Із початком “четвертої хвилі” коронавірусу актуально сфокусуватися на питаннях дезінформації. У час активності “диванних експертів” важливо розрізняти, що є офіційною науковою медичною інформацією, а що – пустим, проте загрозливим фейком.
Спілкуємося із ужгородською лікаркою-інфекціоністкою, викладачкою на медичному факультеті Євгенією Данканич. Згадуємо атмосферу в Обласній клінічній інфекційній лікарні Закарпатської обласної ради під час першого локдауну і порівнюємо з нинішньою ситуацією.
Говоримо без надміру медичних термінів, радше – про емоції лікаря, який щодня віч-на-віч із ковідом, і який якраз напередодні інтерв’ю втратив свою пацієнтку.
— Євгеніє, які фейки найбільше вас дивували з початком першого локдауну?
— “Ковіду не існує”, “це просто фейк”, “це просто дурниця”, “це просто якийсь звичайний грип”. Друге, що мене найбільше ображало, – це вислів, що “Ковід – це спеціальний штучний вірус, який застосували якісь “вищі сили” для того, щоби знищити “слабку націю””. Я це взагалі вважаю абсурдним.
— А яка інформація виглядає ну відверто абсурдною?
— А відверто абсурдною здавалася фейкова інформація, яку мені надсилали багато людей і навіть говорили в очі, що “медичні працівники вдають клоунів, одягаючися в захисний костюм і потакаючи політичній пропаганді”. Насправді, це були найважчі часи в нашій роботі, тому що на той момент ми навіть не мали тих захисних костюмів у нормальній кількості. Ми тоді взагалі не знали, як поведеться інфекція, а щодня… поверталися додому, до своїх близьких. Тобто були дуже великі ризики, страх, паніка. Але, як бачите, ми це побороли.
— Знаю, що вам писали образи у фейсбуці, коли це почалося?
— Мені почали писати в приватні повідомлення відтоді, як з’явилися перші телевізійні сюжети про моїх пацієнтів, які перехворіли ковідом. Це найлегше писати образливі вислови з фейкових акаунтів. Але, чомусь, в очі мені ніхто нічого такого не говорить, тільки – добрі слова.
— А сьогодні які тези про ковід вас найбільше дивують, через півтора року, з початком четвертої хвилі?
— Мене дивує, що людям, мабуть, вже стало байдуже. Вони почали з сарказмом ставитися навіть до свого оточення. І не думають, що навіть якщо в них буде легка форма ковіду, вони принесуть її додому, своїм близьким. А коли ця біда стається, то повірте, що багато хто плаче і жаліється. Коли вже пізно.
— А які настрої в людей щодо вакцинації, що вас справді приголомшують?
— Ну, перше: “я чіпуватися не буду, я ліпше куплю собі фейкові документи або сертифікат вакцинації”. Я питаю: а як? Відповідь: “А так, але ми тобі не скажемо, бо знаємо, що ти радикально проти цього”.
А це фраза, яку чула недавно: “Ліпше я не буду своїх батьків вакцинувати, ліпше хай вони легко помруть від ковіду, як будуть мучитися від тромбозу”. Я відповідаю, що ризик тромбозу під час ковіду у вісім разів більший. Я вже не знаю, скільки разів це можна говорити.
— Як ви вважаєте, в чому найбільша небезпека “диванних експертів”? Як це може зашкодити споживачам інформації?
— Тут принцип “гуртом і батька легше бити”. Гуртом набагато легше висловлюватися в таких чатах, групах. І в тому є й небезпека. Ви слухаєте/читаєте ці “поради” від експертів, але в разі фатальної небезпеки вони не будуть за це відповідати.
Наприклад, пацієнти мені кажуть про “можливі ускладнення вакцинації”, я питаю: звідки ви таке взнали. “Та сусідка сказала, та подруга подзвонила”. Людина потім, після цих фраз, навіть нічого не читає щодо цієї фейкової інформації, не цікавиться її джерелом.
— Так виглядає, що ми не надто відрізняємо офіційну інформацію від неофіційної, а також не цікавимося її походженням, місцем розміщення. Можливо, проблема в інформаційній гігієні?
— Я просто не розумію, чому людина довіряє своє здоров’я, свою безпеку “експертам”, які взагалі не мають стосунку до медицини. Ці люди щось розповідають “із автобуса”, “телевізора”, “тік-тока”, а інші в це свято вірять і не перевіряють інформацію.
Якщо, наприклад, ви даєте свою дитину в садочок або школу, ви ж читаєте про них, перевіряєте. Йдете в ресторан – спочатку читаєте відгуки. То за такі “дрібнички” ми переживаємо, дочитуємо інформацію, перевіряємо її. А про здоров’я – ні. Дотепно і те, що люди не думають і не дбають про здоров’я, але думають про красу, косметичні процедури, масажі, фітнес-центри, одяг…
— У вас пацієнти, викладання, наукова робота, родина. Чимала завантаженість. І коли ви відкриваєте фейсбук і читаєте коментарі “диванних експертів”, то сприймаєте серцем чи абстрагуєтеся?
— Ти не можеш боротися, як кажуть, із вітряками. Ти просто можеш робити все, як можеш, згідно зі своєю совістю, своїми знаннями. Ти можеш комусь допомогти. Ми надаємо спеціалізовану медичну допомогу в особливо небезпечних та небезпечних умовах.
— Де, на вашу думку, варто черпати інформацію, аби бути в курсі офіційних даних щодо коронавірусу?
— Є дуже хороші сайти ВООЗ, UNICEF – вони мають чудовий переклад. Там уже настільки всеохоплююча інформація на всі випадки життя, і це не загальні фрази, а конкретика.
Є в нас також офіційна інформація від Міністерства охорони здоров’я, Кабінету міністрів України, “Коронавірус в Україні”, “Центр громадського здоров’я України”. Там достатньо статистичної інформації і вона дійсно достовірна.
— Серед ваших нинішніх госпіталізованих пацієнтів у лікарні є щеплені?
— На жаль, взагалі немає вакцинованих, навіть однією дозою. Це всі, кого ми досі приймали, а це було і влітку – в липні почалися перші випадки Дельти (йшлося про період до 22 вересня, згодом уже були випадки госпіталізації серед щеплених, – ред.).
Все одно можна з упевненістю сказати, що вакцинація запобігає стаціонарному лікуванню. Я впевнена, що вакцинована людина хоча би не матиме ускладнень. І науково доведено, що у 82-92% вакцина убезпечує від стаціонарного лікування, від важкого перебігу.
— Невакциновані пацієнти, які потрапили до лікарні, передумали щодо щеплення?
— Планують і вже навіть питають, через який час можна робити вакцинацію, через який час – повторні титри антитіл, чи залежить час проведення вакцинації від титрів антитіл. Уже до них доходить, що це серйозна проблема.
— Тож який відсоток із нинішніх невакцинованих пацієнтів стаціонару схилився до того, що треба зробити щеплення?
— На жаль, десь 50%.
— Чи можемо стверджувати: більше вакцинації = менше госпіталізації?
— Так. І я думаю, можливо, нарешті ми вийшли би на той рівень, що взагалі було би дуже мало потреби в стаціонарному лікуванні.
Є ще така фраза: “Я не довіряю цій вакцині, бо вона ще не перевірена багаторічними дослідженнями”. Але коли згадати перші періоди інфекції, то всі чекали на вакцину, а тепер віримо фейковій інформації про неї.
— Євгеніє, які, власне, основні ознаки четвертої коронавірусної хвилі?
— Якщо будемо говорити в жіночому роді, бо хвиля – вона, то, в першу чергу, вона – набридлива. Я щиро вірю, що сидіти вдома і коли життя не відбувається – це теж не вихід.
Друге – ця хвиля досить підступна. На тлі загального благополуччя, на тлі життя, що вирує, все одно коронавірус вистрілює.
Третє – ця хвиля досить непередбачувана. У тому плані, що тепер клінічний перебіг трішки інакший. Якщо порівнювати перші хвилі і нинішню, то тоді був “золотий стандарт симптомів, скарг” – аносмія – втрата нюху при легкій формі. А при важкій відразу могла бути легенева недостатність. А тепер аносмії, як такої, не має, спотворення смаку не має. Є дертя в горлі, інтоксикація, нудота, температура, нездужання, після чого починаються кишково-шлункові розлади. Загалом це все виглядає як кишкова інфекція або ГРВІ. Раніше дуже рідко був діарейний синдром, а тепер – це кожен третій-четвертий випадки.
Є ще така особливість, що коронавірус є фінансово-затратним як для пацієнта, так і для держави.
Думаю, що найбільший мінус четвертої хвилі в тому, що вона не остання. За прогнозами епідеміологів, усе одно ще будуть повторні хвилі.
— Які, на вашу думку, можуть бути найгірші наслідки четвертої хвилі?
— На жаль, смерть. Смерть близьких. Інвалідизація. Тромбоз вен. Через ковід можуть загострюватися хронічні захворювання, наприклад, цукровий діабет. Були такі хворі, які не знали, що в них порушена толерантність до глюкози, але після важкої форми коронавірусу стали інсулінозалежні. У мене є п’ятеро молодих пацієнтів, які, на жаль, тепер мають інсулінозалежний діабет.
— У людей, котрі перехворіли різними штамами корони, є ризик підхопити Дельту?
— Більшість людей перехворіла і десь 80% населення має титри антитіл, але вони не дають 100% гарантії, що тепер вас не схопить Дельта.
— Які ускладнення дає Дельта?
— Дельта-вірус, як бачимо, дає серцево-судинні ускладнення і тромбози. Зараз менше проявляються легенева недостатність, пневмоніт. Але на тлі відносного благополуччя можуть початися серцево-судинна недостатність і тромбоз. Тромбоз, ТЕЛА (тромбоемболія легеневої артерії, – ред.), тромбоз інших судин і вен. Тим самим перебіг ковіду стає ще більш підступним, ще більш непередбачуваним.
— Чи оновилися протоколи лікування з часу першої хвилі?
— Так, разюче змінилися. На початку було симптоматичне, синдромне лікування, тактика обиралася за симптомами та аналізами хворого. У той момент просто не було конкретних протоколів щодо коронавірусу. Тепер є чіткі накази, протоколи, критерії.
— Чи суттєво відрізняється лікування різних штамів?
— Головний “зміст” будь-якого ковіду – в розвитку геморагічного синдрому (патологічної кровоточивості), провокування генералізованого васкуліту, зокрема ураження ендотелію судин. Тому й лікування для всіх штамів однакове.
— Якою тепер є атмосфера в лікарні?
— Робоча. Атмосфера – дійсно робоча. Багато хто (мається на увазі, з медичного персоналу, – ред.) лікував тут своїх батьків, довіряв колегам. Багато з нас, із наших медичних працівників, втратили своїх близьких, друзів, знайомих. І це все було на наших очах. Коли помирає людина – ми довго не можемо оговтатися.
Щоразу, коли переводимо пацієнта в інтенсивну терапію, все одно надіємося, що все буде добре. Це все особисте для нас, емоційне.
— Ви встигаєте видихати?
Ні, на жаль не встигаю. Просто, ми тут розуміємо: ну а хто, крім нас? І керівництво, і молодший персонал роблять все для того, аби полегшити лікарську роботу. Намагаються оновлювати обладнання, закуповувати ліки.
Я дуже вдячна моїм колегам, нашій команді, рідним, друзям, знайомим. Без їхньої підтримки – ти “один у полі не воїн”.
— Що потрібно лікарям і нам усім, щоби спокійно пройти четверту хвилю?
— Кожна людина має право вибору, але вибір має бути поміркованим. Тому – нехай мене хейтять, але треба вакцинуватися і не забувати про масові заходи безпеки та засоби індивідуального захисту – що тепер взагалі ігнорується і забувається. Лиш деякі супермаркети до сих пір дотримуються маскового режиму і мають дезінфектанти для рук. А дельта-вірус ще більш заразний, ніж попередні штами. Невже так важко при вході в аптеку чи магазин – одягнути на себе маску? Можливо ви чхнете або кашлянете… Тому я скажу, що треба дбати про себе та інших.
— Завершимо цю розмову на позитиві?
— Я завжди кажу: і це мине. Треба набратися терпіння і пережити. А ще додам: коли зустрічаю своїх пацієнтів на виході з лікарні, з випискою, то це ніби як другий день народження для них.
Евеліна Гурницька, Varosh
Фото: Карл Смутко
Зміст продукції є винятковою відповідальністю онлайн-журналу Varosh та не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.