Ужгородка Ольга Магдалевич балансує дві напрочуд різні сфери, які, насправді, спільно створюють гармонію її життя. Вона керує виробництвом у компанії Jabil, в її командах переважно від 50 до 150 працівників. Водночас дівчина веде ранкову та вечірню йогу в двох студіях в Ужгороді.
Ця історія якраз до Міжнародного дня йоги – про кар’єру на масштабному підприємстві та практику йоги, про вміння раціонально розподіляти час і, власне, про шлях Олі до такого стилю життя.
Передісторія
Ольга Магдалевич родом із Волині, має диплом інженера-механіка, проте не очікувала, що працюватиме в цьому напрямку.
«Вступ на таку спеціальність – це було трохи спонтанне рішення. Я ніколи не думала, що буду інженером. Батьки казали, що юристів та економістів багато, а от інженери, харчова промисловість – це якраз така ніша, де я завжди “буду при ділі”… Тим більше, в мене завжди гарно йшли технічні науки. Чесно, я вважала, що це буде класика жанру – отримати вищу освіту, а далі життя покаже».
Проте життя підкинуло понад сім років роботи в інженерії на заводах у Волинській області і, власне, менеджерський досвід, до прикладу, Оля займалася організацією технічного обслуговування та ремонту обладнання.
Jabil
Одного дня надійшло запрошення пройти співбесіду на Jabil, на Закарпатті, йшлося про вакансію начальника виробництва. І вона переїхала в Ужгород, пройшла понад річний випробувальний термін, спробувала себе на посаді керівника цеху.
«До того, на Волині, в мене була маленька команда з вузьким направленням роботи, тобто це робота з інженерами, обладнанням, технікою. А тут, на Jabil, треба керувати мультифункційною командою, таким цілим бізнесом. І я вирішила прийняти виклик, і наразі це найцікавіша робота, яку я досі виконувала в своєму житті».
Якщо двома словами, то йдеться про організацію всього виробничого процесу – від перемовин із клієнтом до створення продукції і відправлення її замовнику. Кожен бізнес – це окремий проєкт, від його масштабу залежить кількість виконавців. Бувало, що молода фахівчиня керувала колективом навіть зі 150 людей.
У кожній команді є представники різних функцій, як-от тест-техніки, інженери-механіки, інженери з якості, фахівці складського господарства, спеціалісти з планування виробництва… І керівниця знає всі алгоритми дій, правила, метрики, KPI цих відділів, аби збалансовувати загальну роботу.
«Моя головна задача – направляти команду, разом розвивати бізнес та виготовляти якісний продукт для замовника. Якщо виникає якесь питання, то команда приходить до мене з різними варіантами рішення, а моє завдання проаналізувати, зважити всі “за” та “проти” й прийняти рішення. Я несу відповідальність за кінцевий результат».
— Олю, що для тебе було найскладніше в цій роботі зі старту?
— Спочатку найскладніше було розібратися із термінологією. Нова компанія для мене, зовсім інше виробництво, своя термінологія. Перші півроку пішли на те, аби пройнятися духом підприємства. Але, насправді, мені завжди вдавалося гарно працювати в команді. Ти знаєш, мабуть, це такий вроджений скіл – зустрічати гарних людей та знаходити з ними спільну мову.
— А як щодо роботи з чоловіками?
— В інженерії я працювала лише з чоловіками, це надзвичайно комфортно. Я завжди викликала їхню повагу тим, що розуміюся в сфері, в якій працюю, говорила з колегами їхньою мовою. Моє інженерне минуле допомогло мені і на Jabil.
— Яким ти вважаєш себе керівником?
— Я вважаю себе не так керівником, як лідером. Мені подобається надихати команду до дій, тим більше, вона в мене дуже самостійна. Так, мені імпонує роль натхненного лідера, ніж керівника.
— Назви кілька своїх сильних лідерських якостей
— У першу чергу, справедливість. Друге – я люблю розбиратися в усіх процесах. Тобто можу розібрати процес, наприклад, у роботі оператора на виробництві. Це загалом дозволяє мені бути ефективною в команді. І третє – виконувати те, що обіцяєш. Відповідальність.
Йога
Поряд із керівною посадою завжди є йога. Ольга каже, що її світогляд сформували три фактори, серед них і йога.
«Йога дуже допомагає мені в плані моральної, психологічної стійкості, допомагає все розкласти по поличкам. Коли займаєшся систематично, то виховується і дисципліна».
— Олю, а можеш назвати ті дві інші речі, які зробили тебе такою, якою ти є нині?
— Можу. В моєму житті був переломний момент: батько рано пішов із життя. І я стала дуже замкнутою людиною, дуже. І тут у моє життя прийшли … коні. І вони якраз допомогли мені зрозуміти, що можна щось робити не лише самій, а й у тандемі. Мене це все якось переключило і зробило більш соціальнішою.
Другий момент – у студентські роки я двічі по півроку їздила на практику в Англію. Це дало мені можливість самостійності, а також підтягнути англійську, яка в подальшому стала одним із ключових моментів мого кар’єрного росту.
А потім уже прийшла йога.
Ольга є інструкторкою Ішвара-йоги. До речі, їздила на семінари в Індію. На момент інтерв’ю якраз сертифікувалася в Києві на міжнародного інструктора. Навчається в Анатолія Зенченка, Президента Міжнародної Асоціації Йоги, офіційного представника International Yoga Federation “World Union of Yoga” в Україні. Він створив авторську методику, за якою Ольга займається вже п’ять років, два з яких викладає.
«На мою думку, це одна з найкращих, найефективніших методик, які наразі є в Україні».
Загалом йога з’явилася понад сім років тому, ще під час життя на Волині.
«І вона приїхала зі мною в Ужгород. 🙂 Я вважаю, що це моя місія – дати більше глибших, структурованіших знань про йогу саме в Ужгороді, на Закарпатті».
— Маєш на увазі, що є певні стереотипи щодо йоги?
— Багато людей мають перевернуте враження про неї. Думають, це “щось таке пасивне, якісь медитації, якесь незрозуміле дихання, і яке це має відношення до тіла”. Я хочу розвіяти такі міфи й просто показати, що йога – це комплексна дисципліна, яка включає фізичне навантаження, роботу з диханням, свідомістю. Я хочу показати ті зв’язки, які йога може дати не лише тілу, а й психологічному, духовному здоров’ю.
— Коли ти відчула, що хочеш стати інструктором?
— Це прийшло з часом, через років два-три після початку. Коли йога допомогла мені вирішити якісь питання зі своїм тілом, здоров’ям, то в мене з’явилося бажання поділитися цим із усім світом. “Прокричати” – як це класно. І поділитися можна, ставши інструктором.
Йога контрастує із офісною діловою роботою, водночас вони доповнюють одна одну.
«Для мене йога – це коли використовуєш тіло як інструмент, але більше працюєш із мозком. Ти працюєш із тілом, але насправді тренуєш мозок, даєш йому можливість вибудовувати нові нейронні зв’язки».
— Що йога дає твоїм учням?
— У першу чергу, здорове тіло.
Наразі інструкторка викладає йогу в двох студіях в Ужгороді. А щодо ідеї власного простору жартує, мовляв, можна подумати про це в контексті “проєкт-пенсія”.
Тайм-менеджмент і баланс
Ольга Магдалевич легко поєднує кар’єру та йогу, адже знається на плануванні. Прокидається о 5.00, вкладається не пізніше 23.00, записує і структурує всі задачі на тиждень. Тут нема місця хаосу.
«Я вважаю, що один із моїх найсильніших скілів – це тайм-менеджмент і чітке планування. Я люблю і свою роботу, і йогу, тому максимально гармонійно їх збалансовую».
— Тож ти рівномірно жонглюєш цими соціальними ролями?
— Так, і це, напевно, теж один із моїх “коників” – я суміщаю дві зовсім протилежні діяльності. Чітка робота, керування … і тут – йога, робота з тілом. Йога дає мені відпочити від роботи, а робота дає мені ще більше насолодитися відчуттями на йозі.
Евеліна Гурницька, Varosh
*** на правах реклами
