Ідеї

Андрій Любка: Контрабандист – це звучить гордо! Принаймні інколи ;-)

3 Липня 2019 1 194

Серед українців розповсюджене уявлення, що на Закарпатті кожен четвертий – контрабандист. Це, звісно, міф і брехня. Бо ми, закарпатці, знаємо – контрабандист тут кожен другий! 😉

А якщо говорити серйозно, то область, що межує аж із чотирма країнами Європейського Союзу (Румунією, Угорщиною, Словаччиною й Польщею) природнім чином приречена на контрабанду. Бо де існують кордони й різниця в цінах – там у всі часи існувала й існуватиме контрабанда.

Як не дивно, вперше я це зрозумів в Америці. Поїхав туди розповідати про свій роман «Карбід», дія якого розгортається у вигаданому закарпатському містечку Ведемедеві на кордоні з Угорщиною й сюжет якого крутиться навколо контрабанди.

Пригадую, перед презентацією в Лос-Анджелесі мене огорнув страх: бо хіба буде цікаво тамтешній публіці слухати про загумінкове закарпатське містечко над Тисою, про гробаря Ичія і спритного Ікара, який перевозив сигарети машинами, автобусами, бочками-амфібіями через річку, і насамкінець навіть перелетів кордон на запакованому блоками цигарок дельтаплані?

Та страх виявився марним. Слухачі жваво реагували на мою розповідь, а потім почали й самі розказувати: мовляв, всі ці закарпатські теми нам, каліфорнійцям, дуже близькі, бо ж ми живемо на кордоні з Мексикою, і тут щодня викривають нелегальні тунелі, через кордон пролітають літачки й дрони, регулярно вибухають перестрілки, значна частина населення з цього промислу живе, а місцева влада й поліція теж мають свій інтерес у контрабанді!

Ще більше здивуватися мені довелося в Канаді. Навіть у цій благословенній країні контрабанда виявилася звичним, буденним явищем – як мені розповіли, чимало американців приїздить до Канади, щоб купити дешевші ліки чи затаритися недорогими сигаретами в індіанських резерваціях. Нерідко цими сигаретами трамбують обшивку машин, закладають ними простір під кріслами чи ховають пачки у запасному колесі. Знайомо, правда?

Тож насправді контрабанда – це не «фішка» закарпатців, це особливість майже всіх прикордонних регіонів у світі. Коли кордон, мита і різниця в цінах зникають – втрачає сенс і контрабанда; так було, наприклад, між Італією й Австрією, чи зовсім нещодавно – між Німеччиною й Польщею.

Хоч і наділена негативною, кримінальною репутацією, контрабанда не завжди є аж таким злом, як його малюють. Мене часто запитували: чому в «Карбіді» контрабандисти – загалом позитивні персонажі, як так? Метикуваті, вигадливі, винахідливі, схильні до ризику – ну зовсім романтичні герої!

Привідкрию секрет: на Закарпатті загалом до контрабандистів не ставляться негативно. Принаймні до більшості. Річ у тім, що за великим рахунком є два різновиди контрабанди. Перша група, яка нелегально вивозить і ввозить 99% товарів, це великі «риби» ‒ місцеві князьки, що сплели павутину з локальних політиків і київських «смотрящих», митники й прикордонники, словом якраз ті, що найгучніше кричать про боротьбу з контрабандою. Їм не треба ховатися, дертися через ліси чи перепливати Тису – їхні фури спокійно проїжджають через офіційні пункти пропуску, приносячи мільйонні прибутки в твердій валюті.

А друга група – це прості люди без «даху» й зв’язків, які щодня перевозять якісь сигарети й горілку, ховають їх у своїх авто й під одяг, щоб заробити собі пару гривень на прожиття. В сумі ці люди, хоч їх і немало, перевозять 1% контрабанди, що йде через кордони на Закарпатті. До цих простих людей складно ставиться негативно. Бо в час економічної скрути й безробіття самі створили собі робоче місце (хоч і нелегальне), щоб прогодувати сім’ю. Саме їх зазвичай і ловлять, саме вони потрапляють в новини, а великих «риб» ніхто й не думає чіпати.

До речі, має контрабанда й одну виключно позитивну рису. Вона «зшиває» регіони, що виявилися розділеними кордонами. Річ, у тім, що для контрабанди, як і для сексу, потрібні дві сторони: один везе звідси, а інший купує там. Таким чином між людьми по два боки кордону зароджуються горизонтальні зв’язки, по суті – між спільнотами будуються реальні людські мости.

Адже контрабанда є різновидом (подекуди найуспішнішим) природного транскордонного співробітництва. Ці люди по обидва боки кордону заводять знайомства, вивчають мову, щоб могти порозумітися, співпрацюють, формуючи не лише низові економічні, а й просто дружні відносини.

Так що не все так погано, часом навіть контрабандист – звучить гордо! 😉

 

Андрій Любка, спеціально для Varosh

 

*** Цей матеріал опубліковано, як авторська колонка, відтак редакція Varosh може не розділяти погляди та думки, які автор висловив у даній публікації.

148 #