Можна проживати дні, а можна жити на повну. Можна без кінця нарікати на владу, політиків, недолугі закони і самому при цьому нічого не робити, а можна організувати якийсь процес вдома чи на роботі і контролювати його. Можна чекати, що хтось тебе повинен розважати, оздоровлювати, спілкуватися, а можна самому об’єднати навколо себе однодумців і робити цікаві речі.
Олена Попугаєва з таких – самодостатніх і позитивних. Вона обожнює свіже повітря, активні види спорту, велосипед та подорожі. А щоб займатися всім цим було веселіше, придумала в Ужгороді «Дівочі покатушки». Яскравою велосипедною компанією дівчата виїжджають у цікаві місця, самі вигадують маршрути, теми подорожей, знайомляться, фотографуються і загалом гарно проводять час.
Одного разу я купила собі велосипед
Дівчина з екзотичним прізвищем Попугаєва просто повинна бути яскравою, цікавою, неординарною, – подумали ми і вирушили знайомитися з організаторкою ужгородських «Дівочих покатушок». І не помилилася – за сумлінною фінансисткою Оленою, яка на роботі переважно має справу з сухими цифрами і точними рахунками, ховається творча допитлива непосидюча особистість, закохана у спорт і мандри.
У дитинстві Олена займалася танцями. А коли їх переросла, думала, який вид спорту обрати, і одного разу вирішила купити собі велосипед.
«Це був 2015 рік. Я не знала, що робитиму з тим велосипедом, де буду кататися. Думала так: трохи по місту, трохи за містом. Це і сказала продавцю. А через якийсь час моє життя радикально змінилося та заграло новими фарбами».
Спочатку дівчина думала їздити тільки на роботу. Потім побачила, що велосипед гарно розвантажує голову після важкого трудового дня, фінансових звітів і бухгалтерських обрахунків. І спробувала кататися трохи далі. Почали з’являтися друзі, які мали велосипед, але не мали компанії для спільних виїздів. Паралельно загальна велосипедна культура заполонила місто. Набирав обертів велофестиваль Night Ride.
Згодом Олена Попугаєва із задоволенням приєдналася до велоспільноти Uzhhorod Bicycle Culture, заснованої у 2016 році Євгенієм Андриканичем. Лідер UBC зміг втілити в життя мрію про розвиток велосипедного спорту і стилю життя. Велоклуб об’єднав десятки зацікавлених людей, пропагував взаємоповагу і відмову від алкоголю, бережливе ставлення до природи і до власної безпеки. UBC організувало багато виїздів, сотні тренувань і післяробочих зустрічей, коли учасники збираються і роблять легкі виїзди знайомими маршрутами.
Більш натреновані учасники клубу почали робити складніші виїзди в гори і в сусідні країни. Організовували веломандрівки в Невицький замок, на Анталовецьку Поляну, Синевир, Колочаву, Полонину Руну, Боржаву, Свидовець. Катались на Івано-Франківщині і Львівщині, в Кам’янець-Подільському, угорському Сентедре, Будапешті, їздили до озера Ширава і Снінського Каменю в Словаччині.
«Поступово я влилася у той потік. Сформувалася компанія, ми всі перезнайомилися. Група розросталася, ми влаштовували виїзди. Я для себе відкривала місто з іншого боку. Окрім простих прогулянок, у мікрорайоні «Шахта» проводилися тренування. Збиралися сильні велосипедисти і каталися там ускладненими трасами. Для мене це був інший формат. Ти весь час працюєш над собою, відпрацьовуєш навики, тобі хочеться розвиватися і далі рухатися».
Найбільше, що подобається Олені у велосипедних тренуваннях – це свіже повітря і постійна зміна картинки. Такого немає у наймодніших спортивних залах. Крім того, їзда на велосипеді виявилася чудовою альтернативою фітнесу – навантаження можна регулювати, все, що потрібно, підкачувати, а головне – дати відпочити голові, зняти втому та стрес.
Коли рух UBC трохи пригальмувався, Олена запропонувала Євгену Андриканичу у рамках спільноти повчити кататися дівчат-новачків. Такі міні-події швидко знайшли зацікавлених учасниць і вони почали збиратися один раз на тиждень на «Дівочі покатушки».
«Я сама не сподівалася, що цей формат викличе таке зацікавлення. Спочатку прийшло кілька дівчат, наступного разу вони привели інших і так наша група розросталася».
Маршрути для дівчат Олена визначала в залежності від рівня підготовки учасниць. Зазвичай каталися 1,5 – 2 години. Переважно це прогулянкові виїзди: Боздоський парк, набережна, тихі вулички міста та його околиць. Затим дівчата почали планувати конкретні маршрути: знайомилися з історією в Горянській Ротонді, релаксували у садибі «Дача», плавали на кар‘єрі, організовували заїзди під назвою «У пошуках прохолоди», спостерігали схід і захід сонця з панорамних майданчиків.
«Наша компанія знає найкращі точки і красиві інстаграмні локації для дівочих фотосесій, ми знаємо, що, де, коли цвіте та їдемо туди. Тобто велосипед розширює горизонти і розвиває тебе. Сама по собі я доволі закрита людина, а тут така нагода познайомитися з цікавими особистостями і дізнатися щось нове».
«Дівочі покатушки» не передбачають якихось складних рельєфів і виснажливих тренувань. Відповідно, велосипед не повинен бути професійним чи спеціалізованим. Однак Олена дбає про безпеку учасниць її спільноти: кожна дівчина повинна їздити у шоломі, мати з собою воду, заряджений телефон для зв’язку, мінімальний ремонтний набір та аптечку.
«З часу перших виїздів ми вже трохи виросли професійно й самі дівчата тепер пропонують складніші маршрути і більш віддалені поїздки. У нас уже є певні плани щодо святкових подій. До прикладу, Івана Купала чи якоїсь іншої тематики, яка передбачає підготовку образу і костюму. Головне, щоб воно було цікаво, корисно і в задоволення. Словом, ідей багато і робити можна що завгодно».
Під час «покатушок» дівчата роблять велосипедні фітнес-вправи, діляться досвідом щодо схуднення і харчування, обмінюються рецептами страв, корисними контактами, дехто вже серйозно захопився фотографією.
«Якось воно так цікаво одне за одне чіпляється. Ми круто провели літо і ловимо будь-яку нагоду поїхати в якесь гарне місце восени. Заприятелювали і розрослися, багато чого дізналися, багато де побували.
Велосипед – це можливість відчути адреналін, авантюра, творчість і краса. Він виховує дисципліну, витривалість і характер. Це свобода. Свобода бути собою і розширювати свої обрії. Велосипед – це дуже круто. Спробуйте і приєднуйтесь до наших «Дівочих покатушок» – буде цікаво!».
Лариса Липкань, Varosh
Фото: Карл Смутко
