Усе частіше в соціальних мережах трапляються вкиди дезінформації щодо потенційних змін, які впроваджує Міністерство освіти і науки України в контексті впровадження політики гендерної рівності. Як не дивно, сумнівні дописи поширюють навіть освітяни. Йдеться, що буцімто міністр освіти і науки України Оксен Лісовий підписав меморандум із фондом, який займається боротьбою за «соціальну справедливість» та права ЛГБТ. У самому міністерстві вже оприлюднили спростування, назвавши цю новину фейком і закликавши до інформаційної гігієни.
Джерело: ZMINA
Досягнення гендерної рівності в освіті є наразі більше нашою перспективою, аніж практикою. Міністерство освіти та науки України від 20.12.2022 схвалило Стратегію впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року та затвердило операційний план заходів з її реалізації на 2022-2024 роки.
ЩО ПЕРЕДБАЧАЄ СТРАТЕГІЯ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ В ОСВІТІ
Стратегія визначає базові принципи, цільові групи, стратегічні цілі та завдання щодо реалізації державної політики щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері освіти.
Які проблеми і завдання наявні в освіті, що їх варто викорінювати завдяки реалізації Стратегії? Розберемось більш детально.
Щоб пояснити це простими словами, а також обґрунтувати необхідність таких змін, Varosh поспілкувався з Валентиною Шевчук – завідувачкою навчально-методичного кабінету практичної психології, соціальної роботи та моніторингу якості освіти Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти.
У стратегії, зокрема, каже пані Валентина, зазначено, що в освіті представленість жінок становить близько 78,3 відсотка. Проте кількість жінок і чоловіків відрізняється на різних ланках ієрархії та на різних рівнях освіти. Якщо у закладах дошкільної освіти 98,3 відсотка становлять жінки, у закладах вищої освіти чоловіки становлять практично половину викладацького складу.
Джерело: Уманський державний педагогічний університет
Важливим є напрямок викорінення гендерних стереотипів із змісту освіти. Повністю має бути викорінений стереотипний поділ на окрему підготовку для дівчат і підготовку для хлопців, де, наприклад, медицина – це дівчача частина, а військова справа – це хлопчача.
Валентина Шевчук розповідає: «Що стосується навчальних програм зі шкільних предметів, то раніше був підхід, зокрема, щодо уроків трудового навчання через поділ на хлопців і дівчат (дівчата вишивають, хлопці щось майструють, наприклад). Однак сьогодні є можливість вибирати, в якій групі навчатися.
Також деякі заклади освіти мали стереотипні умови вступу до них. Наприклад, у Мукачівський ліцей із посиленою військовою підготовкою ще кілька років тому категорично не приймали на навчання дівчат, аргументуючи тим, що казарми не пристосовані, не ті умови тощо. Часто в таких випадках деякі нормативні документи можна трактувати двояко, і все залежить від переконань керівників усіх рівнів. Зокрема, якщо керівник має більш стереотипні погляди, то їх і відстоює».
Водночас посадовиця констатує рівноправну можливість участі дітей та молоді у різних змаганнях, всеукраїнських учнівських олімпіадах із навчальних предметів, конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України та інших конкурсах, зокрема – патріотичній грі «Сокіл» («Джура»), де можна долучатися відповідно до здібностей, бажань та інтересів.
Усе ж про потреби забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері освіти навіть у сьогоденні потрібно говорити і впровадження цієї Стратегії є важливим кроком у цьому напрямку.
Насамперед Стратегія розрахована на здобувачів і здобувачок освіти всіх рівнів, управлінський, педагогічний та науково-педагогічний персонал, батьків та законних представників/представниць здобувачів і здобувачок освіти, тих, від чиїх уявлень, поглядів, ідеалів, оцінок та переконань значно залежить світогляд майбутніх поколінь.
- Мріяла про медицину, а стала гірською рятувальницею. Василина Ломага про гори, параплани та переломи
ЧОМУ ПОТРІБНА ЦЯ СТРАТЕГІЯ
За словами пані Валентини, освіта постійно зазнає змін. Уже шість років заклади освіти навчають за програмами Нової української школи, з’являються нові стратегії, нові вимоги до навчальних програм і підручників. Зокрема, з підручників зникають дискримінаційні та стереотипні зображення й тексти, проводиться антидискримінаційна експертиза навчального контенту, активно в освітній процес впроваджуються фемінітиви.
«Будь-який новий підручник має пройти декілька експертиз, серед яких і антидискримінаційна. В Україні є відповідні сертифіковані експерти, які стежать за цим, аналізують зміст підручників з усіх предметів. І, знаючи про це, автори вже наперед уникають усіляких неоднозначних висловлювань, однобокого висвітлення тем – не тільки з гендерної точки зору, але й і з вікової, расової тощо», – каже пані Валентина.
І додає: «Однак ще залишаються такі предмети, зокрема, як історія, фізика чи хімія, в межах яких висвітлюються історичні події, важливі відкриття, довідки про науковців – і, звісно, постатей чоловічої статі там набагато більше, ніж жіночої. Бо, знаємо, раніше здебільшого увага акцентувалась на чоловіках, а жінкам залишали сферу побутову, другорядну. Це не означає, що жінок-лідерок чи науковиць не було, просто це не висвітлювалося сповна.
На щастя, зараз маємо різноманітні важливі дослідження, наприклад, історики ні Оксани Кісь «Жінка в традиційній українській культурі (друга половина ХІХ–початок ХХ ст.)», роботи за цією темою відомої письменниці та громадської діячки Оксани Забужко». Потрохи ніша відсутності жінок у історичних процесах та розвитку науки України заповнюється.
Джерело: b-pro
Недооцінену роль жіноцтва, за словами Валентини Шевчук, є потенціал досліджувати і, наприклад, у темі Другої світової війни, діяльності Української повстанської армії тощо. Для цього педагогам варто опрацьовувати додатковий матеріал, після чого знайомити з ним учнів. Та, на думку фахівчині, таких навчань і лекцій для самих педагогів зараз не так багато, і важливо поширювати серед освітян розуміння необхідності пошуку інформації, якої нема в підручнику, бо це дасть можливість для об’єктивного висвітлення ролі жінок у різних суспільно важливих процесах.
«Як на мене, більш стереотипною ланкою залишається дошкілля. Там ще можуть траплятися випадки нав’язування, наприклад, чим гратися, розмежовування ігрових зон, вказування, де чия робота – мами чи тата… Тому з педагогами в довкіллі ще потрібно багато працювати», – каже пані Валентина.
ЗМІНИ В СУСПІЛЬСТВІ НЕМОЖЛИВІ БЕЗ ОСВІТНЬОЇ ЛАНКИ
Фахівчиня підсумовує: «Педагогам для того, щоб проводити заходи на тему подолання стереотипів та гендерної дискримінації, треба бути добре обізнаними і готовими до різних запитань дітей. На відміну від інших тем виховного плану, у проведенні яких педагоги мають уже великий досвід (теми протидії цькування, насильства чи торгівлі людьми та інших).
Нерідко такі заходи зачіпають тему статевих стосунків і тому педагоги часто їх оминають. Іноді до таких заходів запрошують медичних працівників/працівниць.
Дуже важливо такі теми обговорювати спільно, про що ми наголошуємо на лекціях і практичних заняттях для педагогічних працівників, зокрема – практичних психологів і соціальних педагогів, у межах курсів підвищення кваліфікації».
Джерело: b-pro
За словами пані Валентини, зміни в одній галузі зазвичай призводять до змін в інших галузях. Наприклад, зміни в військовій сфері, де раніше жінки виконували таку ж роботу, як і чоловіки (були снайперками, розвідницями), однак офіційно могли обіймати лише посади секретарок, кухарок тощо. Оновлене законодавство стає поштовхом для зміни профорієнтаційної роботи у школі, яка передбачає вивчення своїх інтересів, здібностей і потреб на ринку праці.
На думку фахівчині, зміни в суспільстві не можливі без освітньої ланки: «Спостерігаємо деяке упереджене й скептичне ставлення щодо реалізації Стратегії гендерної рівності в освіті. Зазвичай через нерозуміння, якими практичними кроками можна цих змін досягти. Однак занурення в тему й детальне вивчення плану дій дає можливість окреслити конкретні кроки, завдяки чому все стає можливим – на кожному робочому місці в освіті».
Валентина Шевчук вважає, що для реалізації Стратегії є потреба в чіткому алгоритмі дій для освітян на усіх рівнях – із загальною метою поширення серед населення України культури гендерної рівності.
Нагадаємо, з повним текстом Стратегії та планом до неї можна ознайомитися за посиланням.
Юлія Войціховська, Varosh
