Пропонуємо вашій увазі авторську колонку Алена Панова про перебіг адміністративно-територіальної реформи в Закарпатській області.
В країні багато років тривають реформи. З кожним роком все кращі. Народні. Вони антикорупційні, для людей, проти армії чиновників, за життя у смартфоні і за мир у галактиці. Такі гарні, зрозумілі, правильні гасла. Якщо їм вірити – то в нас все добре. Або буде добре. Хабарів і відкатів ніхто не бере, контрабанда зупинена наглухо, лікарні, садочки і школи процвітатимуть, а дороги скоро будуть кращими за німецькі автобани. Українським реформам аплодують США та ЄС, а український люд з кожним днем стає все заможнішим та щасливішим. Патріотизм на підйомі.
Це нагадує радянську пропаганду, яка 70 років успішно переконувала у настанні комунізму (тобто раю на землі) сьогодні, або, в крайньому випадку, дуже скоро. Коли люди прозріли – імперія розсипалася за кілька місяців.
Розумні люди кажуть про нові електронні технології по промивці мізків людям, яких змушують вірити у віртуальну реальність чи відволікають від реальності об’єктивної. За цими маніпуляціями сховалася одна справді дуже важлива реформа. Адміністративно-територіальна. І не потрібно думати, що це висока матерія державного управління, яка ніяк не чіпляє кожного з нас, а стосується виключно зажерливого чиновницького стану. Перекройка адміністративної карти України торкнеться кожного її жителя.
Зрозуміло, що нас передусім цікавить майбутнє Закарпаття – землі наших предків, унікального європейського регіону, з тисячолітньою історією, перехрестям культур і релігій, що утворюють тут особливу ауру.
Життя вчить нас бути реалістами і все більше скептиками. Тому спробуємо розібратися з тим, що нам обіцяють, а що відбувається насправді.
Нам кажуть – адмінреформа потрібна, бо нададуть більше прав об’єднаним громадам, а також скоротять державних чиновників на місцях. Звучить гарно, або, як тепер треба казати – у тренді.
В реальності відбувається наступне:
Вже сьогодні ліквідовані Закарпатська обласна державна телерадіокомпанія, перенесено спеціалізовані суди та управління національного банку, територіальне управління юстиції, регіональне відділення фонду державного майна, відділ державної пенітенціарної служби в Закарпатській області; обидва закарпатські прикордонні загони вже належать до Західного регіонального управління; великі платники податків Закарпатської області вже обслуговуються у спеціалізованій ДПІ у м. Львів; залізничне сполучення краю підконтрольне регіональному відділенню «Львівської залізниці» АТ «Укрзалізниця»; Представництво Карпатського Єврорегіону перенесено теж до Львова, хоч ініціатором створення та центром діяльності завжди виступало Закарпаття; аеропорт в Ужгороді закрито, а найближчий українських аеропорт – у Львові (270 км). Цю моду переймають і комерційні структури, переносячи свої осідки до сусідньої області.
Результати:
Результати:
Результати:
Відразу спростую можливі закиди у «автономізмі» та «сепаратизмі» закарпатців, які виступають проти такого сценарію. Закарпаття – перлина України, яка завжди розглядала себе елементом єдиної держави.
Натомість воно наділене насиченою історією і самобутньою ментальністю, унікальним розташуванням і багаторічними традиціями краю, як єдиного політико-географічного простору. Переконаний, що саме різноманітність регіонів і земель є вагомою конкурентною перевагою України на європейській і світовій мапі. Руйнація цих особливостей навряд чи принесе користь державі, а в сучасних міжнародних розкладах, може призвести до штучного роздмухування конфлікту в України із зовні.
Одним словом, напевно настав час трохи злізти з дивану, вийти із зони комфорту, замислитись над майбутнім та донести ЦЕНТРУ бачення закарпатців про майбутнє Срібної землі!
Зокрема, конструктивно запропонувавши збалансовану концепцію поділу Закарпаття на п’ять районів.
Все ж запитання залишається відкритим: Закарпаття… ліквідовують? Чи воно має майбутнє і наше покоління не стане руйнівником унікального регіону з багатовіковим європейським бекграундом.
*** Цей матеріал опубліковано, як авторська колонка, відтак редакція Varosh може не розділяти погляди та думки, які автор висловив у даній публікації.