Як самостійно поїхати в Стамбул: планування, бюджет, емоції

Стамбул ніколи не був моєю мрією. Зате про нього мріяла моя подруга, яка два роки натякала, аби ми врешті поїхали. Все остаточно вирішили карантин і жагуча потреба першої саме закордонної відпустки в ці невизначені часи. Тож ми пірнули в останній вагон: за кілька днів утрьох спонтанно все вирішили і спланували на другу половину квітня, забронювали авіаквитки, готель, сформували логістику. Попри те, що країна якраз опинилася на другому місці за поширенням ковіду в світі, там почався локдаун і ми боялися, що Туреччину взагалі закриють від туристів, тож легко могли залишитися без відпустки і коштів на літак/готель/страховки.

Та все склалося: ми поїхали пожити в Стамбул на 8 днів, і навіть цього було замало, аби все побачити. Проте тижня цілком достатньо, аби відчути місто. У цьому тексті розкажу про планування, бюджет та емоції. Пишу цю статтю, щоби для себе зберегти наш Стамбул і мати готову інструкцію для наступної подорожі. І дуже раджу не зволікати і їхати! Тим паче, поки ще мало туристів. І весна, з її грайливим теплом, пустотливим вітром, першими квітами. Ніколи-ніколи не відмовляйте собі у весняній відпустці, коли все прокидається і ви готові до новизни.

Дорога

До Стамбулу зручно летіти зі Львова авіакомпаніями Turkish Airlines або лоукостом Pegasus Airlines. Ми обрали останній. Квиток можна купити як за $15, так і за сотню в один бік, ніколи не знаєш, що запропонує лоукост. Ми хотіли побачити Стамбул саме в квітні, в період цвітіння тюльпанів, нам випали квитки за $113 у два боки ($45 і $68).

Важливо: бронюйте квитки на англомовній версії сайту. Кажуть, російськомовна може глючити.

У вартість найбюджетніших квитків включено ручну кладь – це місткий рюкзак або невеличка валіза. У вас ще може бути бананка, а ось дамську сумочку змусять запакувати в рюкзак, врахуйте це (її можна буде витягти після секюріті-контролю). У Львові нам сказали сховати сумочки, а дорогою назад уже ніхто нічого не питав. Потребуєте додатковий багаж? Тоді оплатіть його онлайн, адже в аеропорту буде дорожче.

Якщо ви ще не їздили лоукостами, то зверніть увагу на рідини – для ручної кладі вони всі мають бути запаковані в ємностях до 100 мл, інакше їх вилучають. Зате потім можете купити косметику в Duty free і вільно пронести її на борт.

За сім днів до вильоту починається онлайн-реєстрація, можете самостійно зареєструватися на рейс на сайті Pegasus або в мобільному застосунку. Дорогою назад, в аеропорту Стамбулу, можете самотужки роздрукувати посадкові талони в спеціальних апаратах, це також скорочує час у чергах.

Бюджетний і комфортний варіант дістатися із Ужгорода до Львова: блаблакар. До 300 грн із особи заплатите за дорогу до аеропорту. Перевізники пропонують також індивідуальні трансфери, наприклад, від 1500 грн до $120 із трьох осіб.
Врахуйте, що на блаблакарі можуть відмінити поїздку за 1,5 години до виїзду, але до Львова завжди є безліч варіантів. Якщо бронюєте за годину до виїзду, водій телефоном може назвати вищу ціну.

Дорога з аеропорту в готель

У Стамбулі є два аеропорти: İstanbul Havalimanı та Sabiha Gokcen. Pegasus літає до Сабіхи, за 45 км від центру міста. Приліт о 21.40, тому ідеально їхати на таксі. З таксі все доволі прозоро. Можете спокійно стопнути жовте авто в аеропорту. Пам’ятайте: ціна посадки – 5 лір, за кожен кілометр – 3,5 ліри. Відразу скажіть водієві, що ви в курсі тарифів і попросіть чітко назвати ціну.
Наш готель Sphendon запропонував нам трансфер. 30 євро – для 4 осіб. Якщо в обидва боки – то 50 євро. Це оптимальніше за таксі, велике авто, вода в салоні для всіх пасажирів.

Документи

З 15 травня Туреччина обіцяє скасувати ПЛР-тест. Ми робили тести в лабораторії OneLab в Ужгороді. Дуже зручно, адже в понеділок, о 8.00, здали тест, о 13.00 – результат, о 14.00 – результат англійською, на фірмовому бланку. У вівторок ми вилітали.

Щодо страховок, то неодмінно купуйте таку, яка покриває лікування від ковіду. Страховки перевіряють, тому не нехтуйте ними.

Також для в’їзду в країну слід отримати індивідуальний HES-код. Для цього за 72 години до прильоту заповніть анкету на сайті Міністерства охорони здоров’я Туреччини. Хес-код роздрукуйте і завжди майте з собою, адже без нього не сядете на літак, не поселитеся в готель, не зможете оформити свій проїзний квиток, код у музеях і навіть у МакДональдзі.

Житло

Услід за Андрієм Любкою ми обрали готель, про який він написав у фейсбуці. І це було чудове рішення. Готелі в Стамбулі – смішні гроші. Ми зупинилися в Sphendon, район Sultanahmet в історичному центрі Стамбула, розташований в європейській частині міста на мисі між бухтою Золотий Ріг, Босфорською протокою і Мармуровим морем. Район є історичним центром міста, найдавнішим акрополем і першим пагорбом Другого Риму. У 1985 році історична частина була занесена в список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Тут розташовані видатні пам’ятки світової архітектури: Ая-Софія, Блакитна мечеть, Палац Топкапи, Цистерна Базиліка та інші. Район тихий і малолюдний, готельно-ресторанний, з бруківкою. Близько до трамвайної зупинки, але трохи далеко від метро. Всі готелі – маленькі  й милі, неначе мотелі.

Готель Sphendon – пряниковий, домашній, ти неначе в гостях у аборигенів, команда щиро допомагає. Чотири поверхи, без ліфту, інтер’єр відгомінно близький до прованського. Ми зустрічали ранки з кавою на руфтоп-терасі, з морським краєвидом.
Сніданки щодня однакові, але смачні. Є доступ до чистої питної води, чаю та кави.

Ми подорожували в період Рамадану, тож о четвертій ранку нас ніжно будили мечеті. Але в цьому ж своя медитація.

• Ціни: двомісний номер за 7 ночей, зі сніданками – 2107 гривень з особи.

Громадський транспорт

У Стамбулі повсюди розташовані жовті апарати, де купите собі проїзний квиток і поповнюватимете його. Біля автоматів часто крутяться менеджери, як вони себе називають, тож на почату допоможуть розібратися. Картка коштує 10 лір. Її необхідно зареєструвати з вашим паспортом та хес-кодом, у цьому допоможе менеджер готелю. Тільки після цього буде змога поповнювати квиток. Це можна робити тільки лірами, нема опції карткою як у європейських столицях. Апарат не видає решту. Кожна купюра – це нова транзакція. Прикладаєте картку до зчитувача, на екрані з’являється ваш баланс, вкладаєте купюру і картка поповнена. Хочете на більшу суму, то заберіть картку і зробіть все з початку.

Проїзний діє на всі види транспорту: метро, трамвай, автобус, електричку, фунікулер та пароплав через Босфор. Якщо обираєте дві подорожі одна за другою, то наступна коштуватиме дешевше. У середньому проїзд вартує 3,5 ліри, електричка – 8 лір, найдорожче — це 10 лір за півторагодинну мандрівку на найвіддаленіший із Принцових островів – Бююкада.

Під час локдауну у вихідні метро було зачинене, а трамваї курсували значно рідше. Проте можна легко на таксі, воно вартує дешевше ужгородського. 7 км ми проїжджали за 20 гривень з особи.

Гроші

Краще мати при собі ліри. Курс в обмінниках повсюди трохи різниться. 1 ліра – це орієнтовно 3,5 гривні.

Інтернет пише, що неодмінно варто шопитися на історичному Grand Bazaar або на Єгипетському. Там до тебе постійно гукають, пригощають ласощами, чаєм і кавою, але й ціни щонайменше вдвічі вищі, ніж у нетуристичних місцях. У цьому й проблема, в Стамбулі ніде нема цін, продавці неначе з голови їх беруть. Тому торгуйтеся. Завжди. В азіатській частині міста ми купували олію чорного кумину за 18 лір, а в європейській уже казали: 36. Ми кажемо: ми ж купували за 18. На що продавець: а, окей, хай буде. Ціну готові скидати всюди, навіть у мобільному кіоску на колесах з їхніми фірмовими рогаликами.

Якщо вас цікавить ринок, то завітайте на базар Араста в районі Султан Ахмет. Там ніхто не верещить, нема цієї надокучливої нав’язливості, від якої кортить втекти. Туристів обмаль. Проте персонал люб’язний, щедро пригощає і ціни вдвічі нижчі.

До речі, про супермаркети і продуктові крамниці. У центральних районах на європейській та азіатьській частинах ви не побачите супермаркети. Як і продуктові крамниці чи аптеки. Тільки подеколи – фруктово-овочеву лавку. У магазинах ціни написані також ситуативно. За 8 днів ми так і не дісталися жодного супермаркету, мабуть, вони на окраїнах. Врахуйте, що наразі продуктові магазинчики зачиняються близько 19.00.

Що побачити

У Стамбулі постійно прямуєш угору: 900 м – угору, потім – ще 900. ;)) Відчуття немов ти в перманентному поході серед гір. Так, ми багато їздили різним транспортом і пливли Босфором, але й пішки проходили щодня щонайменше 20 км. Тому: не любите спорт – не їдьте в Стамбул.

Галатська башта, 61 м, 140 м н.р.м. Вхід: 30 лір.

 

Палац Топкапи, один із найвідоміших музеїв світу. Навіть якщо буде зачинений, територія також вражає. 

 

Парк Емірган. Тюльпани, тематичні алеї, музей, тюльпанове кафе. Величезна територія, вхід безкоштовний. 

 

Мечеть Сулейманіє. Одна з найбільших у місті і відкриває дивовижну панораму. Саме тут знаходиться гробниця Сулеймана І та його дружини Роксолани. 

 

Розкішна Ая-Софія.

 

Мечеть Ортакей та годинникова вежа Долмабахче.

 

Вежа Сапфір, 54 поверхи, 200 м. Вхід: 45 лір.

 

Острів Бююкада, найвіддаленіший від Стамбулу один із Принцових островів, оточений Мармуровим морем. Пливти 1,5 години.  

Їжа

У Стамбулі всюди готують дуже смачно: в ресторанах, кафе, на вулиці. З власне турецької кухні найпопулярнішим є кебаб зі всілякого м’яса в різних варіаціях. Шашлик, стейк, котлетки, м’ясо в лаваші з овочами. Подають кебаб переважно з двома видами гарніру (картоплею та рисом або ж булгуром), салатом, рожевою капустою й трьома соусами. На берегах Босфору працюють кафе з морським напрямком, дуже раджу скуштувати рибу в лаваші.

У певних закладах подають компліменти, після яких уже ситий. Теплий лаваш, цадзикі, хумус, а також турецький чай із фісташковою пахлавою. Де неодмінно вам подадуть цю смакоту – це в затишній і дружелюбній ресторації Dubb Ethnic у районі Султан Ахмет. Навколо нас було безліч закладів, але майже щодня ми прямували на вечерю саме туди.

Dubb Ethnic

Страви подають за 10-15 хвилин. Ми з подругою інколи замовляли порцію м’яса на двох або забирали з собою, адже їжі дуже багато.

Щодо розрахунку, то нерідко чайові вже включені в чек. Також турецькі офіціанти дуже бентежаться, коли просиш окремий розрахунок. Для них це екзотика, тому вашій компанії буде ефективніше і швидше самостійно розібратися із оплатою.

Неодмінно варто завітати на кілька руфтоп-терас. Так, ціни вищі, але ж панорами розкішні. З ресторану Hamdi відкриються архітектура, Босфор та галас сучасного Стамбулу. А в En La Luna Terrace офіціанти вміють закликати чайок, тому знімете собі гарне відео годування пташок.

Вулична їжа також напрочуд смачна й дешевша втричі. Під час приготування кухар неодмінно вас чимось пригостить. Місцеві полюбляють пікнікувати в парках, як це заведено в європейських столицях і маленьких містах. Ми в Ужгороді якось повільно прямуємо до цієї чудової традиції.

Часто в місті видніються возики, де роблять фреш. Вручну, під пресом й дуже хутко мужчина готує фреш із маленьких червоних помаранчів та гранату. Фрукти в Туреччині направду смачні, тому дуже раджу балувати себе свіжовичавленим соком: апельсин-гранат або гранат-ананас. В Ужгороді такого не скуштуєш.

З морозивом – це така маленька атракція. Хлопчина жонглює і заграє з тим морозивом, тому можна зняти смішне відео, як вам подають морозиво. На найширшій торговельній вулиці Стамбулу – Істікляй – готують якісне морозиво і чавлять великі склянки фрешу. Скуштуйте.

Щодо цін, то можете класно поїсти і за 10 лір на галявинці, і за 20 в кафе, якщо з подружкою на двох, і за 40-50-70 лір.

Спиртне тут вартує дорожче, ніж, наприклад, в Австрії, Італії чи Швейцарії. Так собі вино – від 450 гривень за пляшку в магазині. Це коли в Італії просеко ріками за 2 євро за пляшечку. Власне турецький алкоголь теж коштує в межах імпортного.

Кава

Продавці на ринках залюбки пригощають кавою. Так смачно, коли вона з електричної турецької кавоварки, з молоком, корицею та кардамоном. Так, каву по-турецьки готують і з молоком також.

Подекуди чашка кави по-турецьки може вартувати 20 лір. Це, мабуть, задорого. Зате Старбакс тут більш бюджетний, ніж всюди в Європі, тож якщо любите цю милу інстаграмну банальність, то гайда. Є місця із кавою третьої хвилі. Наприклад, на вулиці Істікляй працює модна кав’ярня Espresso lab. Якщо ви цінуєте каву, то вам точно сюди. За 11.50 лір вам приготують ідеальне еспресо-макіато, яке не забути.

Сувеніри

Додому можна придбати сухофрукти, в Ужгороді нема таких солодких і соковитих. Олію чорного сезаму називають панацеєю від усього, але уважно читайте рекомендації в інтернеті. Щодо рахат-лукуму, то не варто брати в коробках, адже він не найсмачніший, не надто презентабельний і його мало. Купуйте на вагу: розкішний, направду багатогранно-смачний, можете сформувати яскраве асорті для друзів. Дуже смачні гранатовий і яблучний чаї, варто брати на вагу.

Карантин

У Туреччині – строгий карантин, локдаун, комендантський час увечері та у вихідні. Проте це не відчуваєься і для туристів практично нема обмежень. Кілька разів перехожі гукали мені через дорогу натягнути маску на носа, а одна пані навіть бігла за мною. Інколи поліція зупиняє таксі і перевіряє, хто в салоні. Подеколи правоохоронці перевіряють речі.
Музеї, торгові центри, транспорт працюють. І кафе запрошували на тераси навіть під час комендантського часу у вихідні. Переважно всі туристичні й гастрономічні об’єкти працюють саме в європейській частині Стамбулу.

Коти

Не любите котів – не їдьте в Стамбул. Адже вони всюди. На ресепшені в готелі, з вами за столом у кафе, на трамвайній зупинці, в мечеті. При кожному об’єкті постійно мешкає щонайменше один чотирилапий. На кожному кроці – їхні хатинки й мисочки з кормом та водою. Вони завжди оточені увагою і мають їжу, але все одно бігтимуть за вами, а люб’язний офіціант з радістю віддасть ресторанного кота у ваш готельний номер.

Якщо котам так добре в Стамбулі, тоді й не дивно, що людям – тим паче. Я ніколи не хотіла в Стамбул, але готова повернутися хоч відразу.

Евеліна Гурницька, Varosh