Зазвичай, ми не помічаємо їх, коли приходимо до музею. Утім, вони постійно пильнують за нами, бачать кожен наш крок.
Вони – наглядачки залів у музеях, слідкують, аби ми ні до чого не торкалися і не зламали.
Ми спробуємо краще розгледіти людей різних професій: цікавих, корисних, незвичних.
Сьогодні – Закарпатський краєзнавчий музей або Ужгородський замок.
Ганна Юріївна, 64 роки
Працює у музеї 10 років, наглядає за відділом народного одягу Закарпаття.
.jpg)
– Скільки людей, стільки й характерів. Як тільки хтось заходить у двері – вже бачу, що то за людина. Пройшло повз мене їх чимало. Усі чомусь думають, що ми тут сумуємо та часу сумувати насправді нема – постійно спілкуємося з відвідувачами.
Віра Павлівна, 67 років
Працює у музеї 20 років, наглядає за відділом музичних інструментів.
– Я виросла поряд – жила на вулиці Волошина. Музей завжди був для мене чимось рідним. Коли пішла на пенсію, вирішила сюди піти працювати. Радію з того, що можу докласти бодай щось задля збереження нашої історії. Коли до музею приходять діти – треба бути як на війні, кожен намагається дотягнутись до контрабаса чи побринькати на цимбалах. Та й дорослих таких багато – доводиться відганяти.
Марія Юріївна, 61 рік
Працює у музеї 20 років, наглядає за відділом духовної історії.
.jpg)
– Люблю, коли приходять іноземці. Так добре чути різні, гарні мови. У школі вчила німецьку, розумію словацьку. Але вітатися можу англійською, французькою, чеською, латвійською, іспанською, сербською та угорською. За роки у музеї бачила різних людей. Дехто випромінює дуже добру енергетику. Від таких людей заряд прекрасний на увесь день. Якщо ж приходить зла людина – то і енергетика відповідна.
Тетяна Омелянівна, 47 років
Працює у музеї 5 років, наглядає за відділом «Закарпаття між світовими війнами».
.jpg)
– Люблю спостерігати за тим, як люди фотографуються у залі. Вони вигадують просто фантастичні пози. Добре, що під експонати не лізуть. Ну, розумію коли молодь, але деколи старші люди фотографуються біля експонатів так, що складається враження, що у них не всі вдома.
Віталій Глагола, спеціально для Varosh.com.ua
Фото: Сергій Мазур
