Local

«Дачний дендропарк»: як Віктор Ганущин привіз до Ужгорода екзоти з усього світу

4 Травня 2020 6 914

Замість картопляного поля – альпійська гірка, рододендрарій, прерія, хвойний  та грабовий ліс. Більше півтисячі видів та сортів рослин зібрав у  своїй садибі в селі Кам’яниця біолог та мандрівник Віктор Ганущин. Ділянка площею 0.75 га. дала можливість розгулятися фантазії та створити справжній дендропарк зі своєю міні-екосистемою. Тут гарно почуваються рослини, привезені з найрізноманітніших куточків світу. Є справжні екзоти, як от рідкісне мамонтове дерево, яке в майбутньому стане гігантом заввишки 100 метрів. Тут постійно щось цвіте, пахне і співають пташки! Кожної пори садиба одягається в різні шати, дивовижно змінює барви і виглядає фантастично.


Потрапити сюди – велика удача. І ми із задоволенням запрошуємо на фото-екскурсію, яку спеціально для «Вароша» провів власник цього рукотворного дива природи пан Віктор.

Ділянку разом із незакінченим будинком я купив у 2003 році. Хотілося мати заміський будиночок для відпочинку влітку. Особливих планів щодо посадки не було. Але я біолог, постійно цікавлюся рослинами, познайомився на форумах із квітководами і це затягнуло. Згодом відчув, що української бази недостатньо і почав їздити Європою та відвідувати дендропарки. У 2005 році зробив перші цілеспрямовані поїздки до Чехії і Польщі на виставки рослин, повернувся додому і посадив секвойядендрон (мамонтове дерево). Я тоді ще не міг уявити, у що все це переросте через кілька років, але, як кажуть, очі бояться, а руки роблять.

Поступово збільшувалася і моя ділянка. Я викуповував навколо сусідні дачі і таким чином моя площа досягла близько 0,75 га. Тут уже було де розгулятися фантазії.

Оскільки інтереси були різноманітні, а ділянка розташована на схилі з перепадом висоти у 15 метрів, це надало широкі можливості. Нижню ділянку біля поточини з тінню я відвів під тіньо- і вологолюбиві рослини. Біля хати регулярний садочок з трояндами, лавандами, самшитом. Але це вимагало великої ручної праці. Це була перша модель, до якої я зараз не повертаюсь, оскільки вона дуже трудомістка. Тепер я намагаюся висаджувати такі рослини, які не потребують постійного поливу та догляду.

Dscf7611Img 0223Img 3019Img 3058

Потім почав будувати підпорну стінку, тому що там був зрубаний схил і глина просто сповзала донизу. Підняв літературу, почав читати, як працювати з камінням. Тут якраз сусід продав ділянку, на якій було 4 Камази каміння. Його він так і не реалізував, а я зрозумів, що отримав справжній скарб, яким треба розумно розпорядитися. 2 роки клав, пробував, підбирав каміння для стіни і гірки, радився зі спеціалістами, їздив у Чехію подивитися, як робляться гірки скельного типу. І згодом отримав найбільший комплімент, коли виставив фото у фейсбук і одна жінка спитала: «Це ви знімали в Карелії?» Це був бальзам на душу. Потім сусіди прийшли в гості  і здивувалися: «У нас тут ні в кого нема скелі в землі. Як вона тут з’явилася?» Тобто моя гірка дійсно стала схожа на природні виходи скелі. Мені хотілося зробити все максимально красиво і відтворити природу.

Зараз на моїй «скелі» великий асортимент рослин. Якось в кінці літа я складав порожні горщики від саджанців і сам здивувався, як воно все там вмістилося. Процес засаджуванні гірки – це творчість і випробування. Не все приживається, десь 50 на 50. Ускладняється все тим, що я йду шляхом природнього культивування і  поливаю посаджені рослини лише перші пару місяців. Потім надовго можу кудись поїхати і за цим ніхто не буде доглядати. То мені потрібно, щоб воно росло самостійно – такий собі жорсткий природній відбір, зате виживають сильніші.


Наступна ділянка – колекція карликових хвойних рослин. Вони дозволяють зібрати на маленькій території великий асортимент. Лише карликових сосен налічується біля 30-ти сортів. Тут ростуть ялиці, ялинки, сланкі форми кипарисовиків, гінкго. А щоб вийшло більш природньо, сюди примішані і великі рослини: плакуча форма кедра та великий кедр, звичайні і карликові сорти модрини, колоновидні ялівці.

Ліворуч ділянка, яка колись була картопляним полем. 3-4 роки мені знадобилося, щоб відтворити на цій землі луку. Ось вона нарешті відновилася, там зацвіли зозулинці, орхідеї, гвоздики. Я вирішив створити прерію. Почав туди досаджувати рудбекію, гайлардію, трохи кущових злаків, і от тепер у мене там лука, яка вражає людей, тому що трава виростає по пояс.

Img 2286Img 3029Img 3030Img 3034

Далі іде шматок лісу, який мої друзі назвали «грабняком», тому що там більшість грабів. У лісі протікає струмок і я посадив там біля 20 різновидів рододендронів, а ділянку називаю рододендрарій. Там ростуть і лісові рослини – чемерники, різні ефемери, анемони, підсніжники, проліски, сцилли, примули і багато іншого. Зараз туди досаджую магнолії, перещеплюю сіянці диких черешень на форму різних сакур. Пізніше планую прорідити граби і залишу магнолієво-сакуровий парк.

Таким чином моя дачна ділянка розділена на такі зони: лісова, лучна, культурна колекційна і волога тіньова. Кількість культиварів  різних дерев та кущів складає біля 500 одиниць. Рослини я привозив із Карпат, Криму, Гімалаїв, Азії, Балкан, Ірану. Є експонати, які ні про що не говорять більшості людей, окрім групи вузьких спеціалістів. Але є дерево, яке привертає увагу усіх, хто сюди прийде. Це секвоядендрон або мамонтове дерево. Йому всього 12 років, але воно вже сягає висоти 3-поверхового будинку, а обхват стовбура становить 30 см. Це дерева-гіганти до 100 метрів і можуть рости 3-4 тисячі років. Навколо нього я створюю компостну кучу, щоб вона робила поживний ґрунт, як у лісах. Сіянець я привіз із Польщі, а потім спеціально поїхав у національний парк Каліфорнії подивитися, в яких умовах ростуть ці дерева. Сподіваюся, через 100 років мого «мамонтьонка»  буде видно з Ужгорода.

Dscf7870Dscf9749Img 0151Img 7344

Страшенно люблю квіти, хоча за ними старанно треба доглядати. Щоб територія була охайною, необхідно відразу зрізати те, що відцвіло. Але сад постійного цвітіння – завдання, яке реалізоване. У мене є підсніжники, які цвітуть на Новий рік, якщо перші морози затримуються. Є зимова калина, ліщина. Ранньої весни цвітуть крокуси, 15 видів галантусів.  Найбільше люблю масове цвітіння на гірці, далі йдуть півонії (це біля 30 сортів), рододендрони, восени у головній ролі – великі архітектурні злаки різних відтінків. Це дуже гарно.

Створити такий парк – не просто і не складно. Це повинно бути твоїм стилем життя. Чи задоволений я тим, що у мене вийшло? Так. Але процес вдосконалення безкінечний і ідеалу у цій справі досягти неможливо. Я люблю це місце. Тут відновлюється моє здоров’я. Ти вимикаєшся від міського буденного життя і організм відпочиває. Люблю запрошувати сюди друзів і бачити, що їм подобається результат моєї праці. Цей парк – місце, де я почуваюся щасливим.

Лариса Липкань, Varosh


Фото Віктора Ганущина

315 #
# віктор ганущин # дача # домашній сад # мандрівник # ужгород