У пам’ять про Віталію ми поспілкувалися із її братом та колегою по музичній творчості Михайлом Тюпою. Хочемо, аби кожен запам’ятав її саме такою. Далі — пряма мова.
Коли вона вступила в консерваторію у Львові, я залишився тут, в Ужгороді. Крім того, що ми постійно зідзвонювались, підтримували звязок, Віта почала привозити мені різну музику. Британську, наприклад, я тоді познайомився з Radiohead, і зрозумів, що така музика мені подобається, я почав в неї вникати, а Віта мене постійно “підгодовувала” різним-різним свіжим матеріалом. Тоді ще все було на дисках; ми збирали колекції в себе на комп’ютерах: кліпи, альбоми, все переслуховували, все аналізували.
Вона мене виховала в музичному плані, в плані отого смаку, який вже потім вплинув на нашу творчість. Все те, що вона мені скидала чи привозила, ділилась зі мною, її бачення мало колосальний вплив. Крім того, вона обожнювала Львів і була музичною частиною того міста. В неї було коло друзів, однодумців там, це все теж давало свій відбиток.
Вже потім, коли вона приїхала в Ужгород, вона долучилася до мого гурту — і він одразу якісно змінився в плані того, як ми звучимо, як і що ми граємо. Вона внесла свіжу течію. Як професіонал своєї справи вона знаходила шляхи, вирішення для будь-яких музичних головоломок. І завдяки цьому створювалися просто прекрасні композиції.
Я пам’ятаю один день, це був рік 2015 чи 2016… я тоді почав вже сам писати музику, а у Віти з’явилася дитинка, і вона через це менше приділяла часу музиці. Але я пам’ятаю, як вона прийшла додому, до батьків, а я сидів в кімнаті, і в мене були такі дешеві колонки, які дуже сильно басували. І вона сіла коло мене і просто слухала. Це був луп (фрагмент треку, замкнений в кільце для циклічного відтворення, — авт.), це був трек “Танець”. Вона просто слухала його, а потім сказала — це круто, мені подобається. І це неймовірна підтримка. І я тоді сказав, що дуже хочу, щоб вона долучилася.
Так ми й почали створювати музику. Формат був таким: я щось писав, скидав їй, а вона вже зі свого погляду робила аналіз, казала, що добре, а що варто змінити. Я завжди до неї прислуховувався. Таким чином ми робили кожен наш трек.
Вона дуже світла людина. Її світ був наповнений кольоровими фарбами. Її світ був в дітях, в мультфільмах: пікачу там, покемончики, дракончики… Весь світ вона бачила так. Дуже такий дитячий, добрий.
Віта все через себе пропускала завжди. Постійно говорила правду, і їй неважливо було, що про неї подумають. При своїй доброті вона була дуже сильною особистістю. Без подвійного дна, вона завжди була справжньою. Завжди.
Її дуже любили студенти — вона викладала в Ужгородському музичному коледжі ім. Д. Задора. Віта отримувала задоволення від своєї роботи, від взаємодії зі студентами, вона раділа, що може їх чомусь навчити. І вони їй віддячували взаємністю — вони її любили і будуть любити. Я отримав мільйон повідомлень про те, якою вона була найкращою викладачкою; від студентів, які тут, і які виїхали за кордон.
Свою роботу — будь-яку — вона завжди виконувала на всі 100 відсотків. Звертала увагу на найдрібніші деталі, вона ніколи нічого не пропускала. Я завжди їй казав, що при її розумових здібностях вона могла працювати будь-де. Але вона вибрала своє ремесло, і я вдячний їй за це. Не гроші важливі, а задоволення від того, що ти робиш кожного дня.
Я ніколи не питав у Віти, які наші треки вона любила найбільше, але думаю, що це “MIA”, тому що там вона співала, і вона насправді проживала його кожного разу, коли виконувала. Я завжди стояв біля неї, коли ми грали, і я прямо відчував цю енергію і тепло, які вона віддає. Дуже подобався їй трек “Надія”, один із наших останніх, трек “Танець” — той, що раніше ми називали “Танець самотніх”, тепер просто “Танець”. І, мабуть, вона дуже любила “Скелі”.
Що завжди вражало — Віта завжди була максимально зібраною і завжди була зі мною. Вона знає моменти, коли мене треба підтримати. І вона чудово вміла це робити. Одного разу в нас був такий випадок, коли просто на сцені під час виступу у нас вимкнувся повністю контролер і лишився тільки фон. Люди дивилися на нас, а ми — на них. Це вже був кінець треку, ми грали “Знак”. І ось грає цей фон, і ми з Вітою тоді просто відчули, що треба робити зараз — ми витримали таку паузу, десь секунд 60, і потім зупинили. Це був такий момент особливий, в дечому навіть магічний. Аудиторії дуже сподобалось. Оце вміння вийти з ситуації — це було дуже сильно.
Я буду однозначно займатися музикою й далі. Тому що Віта цього б хотіла.
В найближчому майбутньому вийде відео на трек “Горизонт” — це був останній трек, який почула Віта. Вона мені передзвонила тоді і сказала, що їй сподобалось. У неї, до речі, завжди був такий ніби відголосок із ONUKА: “А там щось всередині я таке чула, ніби схоже на пісню ONUKА”. Хоча вона прекрасно знала, що я при створенні треків нікого не слухав (усміхається). Віта завжди прагнула унікальності, хотіла, щоб ми не були ні на кого схожими. Але про “Горизонт” вона тоді сказала, що це класний трек, і ми одразу взялися за роботу. Тож скоро випустимо і відео, і трек.
І точно дамо концерт в Ужгороді. Якось так складалося, що саме в Ужгороді через різні причини ми так і не дали повного концерту. Але це точно потрібно зробити.
Віта Тюпа-Павай пішла з життя раптово 18 листопада 2022 року.
Ірина Сов’як, Varosh
Фото надані Михайлом Тюпою
