Оля з Робертом познайомилися на виставці "Моя їдея". На першій Оля була гостем, на другій – вже допомагала: разом з батьками на вантажному автобусі привезла чимало потрібних речей для фестивалю. Вже наступного року Оля з Робертом побралися.
Сьогодні вони разом роблять “Креденц”, а нещодавно й видали книжку “Фіномшаг по-севлюшськи”, яка вже завоювала прихильність читачів Виноградіщини та Varosh.
Нам вони розповіли про популярний арт-пікнік, на який увесь рік чекають як у Виноградові, Мукачеві, Ужгороді, так і у Вінниці, Львові та Івано-Франківську.
Роберт: У мене є друг Норбі Божар. Він зараз у Вінниці живе. Колись ми з ним часто ходили по закинутих об’єктах і фотографували їх. Якось він каже: “Тут би виставку зробити”. Ми собі пофантазували, а через чотири роки ідея визріла. Вконтакті ми створили групу, у якій художники почали публікувати свої роботи. Одне за одним, так і вирішили зробити виставку “Моя Ідея”.
Ольга: Пам’ятаю, я ще в Ужгороді вчилася і тут подруга мені каже, що у Виноградові буде мистецька виставка і кличе поїхати подивитися. Я собі тоді подумала: “Виставка у Виноградові? Не може бути!”. Але було так цікаво, що ми поїхали.
Чесно кажучи, я була вражена, бо ніяких білих стін і класичної музики, до яких ми звикли – не було. Ця неформальна галерея виглядала дуже круто.
Перші два роки виставка проходила на меблевій фабриці, відповідно там було багато старих креденців. Так з’явилася назва.
Роберт: А потім якось мій друг з Лемаковиці попросив допомогти винести з хати його батьків старий креденс, бо вони купили новий. Я йому кажу: “Слухай, а тобі сись старий ще треба?”. Він сказав, що можу забирати. Так з’явився символ фестивалю. Він, до речі, ще з австро-угорських часів. Ми його не переробляли глобально, лише трохи привели до ладу.
Ольга: Багато хто називає “Креденц” фестивалем, але це не так, бо якщо він стане фестивалем, то втратиться головна ідея і атмосфера душевності. Це арт-пікнік. Ми не маємо на меті робити захід для 500-600 чоловік.
Ще принципова річ – це програма. Коли люди приїздять на фестиваль, то вони її чекають, хочуть, аби усе спланували за них. У нас же цього зовсім немає – все відбувається природно: хочеш малюєш, хочеш читаєш вірші, хочеш спостерігаєш або просто цілодобово відпочиваєш. Єдина програма – це вечір, гурти, виступи.
Роберт: Музичні гурти, до речі, ми також запрошуємо такі, аби підходили по формату, бо ж це не музичний фестиваль і ми не хочемо, аби його таким вважали. Тут грає щось лайтове, чілаутне.
Ольга: Ті стріт-артери, що приїздили минулого року і у попередні роки, будуть і цьогоріч. Плюс до всього, з ними завжди приїздять нові люди. Усі вони наші великі друзі, хоча усе починалося лише зі співпраці.
Роберт: Географія художників і гостей: Львів, Вінниця, Ужгород, Київ, Івано-Франківськ. Цього року угорці та поляки обіцяли приїхати. Сподіваємося, що у них вийде.
Ольга: Мені найважче переживати момент, коли люди роз’їхалися і ще в дорозі додому, а я вже сиджу і чекаю на відгуки, хвилююся. Але щоразу добрі слова надихають. Дуже приємно, коли я обдзвонюю друзів і запрошую на цьогорічний “Креденц”, вони усі так радіють, наче, увесь рік на нього чекали.
Роберт: Мені приємно, що люди не байдужі і долучаються до організації. Хлопці з міста та ближніх сіл приходять і пропонують допомогу, прибирають разом з нами, все розкладають, що треба збирають. Кажу їм: “Кіби няньо казав ош треба керт копати, та не пішов бись”. Вони лиш сміються, бо раді, що можуть бути корисними.
Зате, коли на фестивалі наллю їм бограча, та він їм такий добрий, як ніколи. Вже зараз хлопці з місті підходять, питають чи буде цього року “Креденц”, кажуть, що готові допомагати.
Роберт: На “Креденці” усі однаково відпочивають і художники, і студенти зі Львова, і байкери. Останні, до речі, у нас кухнею керують: бограч і боб гуляш варять фантастичний.
Один хлопець з Виноградова – Лойчі – працює вже сімнадцять років помічником кухаря в одному з кращих ресторанів Праги. Одного разу він подзвонив мені, я якраз шукав кухаря, і каже: “Чуєш, а ко на кухні там у вас головний?”.
Він привіз свої спеції, одяг відповідний, рукавички. А Іштван – байкер якось поїхав кудись, через годину привозить двадцять літрів вина – для усіх, безкоштовно. Каже: “Най знавуть, які туй щедрі люди”. Його тоді пили як пунш. Так на “Креденці” все й відбувається. (ред. – сміються)
Ольга: Можливо, люди так люблять “Креденц” і так радо нам допомагають, бо розуміють, що тут ніхто не має на меті на них заробити гроші.
Роберт: Перша “Моя ідея” була організована виключно на ентузіазмі. Єдине на що ми “скинулися” – це фуршет. Другий раз я вже шукав фінансової підтримки, у міській раді, у тому числі. Потім подія набула масштабності і все було інакше. Я не шкодую витрачати на це свої гроші, це крута річ, на яку я й сам чекаю увесь рік.
Ольга: Минулого року наші учасники робили внески – 50 гривень. Всі окрім художників, що є учасниками. Нам, насправді, дуже це допомогло, бо три дні потрібно щось готувати, організаційні витрати теж є, оплата за світло.
Роберт: Це природно – роботи залишаються. Але не варто за цим жалкувати, бо вони вже зробили те, що мали. Ми їх фотографуємо на пам’ять, але вони належать тому місцю, де були створені. Ми даємо цим будівлям друге життя. Вони стоять по 20-30 років нікому не потрібні, а ми приходимо і розмальовуємо їх. Хіба це не круто? (ред. – посміхається)
Роберт: Це вже п’ятий “Креденц” і щоразу він кращий, все відшліфовується.
Ольга: Перші два роки всі виставляли ті роботи, які хотіли. Потім сталося так, що стріт артери, які приїздили, робили дуже сильні роботи, а сама виставка була досить слабка. Тоді ми почали відбирати роботи через реєстрацію. Але це досить складно, бо як би ти не робив усе організовано, все одно, все вийде неорганізовано. Все одно бувають роботи, які ти бачиш перший раз.
Цьогоріч це питання допоможе вирішити наявність кількох локацій – нараз є вісім об’єктів. Митці об’єднуватимуться у групи і робитимуть спільні проекти у межах своєї, так би мовити, галереї. Побачимо, що з цього вийде.
Ольга: Класно ще й те, що у нас цьогоріч буде і мистецька зона, і відпочинкова. Тому кожен зможе сам обирати, коли і що йому робити. Коли йди на виставку, а коли відпочивати. Також гості зможуть жити як у наметах, так і у маленьких будиночках, які можна буде винайняти на території.
Роберт: Гуртів буде не багато, бо це не музичний фестиваль, людям буде не цікаво сидіти увесь вечір і слухати музику, десь вони захочуть і потанцювати під щось шалене. Гурти ж ми запрошуємо зі спокійною, лаунжевою музикою. Цього року точно будуть Elefunk Vibrations, In Submarine та Волюм Контроль.
Ольга: Також минулого року дуже добре сприйняли літературну сцену. Було багато поетів, що читали власні вірші. Андрій Любка, який, до слова, теж з Виноградова, – спричинив справжній фурор. Сподіваємося, що він і цього року зможе до нас приїхати.
Тож, нічого не плануйте собі з 23 по 25 серпня, окрім Арт-пікніка “КРЕДЕНЦ-5”. Цьогорічна локація урочище Виннички. Побачимося там!
Росана Бісьмак, Дмитро Тужанський, Varosh
Фото: Андрій Кирилюк