Головна Культура Флешбеки з Pohoda 2017: Cheer up, Pohoda!
Флешбеки з Pohoda 2017: Cheer up, Pohoda!
Флешбеки з Pohoda 2017: Cheer up, Pohoda!

У липні минулого року, дорогою додому наш фестивальний бус фактично у повному складі домовився повернутись до Тренчина через 12 місяців, байдуже хто там буде на афішах. Дати 6-8 липня були заброньовані одразу.

Виїзд з Ужгорода було назначено на п'яту ранку в надії проскочити черги і перезмінки на кордоні. Але з нашими КПП плануй не плануй… Перетин кордону зайняв більше чотирьох годин, а подорож до воріт Pohoda 2017 загалом тривала півдоби.

Відчуваю життєдайні властивості фестивальних турнікетів – як тільки опиняєшся на землях тренчинського летовища вся твоя подорожня втома кудись розвіюється. Цьогоріч на Pohoda значно більше людей і серед них очевидно більше іноземців. Атмосфера "дня міста", яка здивувала нас минулого року, кудись зникла. Двадцять перший фестиваль з першого дня подає всі належні ознаки найбільшого музичного фестивалю європейської країни.

Програма ніби навмисно продумана так, щоб гість мав право на запізнення. Розбиваємо намет, проходимо реєстрацію на прес-зоні. Встигаємо послухати братіславський гурт The Ills, високо оцінений світовими музичними експертами та певно найбільш обговорюваний словацький музичний проект. Хлопці дуже чекали свого виступу, а публіка дуже чекала навзаєм. Ми ще повернемось до сприйняття словаками вітчизняної музики.

Блукаючи територією, котра цього року, як і фестивальний натовп – колоритніша і насиченіша, нас здоганяють новини про те, що є можливість 10 хвилин поспілкуватися з британцями Slaves перед їх концертом на Orange Stage опівночі.

Наші нові знайомі Айзек Гольман (Isaac Holman) та Лорі Вінсент (Laurie Vincent) ще п'ять років тому слемились під сценами фестивалів рідного Об'єднаного Королівства, а тоді видали два потужні альбоми і тепер на пару розривають натовпи. Добряче покоцані щільним фестивальним графіком, хлопці тихі і стримані, абсолютна протилежність публічному амплуа.

– Ви виступаєте на багатьох фестивалях і часто зі сцени розповідаєте, що це здійснення вашої мрії. Як ви бачите це все зсередини, чи помічаєте різницю між європейським та британськими фестивалями і фестивальною публікою?

Лорі: Так, іноді помічаємо, а часом воно все зливається в одне.

Айзек: Минулої ночі було інакше (концерт на фестивалі Rock For People, Чехія – ред.). Натовп танцював і виробляв якісь такі речі, яких ми ніколи не бачили до того.

Л.: Натовп був настільки об'єднаний, всі якось взаємодіяли одне з одним, цілі групи всідались та імітували греблю без жодних зволікань. В Британії люди не настільки відкриті, вони не взаємодіють, індивідуалісти. Це певно просто різні культури, я гадаю.

– Публіка сприймає вас як зірок чи ідолів. Але ви, зрештою, прості люди. Під час фестивальних гастролів чи вистачає вам часу та енергії на відвідування концертів, чи намагаєтесь злитись з фестивальним натовпом, щоб відчути атмосферу?

Л.: Це слушна думка. Зазвичай у нас є час, та не завжди вистачає енергії. Напевно є дні, коли ти хочеш цього, а є дні, коли ні. От Айзек має прогулятись, щоб отримати енергію, чи змусити мозок працювати. А я можу просто довго сидіти в кімнаті і нічого не робити. Ви праві стосовно того, що часом ті, хто вважає когось успішним, забувають…

А.: ... що люди – це люди.

Л.: Ти розумієш, що всі, що будь-хто є просто людиною, і ніхто не є суперменом. Тому я думаю, що ти, як всі, повинен робити те, що тобі приносить задоволення. Тому одного дня тобі добре слухати гурти, а іншого… ні.

– Slaves часто маркують як "панк". Чи справді є необхідність клеїти бірки на музику в 2017 році? Ви відчуваєте себе панками?

А.: Ми можемо поділяти певні погляди, але панки були і більше нема. Тому я не знаю, чому виникає потреба у визначеннях.

Л.: Ми панки у сучасному розумінні, але і не панки за аналогічною причиною. Виключно у музичній площині. Ми будемо робити те, чого від нас не чекають. Якщо щось трапиться, чи шоу скасують – ми зробимо все можливе, щоб залагодити все і сталося те, що мало статися. Це просто DIY ментальність, а ще це віддача нашим прихильникам. Ми поряд з паннковими сентиментами, але не зациклюємось на них…

– Цього року на Pohoda заявлені гурти на зразок Sleaford Mods чи Idles з якими вас об'єднує лють. Про що вона і чим може зарадити музика?

Л.: Я думаю, музика може пробудити людей. Гадаю, злість звільняє тебе від всього. Це не мусить мати політичне забарвлення, до слова. Це більше про те, як ти звільняєшся від факту, що змалку і до ранніх 20 тобі всі кажуть, що і як ти маєш робити. Немало молодих людей знаходять вихід і самосатисфакцію у музиці, як наша, коли ти б'єш по барабанах справді сильно і викручуєш гітарний підсилювач на максимум. З цього все починається.

А.: Це не має бути злість стосовно чогось конкретного… це полегшення. Часом просто добре побути агресивним.

Л.: Щоб не робити це якось інакше, ми випускаємо енергію через музику. І певно Sleaford Mods та Idles вивели це на наступний рівень, коли воно дуже явно політично заряджене. Вони також старші і пережили значно більше, ніж ми наразі. Idles тепер взагалі один з найкращих нових гуртів Британії, у них велике майбутнє.

– Чого ви чекаєте від публіки Pohoda? Чи ви взагалі чекаєте чогось перед концертами?

А.: Не певний стосовно будь-яких очікувань від публіки взагалі. Хіба в Британії, коли ти граєш там, де звик. А коли ти потрапляєш на нові місця, то ти і близько не можеш уявити, що може статися. Ми можемо грати для двох людей, чи двох сотень, чи двох тисяч. Хто зна?! Ми просто бачимо, що відбувається і поводимось відповідно чи не відповідно до ситуації. Робимо те, що робимо.

Л.: Воно завжди здається якимось нереальним, коли ти отримуєш дуже потужну віддачу від слухача, бо як ми говорили раніше – прості хлопці. Ми досі повертаємось додому, до тихого, часом абсолютно буденного життя з миттям посуду і пранням. Так ніби нічого особливого не відбувається. А тоді одного дня ти прокидаєшся і їдеш грати великий концерт перед тисячами людей і такий "Що відбувається?! Звідки, на біса, все це взялося?!". Тому це завжди суміш дуже різних емоцій.

А.: Життя зі злетів і падінь (сміється).

Вже за годину тихий Айзек і надзвичайно виважений Лорі вилетять на Orange Stage такими, якими знаю їх з концертних записів. Втома, котра добре помітна і зрозуміла, залишається за лаштунками, в гримерках Artist Village. Година концерту пролетить, а перші 40 хвилин – навіть без набридливих зйомок на смартфони.

Цього достатньо, щоб перший день Pohoda 2017 зарахувати на "відмінно" і засинати заінтригованим – чого чекати від завтра…

Катя Маріаш, Varosh

Фото Віталій Маріаш, Валентин Клепаков

16 липня, , 22:32     0 1758

Коментарі:



Залишаючи коментар, будь ласка, пам’ятайте, що зміст і тон Вашого повідомлення можуть зачіпати почуття реальних людей, які безпосередньо чи опосередковано мають відношення до цієї публікації.
Відправити