Ужгород (Ungvar) – місто, яке ми любимо, яким пишаємося, але ніяк не можемо перетворити у туристичний центр. Чого не вистачає? Що ми робимо не так?
Для початку надзвичайно важливо навчитися правильно позиціонувати Ужгород. Для того, щоб його правильно позиціонувати, треба розібратися у періодизації історії міста.
Ужгород входив до Угорського Королівства понад 1000 років, до складу Австро-Угорщини – 51 рік, Чехословаччини – 19 років, до складу Радянського Союзу – 46 років, 30 років місто перебуває у складі суверенної України. З історичної точки зору, важко сказати, в які слов’янські утворення входив Ужгород до приходу угорців. Але маємо свідчення, що велике переселення слов’ян відбувалось в 6-9 ст. В цей час почали утворюватись слов’янські союзи племен. Також можемо говорити і про ранні державні утворення Само, Болгарське царство і Великоморавську державу.
Ужгород у складі різних держав
6-9 ст. Переселення слов’ян. Слов’янські союзи племен. Ранні державні утворення (Само VII – IX ст.), Болгарське царство (681 – 1018 рр.), Великоморавська держава (822 – 907 рр.)
9 ст. – 1867 р. – Угорське Королівство, засноване спершу як Князівство, Magyar Fejedelemség ( ≈ 1000 років)
1867 – 1918 р. – Австро-Угорщина (51 рік)
1919 – 1938 рр.– Чехословаччина (19 років)
1938 – 1944 рр. – Угорське королівство (6 років)
1944 – 1991 рр. – Радянський Союз УРСР (47 років)
1991 р. – т.ч. – Україна (30 років)
Історія мусить бути правдивою. І не потрібно нікому хвилюватись і шукати надумані історичні події або факти. Ужгород не входив ані до Київської Русі, ані до Галицько–Волинського князівства, бо немає жодних історичних фактів, подій або архівних доказів цього. Ужгород входив до тих держав, які сьогодні є членами Європейського Союзу. Водночас це не заважає місту бути сьогодні УКРАЇНСЬКИМ адміністративно-територіальним центром, де ані на йоту не пахне сепаратизмом. Ця періодизація показує, що Україна має європейське коріння. Саме такі міста, як Ужгород, роблять нашу країну колоритною, унікальною, цікавою, привабливою для туристів.
Історія та архітектура мають визначальне значення з точки зору позиціонування.
Давайте подивимось, який спадок залишила за собою ця унікальна історія в будівлях, спорудах та архітектурних ансамблях.
Історико-архітектурне надбання:
- Ужгородський замок, Невицький замок (9 – 14 ст.);
- «Совине гніздо», сквер-альпінарій з пам’ятником Бокшая та Ерделі, Жупанат (обласний художній музей імені Й.Бокшая), Ужгородська реформатська церква (з органом) (18 -19 ст.). Цей каскад споруд практично ще один замок в Ужгороді;
- Ужгородський греко-католицький Хрестовоздвиженський Катедральний Собор, Мукачівська греко-католицька єпархія, сквер Марії-Терезії, пам’ятник Марії-Терезії (17-21 ст.);
- Горянська ротонда (10-11 ст.);
- вулиця Капітульна/вілли вулиці Капітульної (17 – 19 ст.);
- Василіанський монастир (фізичний факультет УжНУ), вулиця Ольбрахта (з винними підвалами), ботанічний сад УжНУ, вулиця Волошина (18 – поч.20 ст.);
- вулиця Жупанатська, синагога (будівля «Закарпаттяенергозбут»), перша мерія, реальна школа (ЗОШ №4) (19 ст.);
- Римо-католицький храм святого Георгія (з органом), парафія Римо-католицького храму (Ужгородська дитяча музична школа ім. Чайковського), будинок «Гізели» (Ужгородський музичний фаховий коледж імені Д. Є. Задора) (18-19 ст.);
- Греко-католицька Преображенська церква, Церква Преображення Господнього на Цегольні (17-21ст.);
- вулиця Корзо, будівля «Білий корабель», Ужгородська угорська королівська державна горожанська дівоча школа (Лінгвістична гімназія ім. Т. Г. Шевченка), на хресті Корзова (перехрестя вулиць Корзо та Волошина), «Золотий ключик», «Червена ружа» (17 – поч. 20 ст.);
- площа Шандора Петефі, будинок «Палац Фріда», фінансове управління\мерія (ЗОШ № 9), сквер на пл. Шандора Петефі, пам’ятник Шандору Петефі (19 – поч.20 ст.);
- Театральна площа, пам’ятник Рошковичу, Синагога з органом (Закарпатська обласна філармонія), пам’ятник Фенцику, будівля «Корона» (зараз в стадії ремонту), пішохідний міст (19 – поч.21 ст.);
- пагорб Слави/ Кальварія (19 – 20 ст.);
- Набережна Незалежності, липова алея (поч.20 ст.);
- краєвий уряд з унікальним ліфтом (Закарпатська обласна державна адміністрація), краєвий суд (Адміністративний суд) (поч.20 ст.);
- квартал Малий Галагов (поч.20 ст.);
- філіал народного банку (будівля Нацбанку) та будівля поліцейського управління (будівля СБУ) (поч.20 ст.);
- річка Уж (Унг) з набережними в центрі міста;
- Православна набережна, Покровська православна церква (поч.20 ст.);
- Закарпатський музей народної архітектури та побуту (скансен) (сер.20 ст.);
- приміський залізничний вокзал, новий залізничний вокзал (19-поч.21 ст.);
- гімназія (хімічний факультет УжНУ та пам’ятник Г. Дойко), будівля «Просвіта» (будинок офіцерів), Євангелістська церква (Церква Адвентистів Сьомого Дня) (19 – 20 ст.);
- Драмтеатр, пам’ятник Духновичу, Київська набережна, радіоцентр, ЗОШ №5 (20 ст.);
- Кафедральний Хресто-Воздвиженський православний собор (20 ст.);
- провулок «Гірчичне зерно» (поч.21 ст.).
Не претендую на вичерпність усіх знакових будівель та споруд, звичайно, їх більше, але і так бачимо, що Ужгород – одне з найдревніших міст України, що має неповторні, незрівнянні надбання. У цьому контексті можемо підсилити враження сакурами, міні скульптурами, коньяком, пам’ятниками ліхтарнику дяді Колі та ін., мультинаціональною культурною атмосферою, найкрасивішими в світі жінками, ужгородською кавою, унікальною школою живопису тощо. В туризмі пріоритетність в позиціонуванні надзвичайно важлива. Саме тому у місті з середньовічним замком, старовинними вулицями та архітектурними ансамблями, річкою в центрі міста ̶ ані торти, ані міні скульптури, ані коньяк, ані бограч конкуренції не витримають. Давайте правильно позиціонувати Ужгород і правильно орієнтувати туристів!
Можемо зробити висновок: небагато міст України можуть конкурувати з історико-архітектурним потенціалом та шармом нашого міста.
Читайте також: Чи довго чекати економічного дива на Закарпатті? Колонка Володимира
Буде цікаво, в які часи були побудовані ті чи інші знакові будівлі та споруди Ужгорода.
Угорський період: Ужгородський замок, Ротонда, вул. Капітульна, вул. Ольбрахта, вул. Волошина, вул. Корзо, міст через річку Уж (дерев’яний пішохідний міст), Ужгородський Хрестовоздвиженський греко-католицький Катедральний Собор, Резиденція греко-католицької єпархії, вулиці, які ведуть до храму, жупанат та вул. Жупанатська, Реформатська церква, «Совине гніздо», Римо-католицький храм святого Георгія, «Червена ружа», «Білий корабель», учительська семінарія (юридичний факультет УжНУ), гімназія (хімічний факультет УжНУ), гімназія (торговельно-економічний фаховий коледж), парк «Під замком», замкові сходи (4), Преображенська церква на Цегольні, синагога (Закарпаттяенергозбут) та ін.
Австро-Угорський період: Ужгородська угорська королівська державна горожанська дівоча школа (Лінгвістична гімназія ім. Т. Г. Шевченка), ЗОШ №2, реальна школа (ЗОШ №4), фінансове управління\мерія (ЗОШ №9), синагога (філармонія), Василіанський монастир (фізичний факультет УжНУ), будинок Фріда (Петефі), готель «Корона» (новий), євангеліська церква (Церква Адвентистів Сьомого Дня), лікарня (обласна лікарня ім. Новака), будинок «Гізели» (Ужгородський музичний фаховий коледж імені Д. Є. Задора), жіноча учительська семінарія (інститут післядипломної освіти на вул. Волошина), театр (ляльковий театр), металевий транспортний міст (пішохідний міст), кутовий будинок (пл. Петефі,13), казарми на вул. Другетів (військове містечко), залізничний вокзал.
Чехословацький період: квартал Малий Галагов, набережна Незалежності, крайовий уряд (будівля ОДА), крайовий суд (будівля профспілок), будівля поліцейського управління (будівля СБУ), філіал народного банку (будівля Нацбанку), поштовий та телеграфний уряд (Ужгородський поштамт), будинок Леґіодружества (державна податкова інспекція в м. Ужгород), міський кінотеатр (кінотеатр «Ужгород»), басейн (біля парку «Під замком»), Масарикова школа (ЗОШ №3), івритомовна гімназія (ЗОШ №10), реміснича школа (ПТУ №6), будинок для військовослужбовців (наб. Незалежності, 18), будівля жандармського управління (медичний факультет УжНУ), палац «Баті» (пасаж), будівля товариства «Просвіта», міська дитяча лікарня з парком Лаудона, Покровська православна церква, транспортний міст ім. Масарика, єврейська школа (біологічний факультет УжНУ), аеропорт.
Радянська Україна: ЗОШ №5, Обласний госпіталь Інвалідів Війни та учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, дитячий садок на Капітульній, радіоцентр (спроба побудувати в австро-угорському стилі), Драмтеатр, Падіюн, готелі «Закарпаття», «Ужгород», «Дружба», будівля ТРЦ «Едельвейс». З архітектурними шедеврами, негусто, але можна подякувати, що в архітектуру старого міста не втрутилися і не перебудували його (хоча, купол на церкві, яка знаходиться на подвір’ї фізичного факультету УжНУ, відновити нам все таки прийдеться).
Україна. А що нащадкам залишимо ми? Це Кафедральний Хресто-Воздвиженський православний собор, залізничний вокзал, торгово-офісні центри Reviera, Nicole. Непогано вписані у архітектурний ансамбль старого міста житловий комплекс на вулиці Гойди, торговий комплекс на куті вулиць Підгірної та Фединця, ЖК «Грот» на вулиці Кошицька…
Не буду торкатися негативних тенденцій у сучасному будівництві, коли у забудовника мета увірватися в старе місто і побудувати багатоповерхівку, тому що це економічно вигідно. Сподіваюсь, наша генерація навчиться з часом, що в старому місті потрібно або реставрувати старі споруди, або вписуватися в архітектурні ансамблі епох, а в новому місті маємо всі шанси створити новаторські архітектурні шедеври, аби залишити нащадкам знакові споруди, якими будуть пишатися і через сотні років.
Далі нам потрібно відповісти на дуже важливе питання: Ужгород ̶ угорське, австро-угорське, чехословацьке, радянське чи українське місто?
Враховуючи майже 1100-літню історію міста, з точки зору його ДНК тут сформувалась унікальна мультинаціональна та мультикультурна спільність, толерантна мультирелігійна спільнота, прийняття та змішування традицій, європейська ментальність, що формує винятковий код міста, створює неповторне та затишне середовище. Тут поєднується непоєднуване, об’єднується не об’єднуване. Це і є той феномен Ужгорода, який повинен враховуватись при формуванні та впровадженні тріади «ДНК-ВІЗІЯ-СТРАТЕГІЯ», де кожен історичний період є складовою того, якими ми є сьогодні.
Проте, сьогодні є різні думки і трактовки: чиє місто Ужгород?
В чому різність думок? Ті, хто вивчають історію і люблять давнину кажуть: «Ужгород – місто угорське, яке розбудувалось на семи пагорбах та розвивалось угорцями понад 1000 років». Інші, хто захоплюється чехословацьким періодом, кажуть: «Місто чеське. Таких темпів розбудови та девелоперського підходу Ужгород не знав». Треті будуть опонувати: «Подивіться на австро-угорський період ̶ з 1900 по 1918 рр. Темпи будівництва майже не поступалися чехословацькому, але побудовані знакові для міста будівлі та споруди». Хтось скаже про радянський період: «Побудовані університет, ПТУ, школи, дитячі садки, лікарні, заводи». А дехто скаже, що це все створила Україна та українці.
З позицією кожного можна погодитися, але історія відповідає так: Ужгород – угорське, австро-угорське, чехословацьке, радянське і українське місто. Уявляєте, як буде цікаво туристу, коли він приїде до Ужгорода і за кілька годин відвідає і Угорщину, і Австро-Угорщину, і Чехословаччину, і Радянський союз в Україні. Звичайно, – це теж наша перевага!
Тепер давайте відповімо на питання: чи можна ствердно сказати: «Ужгород – туристичний центр»?
За таких надбань та переваг, чому Ужгород не став туристичним центром № 1 в Україні? Чи може потенційно стати таким? Враховуючи, що туриста перш за все цікавить відпочинок, місту необхідно розробити нову концепцію. Суть: Ужгород має перетворитись в місто-курорт. Враховуючи, що місто знаходиться на термальних та мінеральних водах, реалізація такої концепції є цілком реальною. Звичайно, – це масштабний проект, який потребує політичної волі, як місцевої, так і центральної влади; і високої фаховості службовців мерії. Але нічого неможливого при визначенні такої мети немає. Не варто гаяти часу і почати займатись цим питанням комплексно і серйозно.
Починати треба з майстер-плану, який буде розроблений найкращими світовими спеціалістами. Лідерами цього напрямку туризму, який класифікується як медико-велнес, – є Франція, Угорщина та Австрія, тому великих проблем у пошуку партнерів не бачу. Такий майстер-план, при правильному менеджменті, можна реалізувати за 3-5 років. Як тільки ми побудуємо купальні на термальній воді, аквапарки, рекреаційні зони, відбою від туристів не буде.
Надзвичайно важливо при будівництві курорту, врахувати архітектурний стиль споруд, вписатися в архітектурний ансамбль конкретного мікрорайону міста. Якщо поставити таке завдання і реалізувати його, то Ужгород буде туристичним центром №1 в Україні. Це буде міжнародний рекреаційний центр, це буде гідна столиця туристичного Закарпаття.
Що ще потрібно зробити?
Найперше – максимально звільнити старе місто від автомобілів, віддавши перевагу пішохідним зонам. Оптимальним рішенням буде будівництво підземних та наземних паркінгів.
Друге – відреставрувати або відновити всі фасади старих будинків.
Третє – слід навчитися правильно висаджувати, кронувати, обрізати, доглядати зелені насадження в місті.
Четверте – трохи фантазії до шопінг-центрів, ресторанів, готелів.
П’яте – зайнятись спасінням річки Уж.
Все це зробивши, не помітимо, як через 5 років Ужгород перетвориться у справжній туристичний центр .
Саме тоді наше місто може представити комплексний туристичний продукт, який базуватиметься на гармонійному поєднанні різних видів туризму та відповідатиме потребам ринку, перетворюючи Ужгород у справжню туристичну дестинацію, яка здатна конкурувати з розкрученими європейськими туристичними брендами.
Цей матеріал опубліковано, як авторська колонка, відтак редакція Varosh може не розділяти погляди та думки, які автор висловив у даній публікації.
Володимир Панов, спеціально для Varosh
Фото: Карл Смутко
