Останні кілька тижнів увага низки європейських видань прикута до теми, де німецький автомобільний гігант Volkswagen розмістить нові виробничі потужності: спершу планувалося, що компанія збудує новий завод у Туреччині, однак наразі більш вірогідним сценарієм є нарощення потужностей на вже існуючих заводах.
Фаворитом вважається Братислава, однак остаточне рішення ще не ухвалено, то чому б Києву не спробувати включитися у боротьбу за €500 мільйонів інвестицій?
Ще наприкінці минулого року в європейській пресі з’явилася інформація, що VW вирішив інвестувати від 1,3 до 2 мільярда євро у будівництво нового заводу в Туреччині (а не в Румунії чи Болгарії), де випускатимуть автомобілі для Близького Сходу.
Утім, наступні кілька місяців Volkswagen постійно переносив остаточне рішення, а вже на початку липня в пресі, у тому числі в Reuters, з’явилася інформація про те, що німецький гігант передумав зводити новий завод на тлі коронакризи та шукає, де би розширити свої виробничі потужності на базі існуючих заводів.
Словацька преса відразу ж підхопила цю інформацію в контексті, що завод VW у Братиславі є оптимальним варіантом у цій ситуації, і саме до нього начебто схиляються у компанії.
Стався навіть курйоз. За повідомленням видання Slovak Spectator, 7 липня між урядом Словаччини та словацьким офісом VW було підписано «лист про наміри» інвестувати €500 мільйонів у діючий завод Volkswagen у Братиславі, щоб випускати тут нові Passat та SuperB.
Цю ж інформацію, як уже доконаний факт майбутніх інвестицій, було оприлюднено на офіційному урядовому сайті Словаччини, але наступного дня цю новину видалили. Як пояснив сам прем’єр Словаччини Ігор Матович, «дехто перестарався».
Такий курйоз зовсім не означає, що VW не планує зупинитися саме на Братиславі (завод німецького гіганта працює тут з початку 90-х), тим паче, що зрештою у німецькому концерні підтвердили про підписання «листа про наміри», а Ігор Матович запевнив, що зробить усе, аби залучити ці інвестиції саме до Словаччини, пообіцявши урядову підтримку інвестору (побудувати тренінговий центр, квартири під оренду, вдосконалити громадський транспорт). Однак остаточного рішення поки нема.
А це означає, що за нього можна ще поборотися іншим. До прикладу, Україні, запросивши VW інвестувати у виробничі потужності на базі заводу Єврокар у Закарпатській області.
Це наразі єдине місце в Україні, де випускають автомобілі, і Єврокар є офіційним партнером Volkswagen Group. Сьогодні тут випускають Škoda, але раніше це були також різні марки Volkswagen, Audi, SEAT.
Завод було зведено за півроку і запущено у 2001 році, коли у Закарпатській області діяла вільна економічна зона та території пріоритетного розвитку.
У той час у регіон прийшли також Jabil, Flex, Yazaki та інші крупні інвестори, і той період можна умовно назвати закарпатським інвестиційним дивом, про яке мало хто знає, саме тому ми описали його в окремій мультимедійній історії.
Поза тим, як пише у своїй книзі Володимир Панов, який в 2001-2004 роках відповідав за залучення в область інвестиції на чолі профільного підрозділу в Закарпатській ОДА, у 2003 році Єврокар і Volkswagen підписали у Вольфсбурзі меморандум про співпрацю, а наступні кілька років VW розглядав можливість побудови власного заводу, при чому саме на Закарпатті. Як варіант – на базі Єврокара. Саме з прицілом на це, пише Панов, керівник правління Бернд Пішетсрідер (Bernd Pischetsrieder) планував відвідати Закарпаття, але його візит в останній момент скасували. Також стався курйоз.
Що ще може зіграти на користь Закарпаття у цьому контексті? Все просто: досить запитати менеджмент тих же Jabil, Yazaki, Flex, які до слова за останні кілька років майже подвоїли власні потужності на Закарпатті.
Це, у першу чергу, логістика та близькість до кордону з ЄС, кваліфіковані працівники, хоча останні роки їх постійно не вистачає через міграцію. Можна ще додати кілька факторів (у випадку з Єврокаром – це ще євроколія та інші переваги індустріального парку), але цього замало, аби спробувати поконкурувати за згадані €500 мільйонів інвестицій від VW.
Але у випадку України варто бодай спробувати. Якщо не тепер, то наступного разу. Варто пробувати щоразу, коли випадає така можливість, адже саме так залучають інвесторів, за них боряться. І Словаччина є чудовим прикладом цього, бо там ці зусилля прикладають на рівні уряду через державну підтримку та боротьбу за інвестора.
Україні варто спробувати хоча би тому, аби не сталося так, як зі Škoda Auto в 2017, коли її представники відвідали Україну з наміром побудувати у Східній чи Південно-Східній Європі новий мультибрендовий завод за 1,4 млрд євро на 5 тисяч нових робочих місць і можливість виробництва 300 тисяч автомобілів, але у підсумку, стверджують у Єврокарі, інвестор так і не дочекався від української влади бодай якихось пропозицій.
Про бажання «зробити все можливе, щоб це отримати», як сказав пресі словацький прем’єр Матович у нинішній історії з VW, навіть не йдеться. Але ніколи не пізно змінити таку політику.
Закарпаттю та Україні потрібно більше амбіцій, підкріплених реальними справами та історіями успіху.