Якщо побуваєте в Долині нарцисів саме вночі, то опинитеся немов поміж двох небес – зоряного й флористичного. Так розповідає фотографка Оксана Ващук. Вона разом із подругами Ларисою Угрин і Ганною Пономаренко знімкувала нічну й ранкову Долину нарцисів. Публікуємо цьогорічну серію світлин від трьох авторок і запитуємо в них про емоції, а також тонкощі зйомки тендітних квітів.
Шість років тому дівчата вперше провели ранкову фотосесію у Долині нарцисів, відтоді це незмінна традиція. Згодом виникла ідея нічної зйомки, відтак приїздять із ночівлею. Зупиняють авто поряд із оглядовим майданчиком, фотографують уночі та вдосвіта.
Ph: Оксана Ващук
Напередодні подорожі необхідно промоніторити погоду, аби чисте небо відкрило зоряну ковдру, а перепад температури створив ранковий туман і делікатно огорнув квіти у паморозь.
«Ми їхали, знаючи, що буде дуже гарна ніч. Було враження, що бачиш два неба: із зірками й білими нарцисами. Це дуже красиво, – розповідає Оксана. – Ми намагалися зробити такі кадри, аби зірки віддзеркалювалися у нарцисах».
Ph: Ганна Пономаренко
Мінлива природа подарувала морозну ніч. Ганна щиро здивувалася, адже посеред травня її штатив вкрився кригою, а об’єктив блищав інеєм. Уночі температура знизилася до -5 ° С, а близько 7.00 сягнула до +10-11 ° С, – завдяки такому перепаду виникають атмосферні ефекти, як-от туман, паморозь, густа роса.
Ph: Лариса Угрин
Очікування від природи, можливо, були дещо інші, масштабніші. Ганна саме читала, що насувається арктичний циклон.
«Найгарніші пейзажні кадри виходять, зазвичай, саме на зламі погоди, і ми їхали з надією, що повітряна стихія обдарує нас мальовничими яскравими хмарами, або туманом, крізь який пробивались би промінчики сонця, – мовить Ганна. – Цього всього не сталося, зате на світанку ми побачили кришталеві, припорошені білим, нарциси!».
Ph: Ганна Пономаренко
Долина огорнулася у напівпрозорий молочний туман, квіти вкрилися кришталевим візерунком і невагомою росою, та навіть сонце режисувало власний перформанс.
«І щоразу природа підносить нові сюрпризи. Травнева погода, мінлива і непередбачувана, п’янкий аромат чарівних білих квітів, свіже повітря, насичено-зелена трава і гори навколо, мільйони зірок і лагідне світанкове сонечко, яке всіма силами намагається розтопити іній і перетворити його на крапельки роси…», – ділиться Лариса.
Ph: Ганна Пономаренко
Посеред Долини – символічне дерево, немов у фільмі Звягінцева. І саме цього травневого періоду сонце спиняється у його кроні й бавиться променями крізь гілки, створюючи теплі тіні на сніжно-білих квітах.
Ph: Оксана Ващук
Ph: Ганна Пономаренко
А ще пахощі… На межі ночі й світанку квіти щедро вибухають ароматом – соковитим, вираженим і делікатним водночас.
Ph: Оксана Ващук
А ще мелодії. Суцільна тиша пронизується пташиним співом.
«Цей неймовірний нарцисовий запах і голоси місцевих мешканців – протягом ночі невтомно кують зозулі, кумкають жабки, скрегочуть деркачі, – згадує Ганна. – У заповіднику дуже багато пташок, кілька разів ми бачили фазанів, а ще до нас на сніданок прискакав зайчик!».
Спритного зайчика годі сфотографувати, зате в кадр потрапляють буйволи, відгороджені від квітів електропастухом.
Ph: Оксана Ващук
Безумовно, пташки того ранку теж почувалися моделями, тим паче Оксана полюбляє знімати пернатих, тому в поїздки на природу повсякчас пакує довгофокусний об’єктив. Трясогузка біла й сорокопуд опинилися в кадрі. На оглядовому майданчику є гніздо трясогузок, щороку в цей час вони готують своїх пташенят до перших польотів.
Ph: Оксана Ващук
Традиційна фотомандрівка до нарцисів завершилася. У всіх свої рефлексії, післясмак. Оксана зізнається: тепер їй уже не так кортить знімати нарциси, як просто насолоджуватися.
«Мені хотілося просто заплющити очі й медитувати, бо насправді – це катарсис, очищення, там дуже гарно…».
Щороку нарцисів усе менше, проте щоразу чарують немов уперше.
«Здавалося би, ну що можна побачити нового на тому невеликому клаптику диких нарцисів, але ж ні, тягне як магнітом. Неможливо передати всі відчуття та емоції словами, це потрібно пережити й відчути, – каже Лариса Угрин. – І вже не важливо, наскільки холодно може бути вночі, як страшенно хочеться спати на світанку… Настає новий сонячний день, а ти зустрічаєш його в одному з найкрасивіших місць рідного краю!».
Ці дівчата обожнюють нарциси, а квіти, як видно на світлинах, відповідають їм навзаєм.
Евеліна Гурницька, Varosh
Головне фото: Лариса Угрин
Наші фотоісторії про природу:
