Люди

Володимир Козловський: Як стати чемпіоном України у 16 років

21 Серпня 2013 5 321

Наш наймолодший герой – йому всього 16. Утім, він настільки вправно катається на велосипеді, що не розповісти про нього просто не можливо. Більше того, Володимир Козловський вже встиг стати дворазовим чемпіоном України з крос-кантрі, а також має шанс у наступному році потрапити до національної збірної України з велоспорту. Найбільша ж мрія – участь в Олімпійських іграх.

Цьогоріч хлопець навчатиметься в 11 класі. І ще має рік на роздуми щодо збірної чи іншої команди, з якою можна буде втілити свої амбіції у життя.


Сам вид спорту, яким займається Володимир називається mountain bike або cross country. До слова, кілька тижнів тому, велосипедист переміг на Чемпіонаті Словаччини. Та й сама перемога була досить незвичною.

Далі пряма мова.

Професійно я почав займатися велоспортом трохи більше двох років тому. До того, як і всі дітлахи, катався з друзями по двору років з п’яти.

Я займався різними видами спорту: тенісом – півтора року, дзюдо – поки ногу не зламав. І лише потім у моєму житті з’явився велоспорт. 


Сьогодні я катаюся на велосипеді італійської фірми Torpado. На таких їздять професійні гонщики на Кубку світу. Він є досить легким та надійним. На ньому трохи легше їхати, ніж на звичайному. Важить він 9 кілограмів.

Загалом, велосипед такий, як він був при покупці, єдине що я змінив – це кермо, додав підсидільну трубку і наліпки – хотів його трохи ідентифікувати. (ред. – посміхається) Наші велосипеди відрізняються від інших тим, що ми маємо багато їздити уверх та вниз і тому потрібно багато передач та передні амортизатори.


На перші змагання я поїхав два роки тому, це було одне коло у Боздоському парку. Я заїхав другий. Це був другий день після того, як я прийшов у велоспорт. Потім я купив вже крутий велосипед і почав їздити на змагання частіше. (ред. – посміхається)

Тренуюся я по два рази на день. Під час начального року – лише після обіду. Влітку ж – зранку та ввечері. Сильне тренування – це тривале катання, стрибки та підйоми.

В Ужгороді разом зі мною на професійному рівні велоспортом займається ще кілька людей: Олександр Зубенко – він постійно їздить зі мною на змагання, йому 18 і він є дуже перспективним спортсменом. Мій тренер – Олексій Жданович, йому 35 років. Саме завдяки його старанням та роботі я розкрився у велоспорті. А також Федір Гутлебет – йому 25. Ми їздимо на змагання майже кожні вихідні.


Спочатку мені було трохи страшно робити трюки, але коли їх зробиш кілька разів, то вони "прикатуються" і все йде на автоматі. Я, наприклад, ніколи не відступаю: якщо вирішив зробити трюк – буду тренуватись поки не вийде. Але, звісно, є й те, чого робити не хочу – ризикувати життям ніколи не варто заради трюка. Та й у моєму виді катання не всі потрібні: наприклад, чотириметрові трампліни мені ні до чого.

Нещодавно ми їздили на Чемпіонат Словаччини. Я у своїй категорії переміг. Це взагалі була дуже цікава історія – я не мав ліцензії і мене не хотіли допускати до змагань. У кінцевому результаті, ми домовилися, аби я їхав поза конкурсом. Там же ніхто не знав, хто я, звідки, що можу, а чого ні – і думали, що приїду останнім. З посмішкою сказали, що якщо переможу, то дадуть нагороду. От я й приїхав. (ред. – посміхається) Але медаль за перше місце отримав хлопець, що приїхав другим – у нього була ліцензія. Після фінішу він підійшов до мене і потис руку, але було видно, що йому неприємно від того, що він програв по факту і все одно отримав перемогу.

Після другої перемоги на Чемпіонаті України мені запропонували приєднатися до Збірної України з велоспорту або до команди ISD. Утім, куди піти я поки не знаю. Це ми вирішимо разом з моїм тренером. Ще є рік попереду.


З велоспортсменів я уважно слідкую за Ярославом Кульгавим – чехом, що є багаторазовим чемпіоном світу, він переміг на Олімпійських іграх у минулому році. Я теж собі це ставлю за мету. (ред. – посміхається) Сподіваюся, що у мене все вдасться, бо нещодавно я собі поставив за мету стати чемпіоном України. Сьогодні – я вже двічі підтвердив це звання. Теперішня мета – Чемпіонат світу.

У велоспорті найважливіше – впевненість. Перед складними стрибками я собі завжди кажу, що рано чи пізно це все одно потрібно буде зробити. Що ж до змагань, то там усе відбувається під величезним адреналіном.

Класно, що останнім часом багато людей почало кататися на велосипедах. Я розумію, що це більше через моду, але то вже другорядне. Кататися треба – бо це здорово. (ред. – посміхається)


Varosh

Фото та відео: Рома Кайман, монтаж: Ігор Резнік

0 #