Уявляю собі двадцятитрьохрічного вітця в крисані, закосиченій розмарином, в білому сукмані, що вертається з Нересниці в Луг морозного й сніжаного лютого 1919 року. Недавно його повінчав намісник Юлій Пукан і він ходив реєструвати шлюб у нотарське управління. Крисаня бетярська, леґінська, мороз пощипує за вуха, за ретельно виголену синяву підборіддя, а під постолами порипує сніг.
У нотарському каламарі ще не висох атрамент і нересницький нотариш висушив промокальним папером свій каліграфічний почерк. Зі світових мап зникає Австро-Угорська імперія, комітат Мараморош з десятьма адміністративними дистриктами. Масариківська Чехословаччина ще сповитку. Але адміністративний поділ утверджений документальними параграфами. На сьогодні це здається дивним, як на ті часи дивними були б сільські ради зі совковим гаслом: «вся влада – радам». Совковість між нами живуча й тривала; районування, кущування, РДА, ОДА та інші абревіатури.
Мої молодші друзі в соцмережах та й давніші активно взялися втілювати в життя децентралізацію територіального устрою «орденоносного Закарпаття», ця децентралізація як і декомунізація має свої нюанси.
Власне з Ужгорода додому я проїжджаю кілька новочасних ОТГ. В історичному Тороцвізіяраші одна – Вільховецька. Чому такий штучний топонім чи урядова назва – не збагну. Село називається Вільхівці, а похідні вільхівський, Вільхівчик, вільхівчани. Та менше з тим. Вона є, та громада. З офіційними щитами-білбордами перед Добрянським і Нересницею та Углею. І функціонують у ній величезні села Тересівської долини. Що вони мають у розпорядженні, я глибоко не вникав. Але якщо в Тячівському районі (величезному й географічно незграбному від румунського кордону до меж з Івано-Франківською областю) є дві ОТГ, то це про щось говорить.
Я не маю нічого проти «радянізованих» сільських голів, що побоюються самоврядування, як дідько ладану, мовляв, багатий населений пункт не утримуватиме бідний. Проте так чи інакше всі довколишні села Нересницького куща змушені звертатися бодай транзитом до тієї ж Нересниці. У ній зосереджені не лиш найбільший у східному Закарпатті базар, але й численні аптеки, поліклініка, відділення банку, не кажучи про великі торгові точки. Торгівля там була розвинена завжди: від торговців газованою водою з малиновим сиропом до потужного торгового об’єднання.
Торговельна інфраструктура там розвинена й зараз, іноді доводиться їздити чималий шмат за побутовою дрібничкою, але не в цьому справа.
Колись у підугорському Підкарпатті існувало періодичне видання «Літературна неділя», в якому друкувалися й популярні статті, наприклад «Як наш народ себе ділить». Автора не пригадую. Це був поділ руснаків на локальні групи: бляхи, лишаки, дротарі. Рудименти такого поділу між локаціями збереглися й зараз. Місто Хуст ділилося на босняків, бартушів та ізько-польових. Ці групи в молодіжному середовищі ворогували між собою.
Щось подібне творилося між жителями сіл Тересівської долини. Вважалося, що ніколи не будуть приятелювати «здерка» (Нересниця) з «бабцем» (Новоселиця) або ж «медведі» (Широкий Луг) з «мотузяниками-личаниками» (Тарасівка). Жителям інших сіл погрожували (заставляли танцювати силоміць коломийку на хисткому містку чи нахабно витягували з громадського транспорту для побиття). Нині це вважається пережитком, але в закарпатському руралістичному середовищі пам’ять чіпка.
У часи глобалізації превалюють економічно-господарські, майнові інтереси, комп’ютерні технології спрощують затяжні бюрократичні процеси. Різноманітні природні особливості населених пунктів уможливили б усунення ряду екологічних проблем; вивезення й переробка сміття, центральна каналізація, очисні споруди.
У стародавні часи побутувала велика кількість церковних філіалів, правда, була одна конфесія й це не ставало перепоною в спілкуванні, яке було зовсім відмінне від сучасного.
Якщо Україна рухатиметься за європейським вектором, то в найближчому часі справдяться слова Тичини «живем комуною», бо комуна, комінікувати – спільнокореневі, без комунізму. Тобто децентралізація не обернеться лихом для державної казни, краще контролюватимуться податки, а при належному законодавстві будуть інвестиції для віддалених регіонів.
Всі давні лексикони, головно історико-етимологічні, географічні, укладалися за описами не центральної локації, а по окремих населених пунктів. То й же Тороцвізіяраш чи політичний округ Тересва, виділений на мапах окремим кольором, мав позначені всі локації. Отож ця земля пережила не одну децентралізацію, маючи стовп у центрі Європи…
Петро Мідянка, спеціально для Varosh
*** Цей матеріал опубліковано, як авторська колонка, відтак редакція Varosh може не розділяти погляди та думки, які автор висловив у даній публікації.
