
Центру у повноцінному режимі вдалося попрацювати лише півроку до запровадження карантину. Але усі викладачі продовжили заняття з дітьми в онлайн-режимі і дуже сподіваються, що вже незабаром буде змога повернутися до справжнього живого спілкування.
– Найбільша радість для мене, коли бачу результати нашої роботи. З дітьми це особливо добре видно. Самі дітки радіють заняттям, стають більш відкритими, комунікабельними. Батьки теж відзначають зміни у спілкуванні та поведінці – як з ними, так і з друзями. Можливо у нас маленьке містечко, але мені хочеться, аби наші діти та дорослі теж могли займатися чимось корисним та цікавим. Я хочу, аби ми перестали говорити із сумом фразу про те, що в нас для молоді є лише випивка і телевізор. Тому я намагаюся зробити щось, аби люди могли інакше вибудовувати своє життя, бачити інші сенси та шляхи, – каже засновниця центру.
Стежити за життям центру «Крок за кроком» ви можете на сторінках центру go-step-by-step.com, facebook, instagram або ж на особистому сайті психологині anelia.com.ua.
Читайте також нашу надихаючу історію:
Довге хаб: як школярки та вчителька інформатики змінюють рідне село в закарпатській глибинці
Varosh
Партнерська публікація
