Перші дитячі страхи, пов’язані із лікарями, часто починаються саме із забору крові. Як мінімізувати стрес, а також про фізіологічні та психологічні аспекти дослідження крові у дітей поговорили із Наталією Потокій, провідною спеціалісткою, медичною директоркою лабораторії OneLab, кандидаткою медичних наук.
— Скажіть, чи є якісь відмінності при проведенні діагностичних процедур в лабораторії для дорослих та дітей?
— Так, звичайно. Діти — це не просто маленькі дорослі. Їх унікальний розвиток, особливості харчування, зростання і захворювання вимагають особливих підходів. Це створює певні труднощі для клінічної лабораторії.
Почнемо з того, що сама процедура відбору крові є технічно складною і вимагає спеціальної підготовки медичного персоналу. Мова і про навички роботи з маленькими пацієнтами, і про створення позитивного психологічного клімату. Знайомство, посмішки, делікатні пояснення, заохочення та подарунки — усе це неодмінна частина забору крові у дитини.
Іншим важливим аспектом є те, що педіатричні пацієнти бувають надзвичайно різноманітними. Це можуть бути недоношені малюки, новонароджені, а також діти на всіх стадіях розвитку, включаючи підлітковий вік. Показники багатьох діагностичних тестів різко змінюються з віком, тож лабораторія має надати клініцисту відповідні референтні значення (норми). Інакше це призведе до хибного діагнозу, додаткових обстежень чи помилкової тактики ведення маленького пацієнта. Крім того, стан дітей часто більш лабільний, ніж у дорослих, що створює необхідність швидкого тестування.
— Чи виконують у OneLab забір крові діткам з пальця?
— Дуже рідко. Цей спосіб має ряд недоліків, тому, якщо цього не вимагає методика дослідження, ми радимо здавати кров з вени. Боятися нема чого: вся процедура взяття крові з вени триває кілька хвилин, а щоб вона була менш травматичною, її виконують спеціальними голками-метеликами.
— Все-таки, а які недоліки має забір крові з пальця?
— Хочу уточнити, що коли ми говоримо про «кров з пальця», то мова йде про капілярну, а не венозну, кров. У нашому суспільстві вкорінилося саме це поняття для капілярної крові — «кров з пальця», хоча в лабораторній практиці таку кров можна отримати не лише з пальця, а й із п’ятки чи мочки вуха. Згідно з рекомендаціями ВООЗ вибір місця для забору такої крові у педіатричних пацієнтів повинен здійснюватися з урахуванням віку та ваги пацієнта. Зокрема, забір крові з пальця рекомендують проводити дітям старшим 6 місяців та вагою понад 10 кг.
Недоліків забору крові з пальця дійсно багато. Перш за все, ця процедура не є стандартизованою, через що існує висока ймовірність допустити помилку. Так, під час забору крові з пальця медсестрі не завжди вдається зібрати достатній об’єм крові й виникає необхідність легкого здавлення тканин. У цей час у кров потрапляє тканинна рідина, відбувається агрегація (склеювання) тромбоцитів, утворення згустків та руйнування червоних кров’яних тілець, а отже є високий ризик отримати неправдиві результати.
Окрім цього, референтні значення (норми) в бланках результатів загального аналізу крові передбачені саме для венозної крові, а не капілярної. Тому трактувати їх лікарю-клініцисту важко.
Ще одним недоліком при дослідженні капілярної крові є її мала кількість. У разі потреби провести повторне чи додаткове дослідження без іще одного забору неможливо.
— Скажіть, як підготувати малюка до здачі аналізу крові?
— Будьте чесними. Скажіть правду, що буде трохи боляче, але це триватиме недовго. Порівняйте часові межі процедури зі зрозумілими дитині: «не встигнеш порахувати до десяти» або «як тільки скінчиш розказувати віршик». Також варто описати саму процедуру, уточнити скільки там буде людей, що вони будуть у білій формі. Попередньо запропонуйте дитині пограти з лялькою, як із пацієнтом.
Заздалегідь порадьтеся з дитиною, чи потрібна ваша присутність під час забору. Деяким дітям присутність батьків тільки шкодить, провокує сльози, або протест. Поважайте бажання дитини бути чи не бути з вами під час проведення процедури.
Ну, і як без винагороди?! Пообіцяйте дитині щось веселе, що ви плануєте зробити разом після лабораторного тесту.
І пам’ятайте: спокійна мама — спокійна дитина.
— Як іще допомогти дитині впоратися із ситуацією?
— Я всім раджу виконувати забір крові у дитини вдома. Такі виклики здійснюються нашими бригадами щодня. Під час процедури малюк знаходиться у домашній атмосфері, в оточенні улюблених іграшок і книжок, які мама може читати під час процедури. Ми спілкуємося з дитиною, а наприкінці даруємо значки, наліпки і урочисто нагороджуємо дипломом за хоробрість та перемогу над страхо-монстриками. Це зручно не лише дитині, а й батькам, адже усі економлять час, уникають черг і плачу інших дітей. До того ж такий виїзд по Ужгороду у OneLab абсолютно безкоштовний.
— Чи існують іще якісь особливості підготовки до взяття крові? Наприклад, чи годувати дитину перед забором крові, чи давати їй воду?
— У більшості випадків кров здається натщесерце. Незалежно від способу вигодовування (грудне чи штучне) це вимагає перерви між годуваннями у 4-6 годин. А от воду давати варто. Природне згущення крові у голодної дитини може бути ускладнити забір. Виправити ситуацію просто: треба напоїти малюка чистою негазованою водою за 15-20 хвилин до процедури. Обсяг циркулюючої крові в судинах збільшиться і забір відбудеться швидко і комфортно. Така рекомендація ВООЗ діє навіть для випадків, коли воду дитині ще не дають.
— Що відбувається під час забору крові?
— Найчастіше медпрацівник визначає вену на згині ліктя, до якої буде легко дістатися, а потім накладає джгут вище цього місця. Так вена стає більш помітною. Сприяє цьому і стискання кулака. Зона ліктя не має багато нервів, тому добре підходить для венепункції — «проколювання вени». Інші придатні місця: зап’ястя, кисть і ступня.
Два найбільш неприємні моменти процедури — введення голки під шкіру та її вилучення. До цього слід бути готовими.
— Що відбувається після забору крові?
— Після забору крові пробірки маркують і транспортують в лабораторію. Залежно від обставин, вашу кров можуть відправити до місцевої лабораторії, іншого міста чи навіть країни.
Далі триває саме дослідження. Більшість їх проводять на плазмі або сироватці, які відділяють за допомогою центрифуги. Якщо для тесту потрібна цільна кров (наприклад, для загального аналізу крові), зразок аналізується без попередньої обробки.
У більшості випадків аналіз зразків крові проводиться за допомогою автоматизованих приладів. Деякі сучасні аналізатори здатні працювати з кількома партіями зразків одночасно, генеруючи численні результати тестів за годину. Оскільки результати генеруються автоматизовано, лікар-лаборант оцінює їх разом із контрольними зразками. Це потрібно, щоб переконатися, що прилад працює належним чином. Якщо лікар-лаборант бачить, що результати можуть свідчити про важку хворобу, він додатково телефонує клініцисту, який дав направлення.
— Що б ви хотіли сказати наостанок маленьким пацієнтам та їх батькам?
— Не хворійте, а здавати аналізи не страшно. У OneLab ми доводимо це щодня.
На правах реклами
Varosh
