Якщо ви живете у вароші, тобто в Ужгороді – то ви точно бачили його багато разів. Тим більше, що Чарлі буває буквально в усіх районах міста – він реальний знавець таких закутків Ужгорода, яких не знають навіть старожили.
Коли з Varosh-а мені натякнули, що можна написати статтю про відомих людей міста, я зразу подумав про, як ми кажемо, Чарлія. Бо вважаю, що ужгородці мають знати тих, хто вже давно є характерним персонажем, створює атмосферу міста і, так би мовити, робить його цікавішим.
Познайомилися ми з Чарлі у 1996 році, в нього дома. Мало хто знає, що довгі роки в одній з квартир Ужгорода (адресу видати не можу, соррі)) існувало підпільне й унікальне Hard Rock Cafe.
Зовсім невелике, але дуже атмосферне. Там збиралися друзі і знайомі, часто приїздили гості з усієї України, а ще з Білорусі, Польщі, Угорщини, Росії, Англії і навіть Америки.
Само собою, це все були люди не зовсім звичайні – хіпі, металісти, колекціонери вінілу, музиканти, художники, байкери, автостопщики і навіть циркові артисти.
У тому кафе ми провели так багато часу, що аж навіть не віриться. Роками збиралися, слухали музику, гралися з дітьми, пили каву і вино, сміялися, танцювали, дивилися фільми, і навіть міні-концертики влаштовували. Само собою, всі стіни там були завішані плакатами музикантів і фестивалів, малюнками і фотографіями, квитками концертів, на яких Чарлі побував з дружиною, сином і друзями.
Дуже важливою складовою Hard Rock Cafe була музика, а особливо вініли. Чарлі десятиліттями колекціонує їх і в нього так багато дисків, що він роками збирався їх порахувати, але ніяк не виходило. І от коли він думав, що дисків вже десь тисяча, і накінець настроївся зробити цю важку справу, виявилося, що їх 903. Що теж немало. Ну і само собою, з такої нагоди він влаштував грандіозну вечірку, де, ясно, ми до ранку танцювали під найулюбленіші вініли колекції.
До речі, для Чарлі поставити і прослухати вініл це був і є цілий ритуал.
Обкладинку альбому, що грає, він завжди давав нам подивитися чи розповідав якісь особливості про цей диск, після чого ставив на видне місце. Адже дизайн і фото на обкладинці є важливою складовою диску і доповнює музику.
Чи, наприклад, існує, якщо ви не знали, спокійна музика «до кави», яка по атмосфері і стилю підходить саме під ранкову каву.
Є вініли «літні», які більше підходять до теплої пори року, а є «зимові», які приємно слухати, коли за вікном холод і сніг.
Є музика, яку Чарлі ставив для тихих вечорів зі свічками і глінтвейном. Ну і ясно, що є диски, які веселять народ – під такі влаштовувалися гучні вечірки.
На щастя, з сусідами Чарлію повезло – якби вони не терпіли постійний музичний шум, то невідомо, що б сталося з Hard Rock Cafe.
Кілька разів у році Чарлі їздив за вінілами у Прагу чи Будапешт. І завжди повертався з хорошим уловом. Зазвичай привозив і відому класику, як, наприклад, The Doors, King Crimson чи Rolling Stones, але не тільки. Інколи знаходив рідкісні групи, про які мало хто чув – Brinsley Schwarz, Cat Mother, Os Mutantes чи Tranquility. Ну і ясно, що після цього влаштовував прослуховування нових дисків – само собою, з вином.
Картина про Чарлія була б неповною, якщо не згадати фестиваль Шипіт, що проходить влітку, в горах, біля однойменного водоспаду. Справа в тому, що Чарлі є одним із засновників цього DYI фесту.
Почалося все у 1992 році. Перший раз туди приїхало кілька десятків друзів Чарлія, і в дев’яностих це був невеликий, камерний фест «для своїх».
Але вже з 2011 року туди їздить більше шести тисяч людей з усієї, без перебільшення, Європи. Якщо врахувати, що фестиваль ніхто ніколи не рекламував, що там немає електрики, організаторів і охорони, то ясно, що Шипіт є унікальним фестивалем.
У наші дні Чарлі працює кур’єром і продовжує збирати рідкісні диски, бо якщо ти вже підсів на вініли – це діагноз назавжди.
Правда, тепер вже за дисками їздити не треба, все можна знайти в інтернеті. І якраз недавно у Чарлія знову була вечірка з прослуховуванням новинок. Багато ужгородців завдяки йому познайомився з вініловою культурою та відомою і невідомою музикою шістдесятих та сімдесятих років.
Правда, всіх нюансів і секретів про Чарлія я не зміг (і не мав права) втиснути у статтю. Але дуже радий, що він живе в Ужгороді, і не тільки тому, що ми давно дружимо. Бо вважаю, що без цікавих характерних персонажів місто було б неповноцінним.
