Місто без кіно – сумний, але правдивий статус, з яким живе обласний центр Закарпаття. Через відсутність власного великого екрану, ужгородські глядачі при нагоді їздять до Мукачева у "Перемогу", або у кінотеатри Львова.
Кінотеатр "Ужгород", який нині перебуває у глибокій комі, вже багато років не показує нічого, але викликає ностальгічні почуття та нездійсненні мрії, що колись він заживе новим життям.
Допоки величної реінкарнації "Ужгорода" не відбулася, у місті з’явилися альтернативні варіанти – самопроголошений 3D кінотеатр на вулиці Заньковецькій, спроба облаштувати автомобільний кінотеатр на БАМі та кінозал в розважальному комплексі "Доміон".
Невеликий кінотеатр з ефектом 3D скоріше можна класифікувати як разову розвагу, ніж як майданчик для кіно-івентів, прем’єрних переглядів та знайомства з актуальними стрічками. Платформою для всього вищезгаданого міг би і мав би стати "Доміон", однак – не судилося.
На момент його запуску у 2003-му році доживав свої останні дні кінотеатр "Ужгород", тож конкуренції не було жодної. Попри віддалене від центру розташування, на прем’єрні покази стрічок збиралося щонайменше 120 людей. За технічними характеристиками обладнання було ідентичне до усіх кінотеатрів країни, єдиною суттєвою різницею між ними була якість звуку.
Звісно, можна частково пояснити небажання ужгородських кіноманів ходити в "Доміон" дискомфортними радянськими кріслами та нестерпним холодом у залі взимку. Показово, що навіть ці мінуси глядачі готові були пробачати заради очікуваного блокбастеру, але їх кінотеатр показувати перестав, перетворивши свій репертуар на постійний привід для жартів. Що сталося з "Доміоном" та чи варто ужгородцям сподіватися на якісний перезапуск єдиного кінотеатру міста розповів його директор Василь Дідик.
– Ми усвідомлюємо, що запропоновані до перегляду фільми – не відповідають запиту глядачів. Ми не маємо можливості показувати найкасовіші стрічки одночасно з іншими кінотеатрами країни через об’єктивні причини. Річ у тім, що 2008 рік ознаменувався появою нового обладнання в найкращих кінотеатрах України. У 2009-2010 відбувся масовий перехід чи не усіх кінотеатрів на режим роботи в форматі 3D. Такі інновації в роботі кінотеатрів суттєво змінили процес відбору фільмів для показу в "Доміоні". Якщо раніше ми мали можливість показувати нові та касові фільми на рівні з іншими кінотеатрами країни, то тепер ми можемо показувати лише ті стрічки, які випускаються на плівці, – з сумом констатував Василь.
Організатор Київського фестивалю короткометражного кіно та низки успішних кіно-івентів в Ужгороді Кирило Марікуца вважає, що ситуація з кіно в місті критична, але не фатальна.
– Ця проблема має два аспекти: по-перше, ніде подивитися комерційне кіно. У єдиному кінотеатрі страшенно обмежена сітка показів – буває, що два фільми крутять цілий місяць. По-друге, в Ужгороді відсутній зал для переглядів іншого кіно – фестивального, арт-хаусного, тематичного. Немає майданчика для проведення кіно-івентів, які мають місце в інших містах України.
Зрозуміло, що Ужгород як найменший обласний центр, не надто приваблює інвесторів та не цікавить мережеві кінотеатри. Натомість, судячи з тих показів, які ми організовували за останні два роки в Ужгороді, попит є і люди хочуть ходити в кіно. Тим, хто задіяний на цьому ринку не завадило б шукати нових форм співпраці з прокатниками та розвивати альтернативний ринок, відповідно до наших реалій, – поділився Кирило Марікуца.
Керівництво "Доміона" озвучило твердий намір повернути культуру походів в кіно та запланувало ребрендинг, що по можливості, включатиме перехід на нове обладнання та оновлення залу і заміну крісел. Чекаємо з нетерпінням.
Вікторія Рижова, Varosh.com.ua
Фото: Андрій Кирилюк