Як це, жити за кордоном? Далеко від рідних, близьких та друзів? Постійно говорити чужою мовою? Вчитися чомусь новому, незвичному? Жити іншим життям, за іншими правилами та законами? Про усе це нам розкажуть закарпатці, які живуть, навчаються та працюють за кордоном.
- Перший матеріал проекту "За кордоном" читайте за посиланням.
Антон Фомін, 28 років. Ужгород – Сан-Франциско
За кордон переїхав у листопаді 2014-го року, тобто більше року тому.
Працюю у компанії, яка розробляє програмне забезпечення для бізнес аналітики. Займаюсь менеджментом.
Англійською, на момент переїзду, користувався протягом 7-ми років, але тільки у професійній діяльності, що не можна порівняти з побутовим, казуальним спілкуванням. Нещодавно почав читати американську класику, щоб збагатити словниковий запас.
Українців тут досить багато, є цікаві люди. Діаспора добре розвинута.
З однієї сторони, було не надто складно адаптуватися на побутовому та робочому рівнях. З іншої – є певні нюанси в культурному і соціальному планах. Але, однозначно, нема нічого такого, що не можна подолати, випрацювати.
Дотепер найскладніше було переживати розрив з колом звичного спілкування, колом друзів та знайомих. Поряд з цим навіть факт, що Сан-Франциско стає одним з найдорожчих міст для життя у світі, здавався просто нюансом. Інша непроста річ, це не втратити себе і не втрачати мотивацію для руху вперед.
Найбільше подобаються тут перспективи, тут серце світової інформаційної індустрії, тут можна зустріти таких людей як ніде в світі. Тут надзвичайна природа, з одного боку неосяжний Тихий океан, з іншого – високі сніжні гори Сієра Невада. Подобається м’який середземноморський клімат у місті.
За кордоном не вистачає закарпатського сала! І це не жарт.
По приїзду додому не вистачає законності, інфраструктури та культури обслуговування. Вдома був, поки що, лише один раз.
Планую пожити тут, далі буде видно…
Еріка Олексі, 29 років. Мукачево – Лімбург (Limburg Hessen), Німеччина
До Німеччини я переїхала рік тому. Зараз хочу почати навчатися. Під час навчання більшість часу проводитиму на практиці, і це великий плюс.
Німецьку мову я вивчала в школі, а перед вступом до університету вдосконалила. До нашого вишу часто приїздили викладачі з Німеччини, з якими ми мали можливість розмовляти. Мені це тут дуже згодилося.
В місті, де я зараз проживаю, з України мала кількість людей, але дуже багато переселенців з інших країн. Якщо говорити про адаптацію, то для мене це була катастрофа. Досі не можу звикнути до стилю життя. І це, напевно, найскладніше.
В Україні живеться значно вільніше, тут – все в по-іншому. Дуже сумую за батьківщиною. Щоправда, відколи я тут, ще ні разу не їздила до України. Але тут я впевнена в собі, в завтрашньому дні і своєму майбутньому.
Дмитро Стороженко, 26 років. Мукачево – Нью-Йорк
На даний момент я живу в США, штат Нью-Йорк, недалеко від Ніагарського водоспаду. Поїхав з України ще в червні 2014 року.
Працюю старшим в супермаркеті. Намагаюся подорожувати країною у вільний час, займаюся розробкою свого нового проекту. У 2015 року багато де побував і багато чого нового спробував. Познайомився з безліччю людей, кожен з яких залишив, щось приємне і корисне у вигляді знань і спогадів у моєму житті, за що я дуже вдячний.
Це вже мій другий візит до США, перший був у 2010 році, коли я поїхав за програмою Work And Travel. Тоді я знав англійську мову досить погано, але живучи в цій країні, не вчити мову – гріх. Тому люди, які сюди приїжджають без знання мови, їдуть або до знайомих на роботу або ж в російські чи українські ком’юніті, де можна жити і працювати не знаючи англійської. На даний момент я без проблем розмовляю англійською. Можливо, можу не знати технічну англійську, тому що не мав справи в тій чи іншій сфері.
Ясна річ, що людині, яка сама вперше їде до чужої країни, спочатку буде важко. Так як вона не знає нічого в цій країні, хіба що, перелопатить купу матеріалу в інтернеті і знатиме якусь інформацію. Рідко хто, їде сюди просто на обум, всі намагаються знаходити роботу заздалегідь або ж через знайомих. Головне – настрій і бажання змінити своє життя у кращий бік. Одна з головних причин, чому багато людей мають можливість, але не їдуть в країну, де на них може чекати краще майбутнє – це страх. Я знав навіщо їду і знав, що на мене чекає в цій країні, так як гіркий досвід 2010-го року, багато чому навчив.
Найважче, на перший погляд – це знайти роботу, але я вважаю, що найважчим є "знайти себе". Мені здається, що нічого загалом важкого немає, всі проблеми можна вирішити, дізнатися, почитати і попросити допомоги. Але, якщо людина не знає, чого хоче за кордоном або чого хоче в житті – то це справжня проблема.
Найбільше мені в США подобається природа. Вона тут просто казкова. Раджу всім відвідати західні штати Америки. Чудові ландшафти, дороги, чуйні і добрі люди, чудовий сервіс і величезна кількість можливостей. Але мені тут дуже не вистачає друзів і української кухні.
В Україні я вже не був давно, але, напевно, мені не вистачало б там тих можливостей, які дає США своїм громадянам і тим, хто приїхав до країни – дешеві ціни на брендові речі, техніку, можливість купити собі будь-які світові новинки, рівень зарплат, дороги та інфраструктура.
Країна, в якій я хотів би жити – це Швейцарія. Доб’юся мети, яку намітив, і переїду туди.
Росана Бісьмак, Varosh
