При вході до мукачівського замку “Паланок” облаштували новий простір-фотозону “Замкову сторожу”. Це кімната зі сучасними зброєю та військовим вбранням, що відображають різні епохи Закарпаття. Все – ручної роботи місцевих майстрів. Концепція: власне історична сторожа, в якій переодягалися солдати.
Територія адаптована для невеликих туристичних груп, від 6 до 15 осіб, що оптимально для камерної екскурсії.
Цінність виставки також у тактильності, адже всі експонати можна взяти до рук, приміряти військове вбрання, зробити світлини. Відчути історію на дотик.
Нещодавно відбулася презентація об’єкту, про нього розповіли Олександр Шершун, історик, туризмознавець, та Роман Гайделбахер, коваль-реконструктор із Мукачева. До речі, відкрилася і цифрова зала, але про неї розповімо в іншому матеріалі.
Зброя
Олександр: Щоби виготовити це все, ми з хлопцями перебрали просто тонну візуальних джерел, щоби воно так виглядало, як зараз виглядає. У нас у планах – розширювати, розширювати і розширювати.
Роман додає, що йому було напрочуд цікаво приєднатися до проєкту, адже слід було виготовити зброю різних епох.
Роман: Один із цікавих екземплярів – піхотинська шабля ХVІІІ ст.. Вона – коротка, тому що довгі були для кавалерії. Це до костюму артилериста. Є також шпага, багато хто плутає шпагу і шаблю, але це два різних типи зброї (ще хтось називає рапірою). До речі, мені було дуже цікаво працювати з цим видом зброї, це був такий виклик для мене.
Далі коваль продемонстрував меч ХІV ст., яким кололи, рубали. Цілковито інша зброя – палаш – його використовувала кавалерія у ХVІ ст..
Роман: Один із найцікавіших мені – це бронецький ніж. Такий схожий був знайдений у Бронецькому замку, у нас, на Закарпатті.
Олександр: З цим бронецьким ножем у нас цікава історія. Їх є уже три версії з різним руків’ям. Заради інтересу перші репліки ми робили “для себе”, і коли виставили на одному із загальноукраїнських форумів, то почалося: а-а-а, та там ручка не історична, та воно не так робилося. Ми запитали: окей, а як робилося… І ті, хто нас критикував, пересварилися між собою, з’ясовуючи, як правильно.
Автори експозиції переконують, що всі речі — з історії нашого регіону.
Олександр: Кожен із цих видів зброї має свій історичний аналог. Наприклад, угорський палаш. Людству не пощастило, тому що він виплив на аукціоні і попав у приватну колекцію. Але нам пощастило, що коли його викладували на продаж, дали всю характеристику (регіон походження – південно-західна Угорщина, вказано склад сталі, товщину, характеристику руків’я).
Щодо логіки формування виставки, то Сашко, до прикладу, згадує історію артилерійської вкороченої шаблі. Власне, з кінця ХVIII ст. до 1918 року Мукачівський замок належав спочатку Габсбургам, як угорським королям, потім – Габсбургам, як австрійським імператорам. Перші півтора століття був військовим об’єктом (хоча, наприкінці XVIII ст. тут відкрили в’язницю, цивільною вона стала після 1855-го) . І тут стояли регулярні частини австрійської армії: на замку і під замком. Історики припускають, що тут однозначно мали стояти артилерійські частини. У них була ручна зброя (артилерійські вкорочені шаблі). Для сучасної виставки за зразок використали реконструкції у Віденському музеї зброї, ілюстративні джерела.
У музеї також можна побачити образ лучника ХІV ст..
Олександр: Якщо візьмемо угорське ілюстративне джерело середини ХІV ст., “Chronicon Pictum”, то там уся угорська знать, всі угорські вожді одягнені в європейський одяг, із європейським озброєнням. Але – всі луки там композитні (азійські). Тобто – вони за чотири століття перейняли європейську культуру вбрання, але оцінювали те, що композитні луки з “плечима” – ефективніші. Вони важчі в користуванні, але набагато бронебійніші.
Історик демонструє стрілу з бронебійним наконечником, нещодавно вона пробила кольчугу, залізну кірасу.
Одяг і взуття
Якщо говорити про одяг та взуття, то над цією частиною експозиції працювали Іван Штефаньо із села Гребля (дерев’яні вироби) та Богдан Дерев’яга з Виноградова (костюми, взуття і аксесуари). Кожен костюм, підбір матеріалів, фасону, за цим усім – історія та ручна праця.
Ось на вішачку бачимо костюм ХVІ ст.: доломан (верхній одяг), шапка-магерка і штані. Також бачимо інше вбрання: штані, шапку, оторочену бобровою шерстю, жупан.
Олександр: Жупани носили не лише козаки, їх носили і в цих краях.
Ще можна приміряти каску – цервельєр – тип найпростішого європейського середньовічного шолому, який носили ще з ХІІ ст., ще до побудови Паланку, — аж, за деякими джерелами, до ХVІ ст..
Щодо вішаків, то історики цікавилися також, як вони раніше виглядали. В ілюстративних джерелах зображені хрестоподібні балки.
Взуття створили за образами з ХІV ст. до ХІХ ст., від капців до чобіт. Це також ручна робота.
P.S.
Загалом, нова виставкова зала стилізована дещо урочисто. Бачимо знамена, такі були на весіллі Ілони Зріні. Також на стіні є щит.
Олександр: Для щита ми обрали геральдику сім’ї Хуняді, тому що це була “найбільш френдлі” династія до Мукачева. Вона володіла замком та надала найбільше прав Мукачеву.
Нова експозиція відкрита. До речі, щодва тижні на ютуб-каналі Замку “Паланок” з’являтимуться тематичні відео.
Інформаційна довідка:
Експозицію створено у співпраці проєктів HUSKROUA/1702/3.1/0026 «Смарт Музей – сучасні форми представлення культурної спадщини» за фінансової підтримки Європейського Союзу в рамках Програми транскордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства «Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна» 2014-2020 та проєкту «Хроніки замку Паланок», 4REG21-29851 за підтримки Українського культурного фонду.
Партнери проєкту: Мукачівський історичний музей (Замок Паланок), Кошицький самосправний край та Агенція регіонального розвитку Кошице у Словаччині, а також Музей ім. Германа Отто (м. Мішкольц) та Керуюче бюро замку Фюзер в Угорщині.
Евеліна Гурницька, Varosh
Головне фото – з фейсбук-сторінки замку
