Головна Люди Андрій Гасинець: і один в полі Voice
Андрій Гасинець: і один в полі Voice
Андрій Гасинець: і один в полі Voice

За два з половиною роки системної та нерідко альтруістичної роботи, ужгородська промо-група Voice влаштувала з два десятки музичних івентів, на яких у живому виконанні лунав нойз, ембіент, експериментальна електроніка, тріп-хоп та інші музичні напрямки, які важко ідентифікувати на слух.

Організовувати концерти маловідомих гуртів з України та ближнього зарубіжжя, примудряючись при цьому сплачувати музикантам гонорари, виконувати технічний та побутовий райдер, забезпечуючи необхідну промо-кампанію і щоразу збирати пристойну кількість глядачів – феноменальне досягнення Андрія Гасинця. Разом з товаришем та учасником гурту Keas Михайлом Тюпою вони зайняли нішу організації івентів для музичних гурманів. Віднедавна Андрій сам займається промо-групою Voice, адже Міша присвятив себе іншим творчим проектам.

– Три роки тому ти був задіяний у гурті Tango Tempo, а Міша Тюпа – у Keas. Чому у вас виникла потреба відійти від створення власної музики і зайнятися організацією концертів?

– На той момент ми просто хотіли привезти в Ужгород хорошу музику. Нам прийшла ідея зробити фестиваль, на якому можна показати слухачу щось інше, щось свіже та нове. Добре пам’ятаю перший Voice, він проходив у Кактусі, виступали Keas та київська команда 2sleepy, вхідний квиток коштував п’ятнадцять гривень. Люди оцінили наш івент і ми зрозуміли, що варто продовжувати рухатись в цьому напрямку.

Кілька наступних заходів також проходили у Кактусі, наша ідея на той момент полягала у тому, щоб запрошувати якусь цікаву групу, а на розігріві завжди ставити місцевих музикантів, які підходять нам за форматом. Ми хотіли підтримати талановитих музикантів, які живуть і роблять музику тут.

Наступним кроком була зміна майданчика – ми почали влаштовувати Voice у Фантомі. До цього закладу я ставився дуже скептично, він мені здавався зовсім непідходящим для нашої музики та публіки, втім альтернативи йому в Ужгороді на той час не було, але зрештою все склалося доволі органічно. Таким чином, ми вийшли на якісно інший рівень, до того ж в цей час ми налагодили контакти з однодумцями, зокрема з Андрієм Уваровим – засновником київського лейблу Ultra Vague Recordings та Артемом Ketchup з компанії Hisky Music. Ці люди певною мірою вплинули на те, яким шляхом ми пішли, вони наголошували на тому, що ми просто зобов’язані робити фестиваль хорошої музики.

– Наразі ви відійшли від початкової концепції фестивалів, зараз формат дещо інший. З чим це пов’язано?

– Ми трошки подорослішали, багато чого змінилося, Міша Тюпа, з яким ми разом започаткували Voice пішов з промо-групи і я залишився сам. Дещо переосмислив та прийшов до того, що я хочу робити івенти, не пояснюючи щоразу, що за музика буде грати, не переконуючи слухачів, що це буде гарний концерт. Я прагнув добитися такого рівня довіри від аудиторії, щоб люди могли кожен раз приходити на наші заходи, не маючи сумнівів, що не будуть розчарованими.

Мене не засмучує, якщо не всі розуміють ту чи іншу групу, важливо, що люди відкривають все нову і нову музику, бачать, наскільки широка її палітра. Я обираю артистів, спираючись на власний смак, я привожу лише тих виконавців, на чиї концерти з задоволенням піду сам. Інакше у мене просто не вистачить внутрішньої мотивації та енергії організувати захід.

– Зараз Voice проходить у мистецькому центрі "Галерея Ілько", кращого місця для камерних концертів в Ужгороді не існує. Чи є вам ще куди рости та розвиватися у цьому місті і що хочеться зробити в майбутньому?

– Галерея – це надзвичайне місце, там ідеальний антураж для наших заходів. Окрім магії картин, просторої зали та атмосфери там є ще одна беззаперечна перевага – відсутність бару з алкоголем. Люди не відволікаються ні на що – всі слухають музику. Я щасливий, що вдалося знайти спільну мову з власниками галереї Ілько та зацікавити їх у партнерській співпраці на прийнятних для обох сторін умовах. Я радію, що Михайло Ілько вподобав наші заходи, йому цікава музика, яку ми пропагуємо, він поважає нашу аудиторію.

В майбутньому хочеться взятися за проведення open air-у, адже наразі в Ужгороді немає жодного. Спроби були, однак хочеться зробити все розумно, на європейському рівні.

За останній рік мені вдалося налагодити контакти зі словацьким консульством, представники якого прийшли на недавній виступ словацького дуету Longital, вони зацікавлені у культурній співпраці і це допоможе привозити до нас цікаві музичні проекти з сусідньої країни. Також я співпрацюю з Вішеградським фондом, інакше я б не подужав фінансову складову.

Втім, я планую літом відпочити від активної діяльності промо-групи Voice і відновити свої власні музичні проекти.

Загалом, для мене підвищення рівня культури людей та формування у них хорошого смаку – це форма особистого мирного протесту проти тих явищ у нашій країні, з якими я не погоджуюся. Хтось висловлює невдоволення на мітингах, хтось – чекає на революцію, я ж дію іншими методами – даю можливість людям обирати якісне.

Вікторія Рижова, Varosh.com.ua

Фото люб’язно надані Андрієм

16 травня 2013, чт, 0:00     5 4158

Коментарі:



Залишаючи коментар, будь ласка, пам’ятайте, що зміст і тон Вашого повідомлення можуть зачіпати почуття реальних людей, які безпосередньо чи опосередковано мають відношення до цієї публікації.
Відправити