Зі словосполученням “індустріальний парк” ми зустрічаємося останнім часом дедалі частіше, але воно у своїй незрозумілості і новизні часто лякає. Передусім слово “індустріальний” в багатьох асоціюється з серйозними заводами, забрудненнями повітря і іншими подібними “шкідливостями”. Особисто мені здавалося, що цей термін з’явився з війною та переселеними, релокованими бізнесами на Закарпатті… Але насправді усе це — міфи. То що ж воно таке — індустріальний парк?
ТРОХИ ТЕОРІЇ
Вікіпедія каже: “Індустріальний парк або промисловий парк — територія, виділена при плануванні міста для промислового розвитку”.
Поступово прояснюється… Закон України «Про індустріальні парки» каже, що це “визначена територія, у межах якої учасники індустріального парку можуть здійснювати господарську діяльність у сфері переробної промисловості, а також науково-технічну діяльність, діяльність у сфері інформації і електронних комунікацій на умовах, визначених цим Законом та договором про здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку”.
Одразу найважливіша ремарка — держава стимулює створення парків цілою низкою привілеїв: звільненням від ввізного мита для нового устаткування, звільненням від податку на нерухомість та іншим.
Скрін з сайту UkraineInvest
Словом, тут можна зайти далеко в теоретизування, тому скажемо так: індустріальний парк — це перш за все ділянка в 10 і більше га, де вироблятиметься щось нове, новий продукт. Закон про ці парки прийняли ще у 2013 році, однак весь цей час він не працював через недосконалі деталі. Тепер в нього внесли правки і він поступово починає працювати. Це важливо перш за все тому, що це виконана обіцянка обласної ради перед територіальними громадами та перед закордонними інвесторами, і дає можливість їм зайти в бізнес на Закарпатті. Тим більше, в такий непростий час.
Індустріальні парки можуть здійснювати господарську діяльність у сфері переробної промисловості, науково-дослідну діяльність та діяльність у сфері інформації і телекомунікацій. При створенні індустріальних парків на Закарпатті обов’язково варто враховувати стратегію розвитку області: розвиток переробної промисловості не є серед пріоритетів краю, а тому не треба боятися, що в індустріальних парках розвиваються лише підприємства зі шкідливими викидами. У нас, швидше за все, великих підприємств переробної промисловості не буде створюватися. Наша область, зважаючи на вдале географічне розташування, є дуже привабливою для створення індустріальних парків, адже близькість до кордону з ЄС може дозволити орієнтувати діяльність парку на експорт продукції в ЄС, — пояснив Varosh Микола Сюсько, керівник закарпатського регіонального офісу програми “U-LEAD з Європою”.
— Розвиток такого парку визначається насамперед потенціалом, який є в громадах: наявність природніх ресурсів, кваліфікована робоча сила, розташування, зацікавленість місцевої влади — пояснив він. — Наприклад, у Міжгірській чи Великобичківській громадах можуть розвивати деревообробну промисловість, виробляти меблі тощо. Кам’янська громада працює над створенням індустріального парку, який займатиметься переробкою сільськогосподарських продуктів — фруктів та овочів — та логістикою. Ужгородській та Мукачівській громадам, зважаючи на наявність університетів, може бути цікаво розвивати в індустріальних парках науково-дослідну діяльність та діяльність у сфері інформації.
На Закарпатті вже діє індустріальний парк у Соломонові, який спеціалізується на створенні високотехнологічного майданчика автопромислового виробництва. Але, на жаль, на даний момент ми бачимо, що потенціал цього індустріального парку не використовується на повну…
За словами Миколи Сюська, закон «Про індустріальні парки» був змінений у червні цього року, тому що ті державні стимули, які були там прописані, до цього часу були недієвими. Внесеними змінами створили фінансові, інфраструктурні та інституційні стимули для створення та розвитку індустріальних парків. Зокрема, було передбачено звільнення від ПДВ при імпорті нового обладнання, ввезеного в Україну учасниками індустріальних парків, індустріальні парки звільняються від податку на прибуток протягом десяти років у разі, якщо вони працюють виключно на території індустріального парку. Також місцева влада може надавати їм пільгові ставки податку на нерухомість і плати за землю. Крім того, учасники індустріальних парків мають право на звільнення від мит на імпорт устаткування (обладнання) та комплектуючі вироби до нього, необхідного для ведення господарської діяльності.
Ініціатором створення парку може бути орган місцевого самоврядування, орган державного самоврядування або ж приватна особа. Якщо орган місцевого самоврядування, до прикладу, став ініціатором, то має створити всі умови для функціонування цього парку, а не чекати, поки прийде інвестор і сам усе зробить.
— Чекати на інвестора не варто, адже за інвестиції зараз гостра конкуренція, а тому потрібно активно боротися за них, — каже Микола Сюсько. — В Європі останні 15 років індустріальні парки активно розвиваються, зокрема і в сусідніх державах. Вони створюють дуже хороші можливості, щоб інвестор прийшов до них, і ми з ними конкуруємо за інвестиції, саме тому дуже важливо, щоб ми створили якісний інвестиційний клімат у державі, адже лише в цьому разі ми зможемо виграти цю конкуренцію.
Тому сам по собі інвестор не прийде: він чекає відповідної інфраструктури, державних пільг, справедливої системи правосуддя, тобто, сприятливого інвестиційного клімату і тоді він готовий буде розпочати бізнес. Безумовно, безпекова ситуація також відіграє важливе значення.
ЗЕМЛЯ
— Чому саме 10 га потрібно для реєстрації парку?
— Стільки землі потрібно для реєстрації парку відповідно до Закону. Ініціатор створює на цій площі інфраструктуру, вкладає гроші в її розвиток, і держава визначила, що така інфраструктура має створюватися на площі, не меншій за 10 га, адже тут важлива економічна доцільність. На меншу ділянку може просто прийти окреме підприємство і почати там працювати. А держава бачить індустріальний парк як цілісну систему, яка включатиме, як правило, кілька підприємств. Якщо проводити туди електрику, газ, розбудовувати інфраструктуру то відразу для кількох підприємств, які будуть генерувати вищі податкові надходження.
Крім того, цільове призначення землі має бути для промислового використання, вона має використовуватися мінімум 30 років.
Індустріальний парк важко створити “посеред поля” — поблизу мають існувати передумови, зокрема, це може бути виготовлення сировини: неподалік ліс чи сільськогосподарські угіддя, наявність робочої сили, природні ресурси чи наявність потужного навчального закладу. Напрямків діяльності парку може бути один або декілька: логістика, деревообробка, сільське господарство, ІТ-технології тощо.
— Але 10 гектарів — це велика площа, а Закарпаття переважно гірська область…
— Так, це складний момент… Міжгірська, Колочавська, Синевирська громади проходили в нас навчання в рамках навчальної програми “Громада дружня до бізнесу” і після проведеного аналізу доступних для інвестицій земель вони зазначили, що такої великої земельної ділянки в них немає. Така ситуація в більшості громад області. Близько 80 % території краю займають гори і знайти таку ділянку дуже важко, і тут, можливо для гірських громад треба зробити виняток і зменшити цю початкову площу. Скажімо, земельну ділянку, яка б складала 5 гектарів уже легше було би знайти.
ПЛЮСИ І МІНУСИ
Стосовно екологічності і шкоди довкіллю, то, за словами Миколи Сюська, не існує жодного підприємства, яке було б на 100% екологічним. І якщо ми на Закарпатті хочемо розвивати туризм та інші “супутні” напрямки, то маємо подбати про те, щоб вони були максимально еко-френдлі. Мешканці міста чи села, де планують індустріальний парк, можуть висловлювати свою позицію на громадських слуханнях. Тому людям важливо слідкувати за розробкою концепції індустріального парку, важливо, що там буде прописано, тому що це розвиток відповідного населеного пункту, розвиток самої громади. Крім того, діяльність індустріального парку має відповідати стратегії громади.
Для чого індустріальний парк громаді? Найголовніше — для соціальної стабільності громади. Це, звичайно, робочі місця, які утримуватимуть людей вдома із гідними заробітними платами і вони не виїздитимуть на заробітки за кордон. Це в свою чергу також призведе до підвищення купівельної спроможності місцевого населення та пожвавлення ділової активності. Не виключено, що туди ще й приїжджатимуть нові люди, нові працівники.
— Другий важливий момент — податки у місцевий бюджет, — каже Микола Сюсько. — Відтак громада може утримувати та вдосконалювати школи, садочки, дороги та іншу інфраструктуру.
Щодо мінусів, то тут він каже, що велика проблема індустріальних парків у тому, що багато з них реєструються, але після реєстрації так і не можуть розпочати роботу. Це може бути з кількох причин: через те, що, можливо, неякісно розроблена концепція індустріального парку, невдало була вибрана спеціалізація парку (неправильно прорахували можливості регіону чи команди), відсутність професійної керуючої компанії, можливо, “зірвався” інвестор через війну чи якісь інші причини.
Як створити індустріальний парк? Інструкція для громади
— Ви згадували про нових людей, які можуть приїхати на роботу в парк. Але в такому разі для них потрібно передбачити житло…
— Так, все вірно. Все залежить від масштабів підприємства, тому що в одному парку може працювати 100-200 людей, а в іншому — 1,5 тисячі. І житло — це ще один виклик, з яким зіштовхується громада, і про це треба думати на етапі створення парку: хто там працюватиме і звідки будуть ці люди. Можливо, подумати про побудову якихось гуртожитків чи квартир, якщо місцеві правцівники не зможуть задовільнити потребу в працівниках. У Львові, знаю, айтішники замовляли для себе будівництво житла, ця галузь у них стрімко розвивається.
ПЕРШІ ПАРКИ
На Закарпатті сьогодні зареєстровано індустріальні парки в Соломонові (автопромисловість), в Солотвині парк “Марамуреш” (деревообробна і меблева промисловість), у Кам’янському парк вже на фінальному етапі створення, і на початковому етапі — парк у Батьові. Про створення парку думає ще й громада в Тересві: вони хочуть розвивати індустріальний парк, який буде пов’язаний з деревообробкою.
Також на фінальній стадії створення індустріальний парк “Ужгород”, який займатиметься виготовленням будматеріалів та промисловим виробництвом житла з перлітовими утеплювачами. Перліт екологічно чистий та стерильний, не містить важких металів та інших токсичних речовин, у порівнянні з іншими теплоізоляційними матеріалами.
— В Кам’янському, на Іршавщині, індустріальний парк планує займатися логістикою та переробкою сільськогосподарської продукції. Там є потужний зарічанський кластер овочівництва, інші сусідні села теж у цьому задіяні, але в них немає потужностей для зберігання і переробки цих овочів, — розповів Микола Сюсько. — А тому цей напрямок є дуже перспективним.
На території індустріальних парків можуть розміщуватися крім заводів, пожежні частини, озеленені території, складські будівлі, наукові парки, лабораторії, офіси керуючої компанії.
ЗАМІСТЬ ПОСТСКРИПТУМУ
В індустріальний парк треба вкласти чимало сил, каже Микола Сюсько. І для того, щоб запустити його, потрібен лідер та фахова команда, які будуть супроводжувати процес створення індустріального парку. А ще потрібна якісно розроблена концепція та професійна керуюча компанія, яка буде ним управляти. Ну і, звичайно, інвестор.
Скрін з сайту UkraineInvest
За словами Миколи Сюська, якщо в ініціатора створення індустріального парку все готово — є концепція, побудована відповідна інфраструктура — то індустріальний парк може запрацювати за декілька місяців. Є прорахований алгоритм стосовно того, скільки часу займає створення парку за ідеальних умов. Можна виокремити 11 кроків, які ініціатор створення парку має пройти. Але найважливіше — концепція парку. Необхідно провести аналіз економіки, місця, розрахувати, чи потрібно провести електрику, воду і подібні моменти. Усі ці розрахунки може зробити сама громада, а може виконати на замовлення приватна організація.
— Є ще один важливий момент, — каже Микола Сюсько. — коли громада створює індустріальний парк, то вона, зазвичай, очікує, що прийде інвестор і самостійно все в них у громаді зробить і швидко запустить бізнес. Але це так не працює! Навпаки: громада має сама створити ряд сприятливих умов для інвестора, зокрема, передбачити для нього податкові пільги, запропонувати прозорі правила співпраці, бути готовою побудувати відповідну інфраструктуру, допомогти з пошуком персоналу, за необхідності забезпечити підготовку та перепідготовку відповідних фахівців, в закладах освіти, надати фаховий супровід для інвестора та ін. Тобто, місцева влада має створити громаду дружню до бізнесу. Адже зараз, в конкурентній боротьбі за інвестиції перемагає не той, хто “не заважає бізнесу”, а той, хто створить кращі умови для ведення бізнесу. Це геть інша філософія роботи з інвестором.
Галина Гичка, Varosh
Фото: Європейська правда
Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття! Читайте більше в наших соцмережах — Facebook, Instagram та Тelegram.
