Сімейні психологи радять вводити в життя традиції – як створення нових, так і дотримання традицій наших предків. Вони їх розглядають як заведені в родині норми, манери поведінки, звичаї та погляди, що передаються з покоління в покоління і мають символічне значення для всіх членів родини. Регулярність і повторюваність дає можливість радіти не тільки в день самої події, а й перед тим – готуватися до неї, очікувати, смакувати, фантазувати на тему, як усе має пройти.

• Ґаламбиць з кваснов капустов, пасоля колочена: 5 рецептів традиційної закарпатської кухні від Владислава Товтина

Такі дії знижують тривогу членів родини, дають відчуття опори й стабільності, що так важливо для кожного українця в сьогоденні, сповненому непередбачуваності й стресів, особливо це стосується дітей.

В тому, що традиції народжуються і помирають, немає ніякої магії – просто комбінація обставин і людей. Що колись було приємним і веселим, допомагало у життєвих процесах – повторювали, щоб знову відчувати радість, захоплення, смак. Або ж розраду, підтримку, рятівну рутину, якщо йдеться про втрати і сум. 

А потім – інші цінності, пріоритети, час, інша печаль й усе – попередня традиція відмирає. Варто пам’ятати зникле, по можливості відроджувати та не варто журитись, бо на це місце завжди приходить щось нове, яке залежить від творців, тобто від нас з вами. 

Найлегшим майданчиком для впровадження і підтримання традицій є кухня. Це істинно затишний простір, присутній в житті кожного з нас. Саме тут маємо безмежні можливості для фантазій, купу позитивних емоцій радості, щастя від спільного готування чи спільного поїдання гастрономічних шедеврів. 

• Торти на замовлення в Ужгороді: як жінки розпочинають свою “солодку” справу

Приміром, у родині з покоління в покоління передається свій особливий рецепт випічки. Готуючи випічку самостійно, всі члени родини відчуватимуть незримий зв’язок поколінь. А це відчуття дає дуже багато сили, відчуття опори, підтримки. Особливо в наш час, коли все таке інтенсивне, швидкоплинне, мінливе.

Закарпатці і в цьому плані вирізняються. Навіть сьогодні більшість закарпатців варить локальні страви – курячу поливку, голубці, кнедлики, різні гуляші, ну й, звичайно, в кожної порядної господині обов’язковим є щось солодке – шитимині, колачі, баники. Якщо не встигає спекти сама, то є продукція з крамниць. 

• Гобоші, Креймеші, Рейтеші й торт Добош: У Перечині відтворили рецепти кондитера Шнайдгена

Наразі хочу поділитись дуже цікавими автентичними закарпатськими рецептами тістечок, які мають всі шанси бути вами вподобані і зайняти своє місце у ваших родинних традиціях.

Цей рецепт маю з 2018 року від пані Гобіки, 86-річної бабусі, яка торгувала на базарі зелениною з власного городу. Я в неї була клієнткою. Якось розговорились, що я люблю випікати, працюю в освіті, ще й поєдную роботу в кондитерській. І в один прекрасний день Гобіка принесла мені свій записник з незабутніми словами, які дещо перевернули мою свідомість.

«Дочечко, давно тебе не було, а я ношу за собою тобі подарок. Мої діти не печуть, не люблять, люди тому ціни вже не мають, бо много фабричного, а я скоро помру, то й цей зошит пропаде, а він разом зо мнов не єдну свадьбу обслужив – чкода буде, а ти му місто найдеш». 

Цей день в моєму житті був поворотним, доленосним. Чужа людина дарує мені своє сокровенне, щоб воно жило. З тих пір докладаю максимум зусиль, щоб покладені на мене надії збулись. 

Через пів року я звільнилась з кондитерської і стала на стезю власного розвитку шляхом вивчення й відродження закарпатської гастрономії. В 2020 році в Чинадієві зустріла пані Емму, яка продавала помідори біля воріт замку: теж розговорились. Від неї я дізналась про графські святкування, саме солодкі ярмарки на території Сент-Міклоша і переймалась, горюючи, що то були великі свята, люди були щасливі, бо могли заробити, і вже такого не вернути.

Через рік на території Чинадіївського замку для відродження інтересу до закарпатської випічки був проведений перший закарпатський фестиваль «Графський кіфлик», де шановна пані Емма виступила перед гостями зі спогадами недалекого, але забутого завдяки радянській владі минулого.

• Кіфлики: як на Закарпатті відроджують старовинні рецепти і вигадують сучасні

Шановних панянок, закарпатських господиньок вже нема в живих, але ваші настанови, традиції мають життя і в цій статті в тому числі.

Рецепт №1

Перший колач (на Перечинщині тістечка називають колачі з чеської, або баники з сербської) з чисто закарпатською назвою «Парадічковий», тобто з парадічками – помідорами. 

• 500 грамів борошна
• 200 грамів маргарину
• 200 грамів цукру
• 20 грамів амонію + 2 столові ложки сметани
• 2 яйця
• 10 столових ложок томатного соку, щіпка солі

Амоній розводимо у сметані. Тим часом борошно, маргарин, цукор перетираємо. Яйця і сік змішуємо та вливаємо у борошняну суміш. Додаємо амоній. Замішуємо тісто. Борошна може піти більше, залежно від розміру яєць і ложки. Нам треба замісити м’яке, еластичне тісто, яке не липне до рук. Даємо тісту відпочити до години часу. Потім розкачуємо тонкі коржі і випікаємо.

Це універсальний рецепт коржів, які ви можете випекти круглими, скориставшись для вирізання тарілкою. А начинивши їх будь-яким улюбленим кремом, отримаєте повноцінний красивий торт. В мене зазвичай це масляно-заварний крем з додаванням ягід. Складеному тістечку треба дати настоятись не менш ніж 6 годин в холодильнику. Завдяки томатному соку коржі мають дуже ефектний колір і святковий вигляд. 

Рецепт №2

Другий рецепт теж коржі і теж томатні. Тут все ще простіше, але не менш смачно і ефектно. Його я маю із родинних записів свалявського друга Павла Гонди, який теж має любов любовну до закарпатської кухні і активно ділиться рецептами в соціальних мережах, за що я йому безмежно вдячна.

• 10 ложок розтопленого маргарину
• 10 ложок томатного соку
• 10 ложок цукру
• 1 ложка соди (погасити оцтом)
• Борошна – скільки забере, до консистенції м’якого, пісочного тіста.

Крем:

• У 0,5 літра молока додати 5 столових ложок манки без верху  зварити. Як остигне, додати 250 грамів масла і 250 грамів цукру, вимішати, поки не буде тягнутись. Змастити коржі 

Швидкий, легкий, вартий уваги і застосування рецепт коржів. Начиняю їх теж масляно-заварним кремом, правда, з авторськими корективами – на мій смак тут чудово поєднувати улюблені джеми – мої фаворити це вишневий, або абрикосовий. 

Сімейні звичаї – це не обов’язково щось грандіозне та масштабне. Навіть скромні щотижневі ритуали, заведені в тому чи іншому союзі, можна вважати традицією. Наприклад, прибирання по суботах, готування страв, спільний сніданок у неділю вранці, обід чи вечеря, або перегляд разом з дітьми мультфільмів у п’ятницю, чи відвідування різноманітних подій протягом вихідних. Мало того, звичка бажати один одному доброго ранку, цілуватися й обніматись при зустрічі або прощанні, дзвінок про те, що ти щасливо дістався місця призначення, чи повідомлення з солодкими спогадами протягом робочого дня, можна також віднести до норм й традицій, прийнятих у сім’ї.

Життя проходить вже зараз і його потрібно жити, тож виходячи з позиції, що щастя в дрібних щоденних клопотах чи радощах, а наш настрій та емоційне здоров’я в наших руках створюймо собі регулярні традиції, зокрема астрономічні по цікавих автентичних рецептах. 

Любов Керецман спеціально для Varosh

Фото Аркадія Шиншинова

Цей матеріал опубліковано, як авторська колонка, відтак редакція Varosh може не розділяти погляди та думки, які автор висловив у даній публікації.