Я довго думав, про що написати, про що цей фільм.
Сюжет, коротко. Більше знайдете у інших описах. Найвідоміші у світі гонки, які перемелюють будь-яку сталь і з’їдають будь-яку людську витримку – 24 години Ле-Мана. Незагартованим навіть не сунутися. І на початок 60-х домінантом у гонках є маленька домашня компанія з Модени, Італія, під назвою Ferrari. На протилежному боці через Атлантику виробляє свої машини мастодонт автопрому, «переможець над Гітлером у Другій світовій», компанія Ford.
Проте компанія Ford переживає не найкращі часи: і машини вже не тої харизми для молодих американців, і продажів не так багато, і Форд ІІ вже навіть не другий.
Кмітливий керівник відділу маркетингу компанії Ford пропонує рішення, як завоювати серця нового покоління американців – вони люблять переможців, а переможцем може вважатися тільки той, хто «взяв» Ле-Ман.
Проте, щоб не перелаштовувати виробництво, не шукати технології чи інші причини як тільки не вийти із зони комфорту (адже гроші вирішують все) – Ford вирішив просто купити… Ferrari. Не тут то було. Їде поважна делегація до Італії на перемовини. На фінальному етапі переговорів вже немолодий, запальний Енцо Феррарі (засновник і власник компанії) у грубій формі відмовляє Ford… і йде спокійно вечеряти зі своїм юристом.
І тут почалося – Форд ІІ загорівся, виймає гаманець, наймає видатного гонщика та конструктора Керрола Шелбі (грає Мет Деймон) і не менш видатного гонщика, партнера Шелбі, Кена Майлза (грає Крістіан Бейл). І ставить дуже просте завдання – створити машину, яка переможе гонорових європейців з Ferrari у гонці 24 години Ле-Мана.
Сюжет тримає тебе втиснутим у крісло кінотеатру перед великих екраном IMAX з першої хвилини. І взагалі я вже не пригадаю настільки крутих постановок перегонів, настільки акцентованих кожного звуку кожної кінської сили п’ятилітрового двигуна.
Повертаюся до свого питання «Про що фільм?».
Можливо фільм про аутсайдерів, від назви фільм в українському перекладі «Аутсайдери», але у розуміння – той, що поза системою, хто знаходиться ззовні.
Чи можливо фільм про легендарне протистояння великих на сьогодні компаній Ford та Ferrari, від оригінальної назви фільму «Ford v Ferrari».
Можливо про створення унікальної машини Ford GT40. Чи все таки це історія про двох, одних з найкращих у історії, автогонщиків та автоконструкторів Керролла Шелбі і Кена Майлза. Чи про компанію Ford та історію їх родини до Форда ІІ.
Можливо навіть фільм про найвідоміші автомобільні перегони на витривалість, що проходять щорічно недалеко від французького міста Ле-Ман і власне називаються «24 години Ле-Мана»… Насправді фільм про всі названі вище історії, але об’єднує їх один акцент, який можна виділити окремо.
Фільм про скажених, які змінювали світ. Фільм про фріків автомобільної сфери, які створили неможливе у нереально короткі часові рамки.
З фільму можемо вивести окремі правила для тих, хто хоче ламати системи і створювати неможливе (незалежно від сфери діяльності).
Поставити собі дійсно велику ціль, від досягнення якої втрачається відчуття реальності. Керол Шелбі і Кен Майлз поставили собі велику ціль – створити найшвидшу та найвитривалішу машину, яка переможе Ferrari у гонці 24 години Ле-Мана.
Нічого неможливо і все реальне. Команда Шелбі та Майлза не шукали причини, чи щось неможливе. Ставили собі тільки одне питання – що ми маємо зробити (дістати, залучити, змінити, удосконалити) і коли, щоб досягнути своєї цілі. Кожного дня йшли на зустріч до великого – вдосконалюючись, падаючи і піднімаючись, виправляючи сотні і сотні помилок.
І це третій підхід – підніматися після кожного падіння, вивчивши урок. Наступного разу впадеш, але вже не через причину, з якої виніс урок. Ford GT40 ламався, системи не працювали, траплялися аварії. Проте навіть після аварії через відмову гальмівної системи, тільки вийшовши з палаючого Ford, Майлз пропонує рішення, як вирішити проблему.
Звідси четвертий підхід – шукати нестандартні підходи. Навіщо намагатися винайти гальмівну систему, яка не зламається. Давайте будемо міняти швидко повністю гальмівну систему як окрему деталь (що прямо не заборонено правилами перегонів, а значить – дозволено). Перемагають нестандартні підходи до вирішення проблем.
І останнє – все можливе, коли є команда таких же скажених людей. Шелбі, Майлз та інші члени команди «Ford GT40» були не з системи, протистояли величезній армії бюрократів компанії, сотням юристів, десяткам «віце-президентів» і взагалі фізичній реальності.
І тільки так можна досягнути 7 000 обертів за хвилину, коли реальність розчиняється, тіло стає невагомим. Коли реальність відступає, машина стає невагомою, ніби розчиняється, залишається тіло, яке протинає час і простір. Ти відчуваєш її наближення, вона схиляється над тобою.
Залишається єдине важливе запитання – «Хто ти?»
P.S. Окремо відзначу фантастичну гру Крістана Бейла у ролі Кена Майлза. And the Oscar Goes To… ну ви зрозуміли. Я ходив на фільм двічі. І вам #раджу: 9 з 10
Іван Лукеря, спеціально для Varosh
*** Цей матеріал опубліковано, як авторська колонка, відтак редакція Varosh може не розділяти погляди та думки, які автор висловив у даній публікації.
Радимо також переглянути колонку-рецензію Івана Лукері на фільм Джокер.
