Весілля open air напрочуд актуальні у цей час. А ще такий формат – неймовірно настроєвий і таки протилежний класичному ресторанному. Ми публікуємо п’ять відео весіль під відкритим небом від ужгородського відеографа Тараса Крикливця. І розповідаємо більше про нього та його бачення відеосправи.
Ці ролики – сучасні і водночас позачасові, неспішні, проте насичені емоціями. Такі неначе невагомі. За цією легкістю – колосальна робота, чітка і скрупульозна. Цьогоріч Тарас разом зі студією Svitlo Films здобув нагороди у різних категоріях міжнародного конкурсу WEVA Award 2019 і власне WEVA UaAward. Його відео перемогло в номінації “Кращий відеограф року” в Україні. Нагородження відбулося у Римі, Тарас і Том Пензель, співзасновники Svitlo Films, поїхали на офіційну церемонію вручення нагород.
Про старт
А все починалося з плівкових світлин. Понад сім років тому Тарас фотографував на батькову плівкову камеру. Потоваришував із професійним фотографом Валентином Кузаном, який спонукав його зайнятися відео.
«Валік сказав: Чувак, та давай, може, будеш відоси знімати. Я подумав, чому ні».
Тарас, навчаючися на останніх курсах університету, знайомився з відеохудожниками. Щиро каже, що “понапрошувався, з усіма переговорив”. І колеги підтримали. Ярослав Тарканій навчив монтувати і загалом дуже допоміг. Спершу Тарас займався тільки монтажем, згодом купив камеру й почалися активні зйомки в різних жанрах – документалки, портрети, реклама, Тарас спільно з Томом бралися за все. Водночас були і весілля. Хлопець не приховує, що на старті не дуже любив цей напрямок, однак він найбільш раціональний у фінансовому сенсі. Та згодом відеограф захопився і направду знайшов себе у весіллях. Він любить цю справу, а відео – цьому підтвердження.
«Така прикольна штука, що спочатку мені не настільки подобалося знімати весілля. Але з часом стало комфортніше, я зрозумів весь цей “хаос”. Ми поступово почали більше переключатися тільки на весілля».
І ось ці два роки Svitlo films переважно створює весільні фільми. Кожен ролик – це світогляд його автора. І так гармонійно до Тараса звертаються пари, з якими він цілковито на одній хвилі. Немов споріднені душі.
«Нещодавно знімав пару у Львові під дощем. Ми з ними пробули увесь день з відчуттям, що ми друзі, бо було дуже легко! І так у мене з багатьма».
Закохані цілковито довіряють баченню автора, адже відео – це і його внутрішній світ, крізь який показує пару, атмосферу і деталі свята. Кожне подружжя – інше, і кожне відео – інше.
«Молоді замовляють відео, аби побачити свій День, себе, своїх рідних моїми очима».
Про зйомку і монтаж
Тарас під час зйомки весілля поєднує “обов’язкову технічність” та індивідуальність. Спершу працює зі, скажімо, “основними, must have епізодами”, які неодмінно притаманні весільному ролику. А вже згодом вмикається творчість, яка додає кожній історії неповторності. Тарас працює ненав’язливо, гармонійно, на святі він – також гість, який непомітно фіксує зміст усього і миті між рядків.
«Я намагаюся вловити епізоди, які не для всіх помітні. Це щось таке, що лише я бачу. Щось цікаве, прикольне, з іншого ракурсу».
На думку Тараса, значно легше навчитися знімати, аніж монтувати. Монтаж у його баченні – це на 50% суто технічне вміння, а решта – внутрішня творчість. Монтаж є мистецтвом, але і його слід ретельно розкласти по полицях, виробити чіткий план і скрупульозну поступовість кадрів.
«Люблю все розкласти в уяві, розписати всі кадри, скласти всі пазли. Можливо, тому відео виглядають такими легкими, бо за ними багато роботи».
Це відео перемогло в номінації “Кращий відеограф року 2019” в Україні.
Унікальність весільної історії – у щирості, Тарас відтворює те, що бачить.
«Монтую так, аби кожне відео мало свій настрій, свої емоції, і щоб пари були справжніми, такими, якими вони є. Я не роблю з них тих, ким вони ніколи не були. Якщо пара любить сміятися, то вона і на відео буде веселою і двіжовою».
Позачасовість, вінтажність, плівковість, кіношність
Ролики Тараса сповнені затишком, домашнім теплом, вони неначе ретро в модерній інтерпретації. Хлопець не женеться за тенденціями, проте зберігає позачасовість. Адже тренди минають, а з роками стають відвертим моветоном. Відеограф прагне створювати картинку, яка виглядатиме свіжо крізь роки.
«Я ніколи не знімав за шаблонами, модними темами, це не моє. Коли створюю відео, то намагаюся робити так, аби воно завжди виглядало актуально, круто, двіжово. Аби в ньому не відчувалося, що воно зняте 10-20 років тому».
Медитативність картинки сповнена потужною емоційністю, краєвиди змінюються секундними, проте яскравими епізодами, а пара й гості – безумовно і природно щасливі. Три хвилини, а в них стільки життя! Картинка у Тараса – неначе вінтажна, як зі старого кіно. Відеограф пояснює це любов’ю до “плівкової” естетики та “кіношних прийомів”.
«Я намагаюся знімати весільне відео як кіно. У мене нема цих переходів: відяшних, кліпних, емтівішних, незрозумілих рухів камери. Мені найбільше подобається така кіношна естетика у зйомці, де просто йде кадр у кадр, красиво й акуратно змонтовано під музончик. Завдяки “кіношному” прийому відео виглядатиме круто і через роки».
Про весілля open air
Тарас обожнює знімати весілля просто неба, каже, що є суттєва різниця між закрито-ресторанним святом і на свіжому повітрі.
«Я помічав, що гості на відкритих локаціях – набагато відкритіші, веселіші, їм усе цікаво, все в кайф. У них настрій вже від того, що вони виїхали кудись в гори чи на територію біля лісу чи в полі. Природа асоціюються з відпочинком, open air локація для весілля – теж. Уявіть музончик на всю катушку, хороший кейтеринг, рок-н-рольчики – і це все на природі. А ресторани стримують людей в емоціях».
Природа додає відео безкрайості, радісної шаленості, свіжості кадрів, спонтанних епізодів. Де, як не на Закарпатті, розвивати напрямок open air весіль. Насолоджуйтеся відео, а в наступному матеріалі покажемо сімейні та історії професій від Тараса Крикливця.
Евеліна Гурницька, Varosh
Фото: Оксана Юрченко
