Колонку створено на основі виступу Михайла Сливки на форумі Re:Open Zakarpattia.
Погляди на допомогу країні і армії зокрема сильно змінилися за майже 2 роки повномасштабної війни. Після 24 лютого кілька днів у нас був шок. За два тижні до мене прийшло усвідомлення, що професія лікаря-стоматолога під час війни безглузда – бо кого турбуватимуть проблеми зубів?
Однак потім дізнався, що клініка знайомого по стоматологічній спільноті в Києві не припиняла роботу жодного дня.
Через перебої з постачанням ця клініка у Києві потребувала матеріалів. Моя дружина в той час привозила з-за кордону засоби для військових, бронежилети, а також матеріали, які ми відправляли до Києва разом з тортами “Ужгород”. А вже за кілька місяців у столичному закладі спільно почали пропрацьовувати запит на безплатне лікування одного бійця ССО. Важливим стало те, що допомогти погодилась швейцарська компанія, яка також безкоштовно надала імплантати.
За декілька місяців процес лікування військових набрав оберти. Зараз завдяки стоматологічній спільноті України військові безплатно можуть отримувати лікування на всіх етапах у різних клініках, у різних містах. При цьому лікар, який веде пацієнта, за допомогою програмного забезпечення має можливість відстежувати прогрес його лікування.
Це, безумовно, важливо, однак чи достатньо?
Я представник малого середнього бізнесу. Скоріше малого, і він насправді досить сильно відрізняється від великого. В першу чергу ми мусимо розуміти, яка на нас покладена відповідальність перед державою.
Нещодавно ми з моїми колегами, з колективом в неформальній обстановці почали обговорювати, як хто допомагає, які донати для них є нормальним. Відверто, я не знаю взагалі, що таке нормальний донат. Так, наприклад, один лікар сказав “ну, десь 100 грн Притулі, 1 000 грн Андрію Любці – це така більш-менш мінімальна норма”. Для нього. Для мене вона трохи інакша.
Але до чого я веду: бізнес має системно допомагати країні. Такі донати особисті – це, звісно, важливо, але бізнес має поводитись інакше, особливо у стані війни. Я вважаю, що ця ініціатива має виходити зсередини.
Я спілкуюся зі своїми колегами з Європейського Союзу, знаю, яка в них там система оподаткування, які у них є запити. Говорячи відверто: у нас піднявся курс валют, піднялися ціни. При цьому ліміти для ФОП (всі, хто ФОП, знають це) залишились такими самими. І тепер в грудні почнеться оця система, коли всі намагатимуться просити оплати на картку, а не через термінал – щоб не вийти за межі лімітів.
Ще до повномасштабного вторгнення, та й під час нього, я багато слухав, спілкувався на цю тему – і всі говорять про оптимізацію податків. Я хочу, щоб це слово забули. Оптимізувати податки – це зло для підприємців. Мені, наприклад, запропонували обрости різними ФОПами, щоб ці податки розподіляти. Це своєю чергою дуже ускладнює життя, бо, по-перше, моя професія ліцензується, по-друге, потрібно вести медичну документацію (це буде повний хаос з купою ФОПів), і по-третє – це ж насправді обман. Великий обман.
Так, я людина, яка донатить, але з таким підходом до оподаткування я обманюю всіх! В першу чергу – себе, далі – державу, далі – садочки, школи, все-все обкрадаю. Я так не хочу. Тому ми прийняли рішення – непросте, але я вдячний колективу за те, що всі мене підтримали в цьому – ми заснували компанію, ТОВ. Ми взяли всіх на роботу. Навіть прибиральницю. У нас маленький бізнес, 33 людей, та все ж таки ми всім почали видавати офіційну зарплату. Повністю. Я ненавиджу кеш – його немає.
Я знаю, що я хочу бути чистим. Я хочу, щоб в будь-якій країні світу я підтвердив свої доходи, вивів їх через дивіденди, я оподаткую це згідно з нормою. Так, вона може бути недосконалою, вона може бути великою, але я хочу це зробити. І це відповідальність моя – мене ніхто не примушує, мені пропонують обрости ФОПами і так оптимізувати податки – але ні.
Я роблю цей крок наперед. Якщо ми рано чи пізно дійдемо до Європейського Союзу, нам все одно доведеться це робити. Мої колеги за кордоном не знають, що таке якийсь чорний кеш і так далі; вони цим не ризикують. Але найскладніше в цьому плані було спілкуватися зі своїми працівниками. Гадаю, більшість з вас знає, що ЄСВ 22% за офіційно працевлаштовану людину плачу я як роботодавець, і ще 19,5% платить працівник. Відповідно, з його зарплати, яка раніше була завжди мінімалка (вибачте, але всі так роблять) вони всі платили по 1000 грн, то тепер кожен з них буде платити 19,5% податків зі свого реального доходу. Людині потрібно це прийняти та переосмислити.
Куди ці гроші підуть? Найбільший запит насправді буде в мене – до держави, а в мого працівника – до мене: куди йдуть ці податки?
Це питання глибше, і воно стосується і повернення людей назад в Україну. Якщо вони будуть впевнені, що податковий агент не вкраде ці гроші, що держава розпорядиться ними мудро, що корупція буде справедливо каратися, а суди будуть виносити об’єктивні та безпристрасні рішення – шансів, що вони повернуться, більше. Це все пов’язане одне з одним.
Чую іноді, як кажуть: от, мовляв, в Польщі так класно забезпечена армія. Але ж вони не донатять на армію! Вони її вибудували шляхом чистих податків. Чому там – і не тільки там – хороша соціалка? Тому, що високі податки, тому, що вони знають, що ці податки підуть не в кишені. І це питання буде на майбутнє. Але зараз моє завдання – переконати своїх працівників, що вже сьогодні ти зможеш допомагати своїй країні просто сплативши чисті податки; просто тому, що ти чесний.
Завершуючи, зазначу, що мої працівники, в тому числі і я, заплатили за жовтень 247 тисяч гривень ПДФО, тобто 19,5%. І це гроші, які вже фактично пішли в державу; це ще не ЄСВ, це ще не податок, це тільки те, що заплатили мої працівники.
Я вважаю, що найкращий донат – це чесні податки. А ініціатива – взяти на себе цю відповідальність – має йти зсередини, це маємо бути ми. Почнімо вже сьогодні.
Михайло Сливка,
засновник стоматологічної клініки “Естет”
Пропонуємо переглянути запис усієї панельної дискусії форуму Re:Open Zakarpattia 2023 про те, що таке відповідальний бізнес під час війни на прикладі кейсів з Закарпаття
