Як злагоджено встигати в різних сферах життя: у родині, любові, кар’єрі, бізнесі, власному розвитку? І водночас залишатися енергійною, життєрадісною та красивою. Все можливо. І ми вам доведемо! Публікуємо кілька історій про ужгородок, які прагнуть жити в балансі і їм це вдається.
Ми розповідали про Роксолану Сливку та Наталію Янцо, а цього разу своїм досвідом ділиться Лариса Липкань. Вона не боїться професійних викликів, охоче погоджується на пропозиції у нових для неї сферах, тим паче це вихід із зони комфорту і рух уперед. Лариса – направду бджілка в кар’єрі – гармонійно поєднує телевізійну та онлайн-журналістику, PR, SMM та рекламу, вона є церемонімейстеркою та ведучою на заходах, проводить тренінги. Водночас, як модель, бере участь у різних фото- та відеопроєктах, займається спортом, завжди бездоганно виглядає, подорожує і своєю діяльністю надихає інших.
Під час інтерв’ю Лариса зізналася, що саме у ті кілька днів у неї був не найактивніший період у роботі. Проте вона чітко знає, що такі миті теж корисні, адже можна трішки відпочити й налаштуватися на новий продуктивний етап. Лариса розповіла Varosh про свої правила ефективності. І ця історія напрочуд життєствердна, адже доводить, що кожна успішна жінка має право на перерву і прокрастинацію, аби якісно набратися сил для нових проєктів.
Далі – пряма мова.
Як пережити неефективний період
Якраз зараз ти мене заскочила в один із найменш ефективних періодів (у день інтерв’ю, – ред.). Тому що відпрацювала старі проєкти, а за нові ще не взялася. Ось цей проміжок буває неефективним, я не дуже люблю себе в таку мить, бо здається, що марную час і щось втрачаю. Мені більше до вподоби активний ритм. А з іншого боку, і такі періоди потрібні, я навчилася з ними жити і знаю, що вони в мене не затягуються надовго. Це треба просто перебути, скористатися паузою для відпочинку і далі я знову зможу бути продуктивною.
Про класичний робочий день
Моя робота переважно пов’язана з текстами. Ними займаюся у першій половині дня. Якщо необхідно зосереджено попрацювати над матеріалом, то здебільшого ставлю таку задачу на ранок. Тобто краще підвестися якомога швидше, десь о шостій, випити каву і писати. До 12.00 намагаюся зробити все, що вимагає концентрації уваги. Після обідньої перерви вже доволі важко займатися такими завданнями, тому на другу половину дня планую зустрічі, зйомки.
Вихідні присвячую родині та друзям. На неділю намагаюся вигадувати щось цікаве. Люблю нові місця з гарними інтер’єрами чи краєвидами. До речі, потім часто обираю їх за локації для робочих зйомок.
Про тайм-менеджмент і власні правила всевстигання
Я цікавлюся тайм-менеджментом, звертаю увагу на статті про ефективність розподілу часу, проте не всі прописані правила мені пасують. Основні, звісно, використовую – йдеться про раціональне використання ранку, планування справ… Але, відверто кажучи, в мене виробилася своя система. Я думаю, система ефективності залежить від особистого ритму життя, тобто ти керуєшся правилами, які підходять саме тобі. У мене день не починається о 8.00 і не закінчується о 17.00, як на державній роботі. Моя професія передбачає власне планування часу, тому я сформувала персональні правила продуктивності. Розкажу про них.
Про п’ять правил ефективності
Перше правило. Я ефективна, коли чимось захоплена і роблю те, що мені подобається. Тоді ти не помічаєш, що працюєш, і робота виходить гарно. Ти відчуваєш драйв від своєї діяльності і на цьому підйомі можеш виконати багато завдань, працювати довго й продуктивно.
Друге. Я не можу довго виконувати якісь монотонні дії. Я не змогла би зранку до вечора займатися однією рутинною справою. Мене це виснажує. Тому друге правило – робити щось максимально якісно й оперативно, аби чимдуж переключитися на нове завдання. Адже потім натхнення мине, доведеться довше працювати над однією задачею, коли вже можна було взятися за іншу і, відтак виконати більше. Ще я не дуже люблю братися за наступну справу, поки висить попередня. Бажано все доробити і тоді переходити до подальшого етапу.
Взагалі, мені необхідна зміна діяльності й картинки, тому завжди кажу, що в роботі мене виручає новизна. Відпрацювавши складний журналістський матеріал, з радістю веду виїзну весільну церемонію; після роботи над звітом, залюбки обговорюю з відеографами план зйомки інтерв’ю; після кількох відряджень поспіль, з величезним задоволенням займаюся хатніми справами. Тому потрібно швидко виконати якусь задачу, аби перейти до наступної. Ще важливо ретельно працювати над завданнями, аби не повертатися до них і не переробляти.
Третє. Страшенно не люблю лінивих людей. От терпіти їх не можу. Особливо, коли вони ще повчають тебе чи критикують, лежачи на дивані. Тому третє правило: не лінуватися, не відмовлятися від чогось нового, що приходить у твоє життя. Як надходить цікава пропозиція, то варто за неї братися. Багато хто каже: нічого не вдається, світ важкий, шеф дурний і влада погана… Проте коли їм пропонують зробити щось чи змінити, відмовляються, навіть не спробувавши. У цьому плані я досить легка на підйом, готова вивчати нову справу, отримувати досвід, розвиватися. І навіть якщо здається, що це разова акція або недовготривала перспектива, я все одно за нею візьмуся, якщо в цей час більше нічим зайнятися. Часто буває, що згодом з’являється обставина, де саме цей кейс може мені знадобитися. Наприклад, минає час, стартує новий проєкт і виявляється, що маю досвід для його втілення.
Четверте. Формувати задачі й цілі, намагатися дотримуватися плану. Визначати час для виконання кожного завдання – це класна штука, яка дозволяє уникати хаосу, тримати все під контролем, впорядковувати справи й думки. Взагалі, мені дуже полегшує роботу вміння бачити структуру всього – тексту, зйомки, дня, різних подій. Коли одразу насипається всього багато, то важливо виділити пріоритети та рухатися від найбільш значущого до другорядного. Головне – рухатися. Якщо безліч завдань і ти вся розгублена, не знаєш, за що хапатися, важливо хоч щось робити – маленький крочок, дрібний пункт плану, але не розгубитися і не зависнути…
П’ятий пункт ефективності – це іноді дозволяти собі неефективність. У мене бувають періоди, коли жалкую, що змарнувала час. Мені шкода втрачати день, в якому не відбулося нічого цікавого. Але, з іншого боку, я вже навчилася пробачати собі такі дні. Ця прокрастинація також необхідна. На мою думку, в такі періоди організм навмисно нас вимикає, аби ми відпочили й набралися сил. Коли тобі здається, що ти нічого не робиш і картаєш себе за це, то насправді все одно відбуваються певні внутрішні процеси. Наприклад, думки можуть влягтися і впорядкуватися, або ж прийде якась ідея. Вона може “приплисти” саме в тиші, а не тоді, коли ти несешся і можеш просто її не почути… Під час паузи є імовірність поступово дійти до чогось важливого. Навіть коли просто дивишся серіал, можеш несподівано побачити там якусь підказку, або якийсь хід для свого відеоматеріалу…
Буває, щось не клеїться. Все йде не так. Тоді кажу собі: принаймні, я спробувала. У цьому разі ти дещо переосмислюєш, робиш певні висновки. Потрібно поговорити з людьми, з честю вийти із ситуації, попрощатися з кимось за необхідності. І якщо ця ситуація вибила тебе з колії, то слід просто перебути, перечекати її.
Скажу, що різні фактори можуть впливати на продуктивність: емоційний стан, суб’єктивні обставини чи навіть погода. Але я знаю, що це минає і даю волю меланхолії. В інший період за годину зроблю те, що в несприятливий час робила би весь день.
Ну, а крім усього сказаного, задля ефективності раджу дотримуватися банальних, але потрібних речей, про які всюди пишуть: вчитися новому, розвиватися, слухати розумних людей, оточувати себе мотиваторами, аналізувати і не боятися ризикувати.
Евеліна Гурницька, Varosh
Фото з архіву Лариси Липкань
