Світ парфумів поглинув мене цілком і повністю. Але це було прогнозовано, бо улюбленою розвагою в дитинстві було відгадування спецій наосліп. Щоправда, я знала назву не кожної з них, аніс – то були зірочки, а гвоздика – гілочки-вонючки. Парфуми мами теж не вціліли – орошала ними ляльки, себе і брата. У старших класах у тренді був Avon i Oriflаme. Ну, як в тренді, про іншу парфумерію ми з подругами не знали. Тоді в мене з’явилася перша парфумна колекція, якщо так можна назвати 10-15 пробників і один флакон.
Реклама робить своє, і мені найсерйознішими парфумами здавалися Chanel 5. Звісно в свої 19 я не “потягнула” цей дорослий аромат, але знайшла для себе в бренді Chance Eau Fraiche. Вважала, що знайшла своє парфумне я, і не зраджувала їм років 10.
Точкою неповернення стала пропозиція парфконсультанта спробувати певний парфум. Він мені неймовірно сподобався, готова була придбати, але не працював термінал. Через декілька годин не могла відірвати носа від зап’ястя, я не розуміла, де той аромат, який я слухала в магазині, як він міг так трансформуватися на шкірі! Почалися пошуки інформації, за декілька місяців переглянула всі адекватні YouTube-парфканали, почала завантажувати книги, слухати підкасти, ну і звичайно, парфманьячити.
Відчула “біль” магазинів малого міста, – у нас майже нічого не представлено з нішевого сегменту, важкого люксу, селективу та приватних колекцій. Все це неймовірно цікаво, з’ясувала, що парфуми не нюхають, а слухають; не «пшикаються», а носять аромат; він звучить, а не пахне; поділ на чоловічі та жіночі – то просто маркетинг. А ще майже у кожного з нас аносмія (не відчуваємо певного запаху) до якогось компоненту, і в нас різні pH шкіри, різний ольфакторний досвід, от і описуємо парфуми по-різному.
Історія парфумерії теж дуже цікава: колись аромат був розкішшю і виготовлявся індивідуально або присвячувався комусь. Певні аромати мали завдання транслювати щось, наприклад складний будуарний аромат натякав, що людина не проти провести ніч не на самоті. Зазвичай такі аромати обирали повії. Дівчата ж вищого світу носили легкі квіткові аромати. Релігійним людям не личило мати парфум. Флакони, етикетки, шрифти розроблялися найкращими дизайнерами того часу. Назва аромату мала цілу історію. Зараз воно трохи спростилося, особливо в люксі, бо діє правило “попит-пропозиція”.
Я щаслива власниця декількох вінтажних флаконів. Якось казав мій чоловік, що його батьки в 90-ті торгували на ринку якимись-то там парфумами. Як виявилось, то були легендарні Magie Noire Lancome, Climat, Poison, Nina Ricci L’Air du Temps Parfum і всі ті, що прийнято вважати еталонними французькими парфумами.
Не відношу себе до колекціонерів, не полюю на аукціонах, мені цікаві сучасні аромати, які можна носити. Флакони вже заполонили і оселю, і мою сторінку в Instagram.
Насправді, щоб розбиратися в ароматах, не потрібно мати якісь надздібності, це просто нашарування ольфакторного досвіду. Просто намагайтеся уважно слухати аромати і запам’ятовувати їх.
Хороший аромат, ніби машина часу, може перенести нас в інше місце, в інший час, подарувати новий настрій.
Марія Левицька, спеціально для Varosh
*** Цей матеріал опубліковано, як авторська колонка, відтак редакція Varosh може не розділяти погляди та думки, які автор висловив у даній публікації.
