13 січня легендарний торт “Ужгород” відсвяткує 10 років. Спільно з його автором, кондитером Валентином Штефаньо, розповідаємо 10 фактів з історії солодкого символа міста. Адже тортик зазнав чимало пригод, зникав із полиць, судився за право бути візитівкою Ужгорода, проте незмінно залишається одним із улюбленців містян і туристів.
“Ужгород” має певну передісторію. Напередодні його появи Валентин Штефаньо експериментував із безе, а також мріяв … “змінити” Київський торт.
Водночас кондитер ностальгував за Київським тортом “із минулого”, який колись був смачнішим.
Довкола рефлексій щодо безе та столичного десерту зародилася концепція тістечка “Моранг”, яке і стало каталізатором створення торта “Ужгород”.
Відтак у рецепті поєдналися оновлена варіація безе і авторське переосмислення Київського торта.
За 10 років смак не змінювався виразно. Від початку торт вкривали велюром із какао-масла та шоколаду. Згодом певний час додатково обсипали мигдалем збоку, проте горіх впливав радше на ціну, аніж на смак, тож у цьому не було сенсу.
Протягом десяти років сировина дещо оновлювалася, проте рецепт залишається стандартним, а смак, структура, оформлення – традиційними.
У 2010 році торт був внесений до системи GS1. Також був зареєстрований авторський рецепт Валентина Штефаньо. 13 січня 2011-го відбулася презентація, стартував продаж.
Валентин Штефаньо: У кожному регіоні має бути солодка родзинка, заради якої долатимуть кілометри
Торт має класичну круглу форму. На ньому зображений Ужгородський греко-католицький катедральний собор – одна із головних візитівок міста.
Вага – 410 г, відтак це акуратний тортик, який оптимально купити собі додому, в гості або ж повезти в інші міста України, якщо погода сприяє. Десерт, на думку, Валентина, не має бути великим, і його треба вживати помірно та з передчуттям свята.
Зізнайтеся, як приносите торт додому, одразу розкриваєте і куштуєте? А чи роздивлялися коробку бодай раз? Вона містить чимало символів, пов’язаних з Ужгородом, це немов візуальна історія міста.
Спершу коробка була максимально лаконічною. На ній зобразили Катедральний собор, написали “Ужгород”, кольорова гама поєднала коричневий із вкрапленнями золота. У 2013-му художній концепт переформатувався. У дизайні адаптували світлину одного з найпопулярніших ракурсів художників та фотографів – краєвид римо-католицького костелу святого Юрія (Георгія) та Катедрального собору.
Придивіться уважно й побачите в оформленні невловимі обриси символів міста: римо-католицький костел, філармонію, мініскульптури Свободки, Швейка, Бейли Бартока, пам’ятник Ліхтарнику, образ велосипедиста… Тут видніються герб Ужгорода, поштові штампи різних країн, візуально відтворені Чехія, Угорщина, у складі яких перебував Ужгород. А ще бачимо Італію та Францію. Італія – адже в основі торта ідея італійської меренги. Франція, тому що там навчався Валентин Штефаньо. На коробці навіть заскановані давні листи угорською, адже батько й дідусь кондитера були угорцями.
«Таким зовнішнім дизайном ми хотіли підкреслити не тільки смак нашого міста, а і його інші цікавості».
Коробка перев’язана золотою екострічкою з кокосової стружки.
До речі, в майбутньому може змінитися бічне оформлення. У Валентина є ідея публікувати там цитати закарпатських письменників про Ужгород. Було би круто, якби, наприклад, Андрій Любка написав свою емоцію про місто.
Пара в бізнесі: Вікторія та Валентин Штефаньо
Так, на пуделку вказаний особистий номер кондитера. Зателефонуйте і переконайтеся.
До речі, ведучий програми “Вдома краще” Євген Синельніков розповів про торт у випуску про Ужгород, і зателефонував в ефірі за номером на коробці.
Торт Ужгород від початку активно купували. Для першої партії у 2010 році замовили 2000 коробок, ці 2000 тортів виготовили протягом півтора місяця. Наразі обсяги виробництва – 5000 тортів на місяць – для двох кондитерських в Ужгороді Valentin&Valentina SHTEFANYO, а також для супермаркетів та партнерських програм, адже кондитер постійно підтримує різні акції, на які дарує торт.
Щодо ціни, то вона, звісно, змінювалася за 10 років: від 40 гривень у 2010-му до 210 гривень у 2020-му.
9 улюблених тістечок Валентина Штефаньо
“Ужгород” можна придбати у бутиках SHTEFANYO та в супермаркеті Дастор. По області представлений у мережах Alma, Silverland, а також у єдиній на Закарпатті крамниці локальних крафтових продуктів “Селиський ракаш” – у Нижньому Селищі.
«Я думаю, туристи куштують торт “Ужгород” не тільки тому, що він смачний, а й тому, бо “це така фішка, яку треба попробувати”. А закарпатці вже знають торт і купують, тому що він додає настрою, свята. І мені це якраз приємно».
Якщо погода сприяє, то можете повезти торт в інші міста України, або ж порадити туристам як сувенір додому.
Історія про хліб: Як кондитер Валентин Штефаньо оновлює ужгородську культуру споживання хліба
У 2017 році довкола торта виник конфлікт, який досі тягнеться у суді. Його суть неодноразово висвітлювали закарпатські ЗМІ, про це можна прочитати в гуглі. Якщо коротко, то Валентин протистояв масовому продажу торта по всій Україні, тому розійшовся із власниками приміщення, в якому виготовляв продукцію під своїм брендом. Відтак власники приміщення, де Валентин працював над десертами, створили ще один торт зі схожою назвою.
Валентин Штефаньо створив шоколадну сакуру, якою можна буде милуватися протягом усього року
Коли довкола торта вибухнув скандал, він просто зник із полиць. Його два місяці не було в Дасторі та в закладах SHTEFANYO. Валік пішов із ідеально оснащеного приміщення в нікуди, обладнання не було, тому і торта не було. Проте друзі допомогли.
«Коли я пішов із виробництва, то не мав нічого. Друзі допомогли купити піч, у Фокстроті придбав міксер Kenwood (усміхається, – ред.). Тоді я робив по 7-8 тортів, які ми продавали тільки шматочками».
Тоді гості закладу жартували, мовляв, торт Ужгород можливо “купити тільки за талонами”.
13 січня тортик святкує свої десять. Відтак у соцмережах SHTEFANYO публікуватимуться історії про солодкий символ Ужгорода. Також Валентин спільно з компанією Kenwood розіграє онлайн кілька кухонних машин. Торт активно помандрує до дітей, які дуже на нього чекають.
Торт Ужгород став солодким символом міста і частиною його гастрономічної історії. Далі буде.
Евеліна Гурницька, Varosh
Головне фото: Михайло Дорогович