За рік або два закарпатець прагне охопити щонайменше 36 країн. Він розповідає виданню Varosh про старт і фініш, мрії та плани, логістику й бюджет, страхи й ризики напередодні найдовшої мандрівки у житті.
Георгій 4,5 роки мешкає і працює у Китаї, викладає англійську та фізкультуру, тренує футбольну команду. Саме в Китаї неабияк захопився подорожами, закохався в гори, об’їздив усю країну, звідки літав також до Таїланду, В’єтнаму, Камбоджі, Чеджу (безвізовий острів у Кореї). Чимало побачив і пізнав потужний екстрим, вщент наповнився адреналіном, тож навколосвітня поїздка не є пошуком гострих відчуттів, а зважене рішення, внутрішня впевненість, що настав час їхати.
«Раніше я шукав гострих відчуттів! У мене мільярди фото, де стою над прірвою і тримаюся однією рукою, аби не впасти. На мопеді літаю між машин всім Китаєм, витискаю 130-150 км. З парашутом стрибав. У Китаї пройшов їхню “Дорогу Смерті” (йдеться про атракціон на горі Хуашань. Це вкрай вузька стежка між прямовисною скелею і безодньою. Один неправильний крок може спровокувати нещасний випадок – авт.).
Раніше аж хотів чогось такого “на волоску від смерті”, а тепер це минуло, мабуть, свій адреналін уже отримав, став спокійнішим. Я не йду на ризик задля ризику, але не боюся ризикнути, якщо воно того варте».
Ідея об’їхати земну кулю надихнула спонтанно, близько півтора роки тому.
«У мене так часто у житті. Як я зібрався у Китай? Захотів і поїхав. Мені 34 роки, у мене нема дружини, нема дітей. І я розумію: якщо тепер це не зроблю, то потім буде значно складніше».
У 2019-му Георгій менше мандрував, аби відкласти гроші, на момент інтерв’ю саме робив щеплення, займався питанням віз, страховки. Спочатку планував вирушити навесні 2019-го, далі — навесні 2020-го, можливо, зволікатиме через особисті обставини.
Навколосвітня подорож стартує і завершиться в Ужгороді. Перша країна на шляху — Румунія. Далі — вся Туреччина, Грузія, можливо, Вірменія, озеро Байкал, відтак спуск до Монголії, звідки Георгій повернеться у Казахстан. Наступні країни: Таджикистан, Туркменистан, а якщо буде віза, то проїде крізь Іран. Подальша дорога: Пакистан, Індія, М’янма, за нагоди, і в Непал втрапить. Поступово відкриються Таїланд, Камбоджа, Індонезія. Якщо дадуть візи, то відбудуться подорожі до Австралії та Нової Зеландії, а звідти літаком або кораблем — до Лос-Анджелесу. Наступний відрізок: Перу, Чилі, Аргентина, Бразилія, Болівія, Мексика. А вже опісля Георгій поїде до сестри, яка мешкає біля Бостона. Буде віза — буде й Канада, а з неї почнеться мандрівка до Аляски. Якщо ж відмовлять у канадській візі, то Георгій одразу полетить із США у заплановані Португалію та Іспанію, намагатиметься податися у Марокко. Подальші точки на мапі: Намібія, гірський масив Кіліманджаро, Танзанія, Кенія. І останній набір: Єгипет, Ізраїль, Іспанія, Україна.
«Можна купити круїз і проїхати на лайнері весь світ, але це не те, що я хочу. До речі, навколосвітня подорож не означає відвідини всіх континентів. Аби мандрівка вважалася навколосвітньою, треба двічі перетнути екватор, що я і зроблю. У мене нема особливого плану, де скільки перебувати. У цьому і прекрасність: якщо мені сподобається країна, можна залишитися у ній довше, а не сподобається — легко проскочу її».
Георгій Шуель обожнює гори, тож запланував чимало гірських треків. Неодмінно хоче піднятися на Ельбрус. Вагатиметься між піком Комунізму (сучасна назва — пік Ізмаїла Самані) й піком Леніна (сучасна назва — пік Абу Алі ібн Сіни), але не йтиме до самих верхівок, позаяк найімовірніше потрапить туди взимку, коли для сходжень треба обладнання й вдосталь часу. Серед бажань: найвищі гори Австралії та Аргентини, проте не обов’язково дертися до верхівки. Відносно легкий пік для Георгія — Кіліманджаро в Африці. Ще у планах: базовий табір Евереста і трек довкола Аннапурни.
Житло. Де ночуватиме Георгій протягом року-двох мандрів? Він не планує витрачати гроші на готелі/хостели/апартаменти, якщо не буде екстрених випадків. Для гір бере намет, а також зважає на сервіс Couchsurfing, де люди з усієї планети пропонують безкоштовно переночувати у себе вдома.
Транспорт. Чоловік їздитиме переважно автостопом, а буде потреба — купить квиток на літак або потяг. Тут нема амбіцій проїхати весь шлях автостопом, проте такий формат ближче знайомить з країною та її жителями.
«Ні, я не екстрим хочу. Просто знаю зі свого китайського досвіду: коли там їжджу автостопом, то більше бачу “внутрішність” країни, більше спілкуюся».
Багаж. Є речі, без яких кепсько у такій дорозі. Намет, спальник, виключно спеціальний одяг, супер-якісне взуття, адже планується чимало гірських прогулянок. Мембранні куртки, мембранні штани, що вартують чимало, тільки термобілизна коштує $150. Георгій бере найнадійніший наплічник на 75 літрів, однак він не буде цілком наповненим. Рюкзак великий, аби було місце для їжі, газових балонів для походів у гори.
Слід подбати про документи. Дуже важлива американська віза, з її наявністю більше шансів одержати візи в Австралію, Нову Зеландію. Деякі візи мандрівник робитиме в Україні, інші — в Китаї. З українським закордонним паспортом легко об’їхати майже всю Азію.
Важливий нюанс — щеплення. Георгій консультувався з лікарем, поінформований про всі ризики.
Бюджет. Скільки вартує така пригода? Чоловік заощаджує, проте не планує багато витрачати. Як сказано вище: житло буде безоплатним, а транспорт — максимально автостопом. У дорозі можна і підпрацьовувати.
«Тут усе від тебе залежить. Я читав багато блогерів: є ті, які робили навколосвітню за $200, маючи необхідні візи. А є люди, котрі з’їздили за $100.000. Я відклав гроші з запасом, але не планую витрачати на переїзди та оренду житла».
Відеоблог. Раніше Георгій багато писав про Китай — інформативно, з дотепами і здоровою зухвалістю. Читачам подобалося! Безумовно, чимало оповідатиме і про навколосвітню подорож, планує знімати відео, вести ютуб-канал і писати замітки.
«Я хотів стартувати вже цієї весни (йдеться про 2019-й – авт.), але не вийшло з візою, обладнанням, камерою. Ту камеру, що я хотів, на той момент ще не з’явилася. А ось саме вийшла (на момент інтерв’ю – авт.). Це компактна, акуратна “блогерська” камера від Canon. Ще беру GoPro для своїх екшенів: люблю з парашутом стрибнути, горою пройтися».
Вестиму блог на YouTube, але не задля кількості фоловерів і заробляння грошей, а для себе. Якщо ж люди дивитимуться і буде змога заробити, то чому ні. Проте все одно переважно роблю це для себе, бо це прикольно, я вважаю. Це буде щось таке, що потім буде приємно переглянути.
Мабуть, писатиму також. Я вів блог про Китай, людям подобалося, особливо, коли я жорстко писав (сміється — авт.)».
Чи бентежно напередодні такого виклику? Тривалий, звивистий шлях, капризна погода, норовливі гори й ріки, люди різні. Ще б пак, тим паче Георгій їде сам. Спочатку шукав компанію, та з цим складно. Відтак він залишиться тет-а-тет зі світом і собою. Ризиків купа, однак мандрівник вкрай скрупульозно готується, аби максимально їх уникнути. Що кажуть рідні? Георгій — дорослий, тож вони ставляться з розумінням, непокояться, але підтримують.
«Можна потрапити у заручники до піратів в Сомалі (сміється – авт.). Просто треба знати, куди можна йти, а куди — ні. Попередньо слід виконати домашнє завдання: прочитати про країну, її небезпеки й ризики. Бандити всюди є! Просто треба бути акуратним, не демонструвати, що ти турист. Не треба ризикувати там, де не треба ризикувати. Мабуть, звучить банально, але не ходіть у фавели (нетрі — авт.) в Бразилії, у бідні райони в Африці, у мусульманських країнах зважайте на їхні традиції. У кожній країні є свої нюанси, треба це враховувати.
З іншого боку, все ж я мужчина, можу постояти за себе, жінкам складніше. Але ось прочитав про дівчину, яка відвідала всі-всі країни світу, тому багато залежить від бажання. Плюсів усе одно більше мінусів».
Які страхи надокучають на порозі таких змін у житті? Георгій зізнається: сумніви трапляються.
«Є страхи. Невпевненість, мовляв, а чи варто. Це глупа думка, я її жену, однак вона є. 34 роки — чи не застарий я для цього..? У людини завжди є дві думки, то і в мене так».
Нетривалі подорожі перевертають світогляд, годі щось казати про навколосвітню мандрівку. Проте Георгій не має конкретних сподівань від поїздки.
«Я не очікую якихось змін. Ми всі змінюємося щосекунди, будь-яка подія, навіть маленька, змінює наше мислення, погляд на життя. Ми не завжди усвідомлюємо, але й ця бесіда (йдеться про інтерв’ю – авт.) змінює наші лінії життя.
Якщо я поїду — моє життя зміниться, це 100%. Якщо не поїду — моє життя теж зміниться. Я хочу поїхати, оскільки відчуваю, що хочу цього».
Як далі будувати життя опісля року-двох безперервної дороги? Чи повертатися у Китай? Георгій не гадає, а що далі. Для чого це осмислювати, якщо попереду такий небанальний життєвий досвід.
«Чи хочу повернутися у Китай? Не знаю, але нічого не маю проти. Скажу, що Китай допоміг мені не боятися змінювати своє життя, я кілька разів щось кардинально змінював. Чи повернуся туди..? У мене нема планів “що потім”. Багато-хто питає, а що потім. Та я не знаю, тепер я хочу думати про навколосвітню подорож, я не хочу думати, а що потім. Що буде потім — буде потім. Раптом знайду 20 кг золота і розбагатію. А, може, і не дійду до кінця, все може бути, тому який сенс думати, що буде потім. Як можна думати, що буде потім після такої класної події — навколосвітньої подорожі».
Евеліна Гурницька, Varosh
Фото — з архіву Георгія