Найкраще, що може людина, відпочиваючи у горах, у недоторканій природі – це не залишити після себе слід. В цьому переконані, як шанувальники оффроад, так і піші туристи. Але, відповідальність за стан екології в Карпатах перекидають, зазвичай, один на одного.
«Під час джипінгу по гірських дорогах, проводяться виїзди на полонини, гірські хребти, вершини гір, де вам відкриються неймовірні пейзажі, від яких завмирає серце та захоплює дух. Ви отримаєте від подорожі нереальне задоволення і незабутні враження від пейзажів дикої природи, струнких красунь-смерек, дзвінких потоків, цілющого, настояного на запашних травах та живиці, повітря», – такий опис цієї популярної атракції ми читаємо на першому сайті, який відкривається у Google після введення слова «джипінг».
Джипи – це квіти Карпат, кажуть прихильники джипінгу. Джипи – це вселенське зло, стверджують еко-активісти.
Ось, що з цього приводу каже еколог Тимур Бедернічек:
«Можна сказати, що чим вище ми піднімаємось в гори, тим більш відчутний негативний вплив джипінгу. Але не лише джипінгу, взагалі – різних антропогенних впливів. Справа в тому, що у високогір’ї значно холодніше і, відповідно, все відбувається значно повільніше. Наприклад, приполонинні ліси ростуть значно повільніше за ліси заплавні. Гірсько-лучні та лучно-буроземні ґрунти властиві субальпійським та альпійським лукам формуються у рази повільніше за буроземи у буковому лісі. Проїзд джипом по гірській річці – це погано, але проїзд через високогірні озера на Свидовищі – це значно гірше.
В цілому, вплив джипінгу дуже різноманітний. Це, перш за все, ерозія. Особливо добре видно її наслідки на Свидовці та на Боржаві. Там може бути 4-5 і більше колій в ряд. А ґрунт там відновлюватиметься дуже повільно. Сотні років. Крім того – це і фактор турбування. Дикі тварини «дякую» за таке не скажуть. Але джипери регулярно проводять свої змагання у сезон тиші, чим грубо порушують закон. Це і забруднення: повітря, води, ґрунтів, це засмічення, це тварини і рослини, які гинуть під колесам.
Окремий непопулярний момент – перенесення у високогір’я насіння рослин, не властиві цій місцевості. Серед них можуть бути і види інвазійні, які будуть небезпечні для місцевих рослин і можуть неконтрольовано поширюватись.
Насамкінець, неконтрольований джипінг у Карпатах – це втрати репутаційні. До нас їдуть закордонні туристи, бо у нас практично Дикий Захід.
Відповідно, у наших горах вони абсолютно безкарно роблять те, про що навіть би не подумали робити у себе вдома», – каже еколог, Тимур Бедернічек.
Насправді, офроад – популярна в Карпатах атракція, яка коштує від 1 тис. грн до 6 тис. грн. Крім того, великої популярності набув джипінг серед іноземних туристів, які приїжджають за екстримом, який не дозволений на рідній землі.
«Джипінг є у багатьох країнах, але зазвичай – це контрольований процес і по заповідниках навряд може їздити кожен охочий. Можу сказати, що у Польщі джипінг точно є, але в горах можна їздити далеко не скрізь, тому польські джипери часто приїжджають в наші Карпати. У Франції придумали «Париж-Дакар», звісно, там є джипінг. Але в районі Шамоні чи Курмайора в Італії такої дичини, як у нас бути не може. І поза межами асфальту і кемпінгів авто не пригадую. У Грузії ситуація, як у нас, якщо не гірше. Якщо є дорога і по ній можна їхати на Делікі (місцеві 6-місні джипи), то вони там їздять і всім однаково. Якщо говорити про Сванетію (топовий гірський регіон Грузії), то їздять скрізь, де є дорога і іноді, де не має. На озерах Корульді джипів значно більше, як у нас на Свидовці. В Туреччині з того, де був, то теж ближче до нас, ніж до Альп. Щонайменше, на Арарат всі пруть просто по полю, де прийдеться. На Лікійці багато доріг для джипінгу не пригадую, але біля підніжжя Тахтали на «квадриках» їздять. На Качкарі джипи бачив тільки внизу в долинах, по горах не їздили, але, мабуть, теж не через те, що не можна юридично, а через те, що не виходить фізично. Як на мене, джипінг – це велетенська проблема Карпат і з тим щось треба робити (так само, як і ГАЗи зі збирачами яфин і, тим більше, лісовози)», – каже Богдан Кудряшов, який займається організацією і проведенням трекінгів, та сходжень в горах світу.
«В мене склалося враження, що це звичайна конкуренція між «джиперами» і «ходаками». Боротьба за клієнта, який за свої гроші може обрати 8 годин пішки до гори, чи за 1 годину сидячи в комфорті (відносному). Я сам катаюсь на позашляховику і дуже негативно ставлюсь до неадекватних «джиперів», які орють сільверами траву, квіти і т.п. «Карпатський кордон» – це взагалі треш. Але, якщо є ґрунтова дорога, якою користуються фермери, люди, які живуть в горах, військові, то чому ж не їхати? Де екологічна катастрофа? На мою думку, катастрофою якраз попахує на піших маршрутах. Зокрема: Чорногора, Шпиці, несамовите, Бребенескул і ще багато колись красивих місць, де ніколи не було автівки», – зазначив Антон Фіцич, шанувальник офроад.
Натомість, гід по гірських стежках, трейлранер, Сергій Сапіга неодноразово наголошував на невігластві в горах. «Не все гаразд в Карпатському біосферному заповіднику.
Зі сторони Закарпаття, на хребет виїжджає місцева «саранча» і після неї вже не цвіте червона рута, білий сон, герань гірська, тирлич і інші квіти, занесені у Червону Книгу.
Не гніздяться птахи, які живуть тільки у горах. Бо ці люди деруть ісландський мох. Натомість, там – добряче заїжджене, купа сміття і смердить. КП пропускає і в зону Біосферного заповідника і з нього, з награбованим мохом, теж. І добрались вони вже до схилів Менчула і Смотрича! При зауваженні, що то незаконно, тебе, звісно, погрозливо і «дуже культурно» посилають. А щодо джипінгу – це верхівка слабкості людини перед величчю гір і наднеповага до навколишньої гірської краси. Це – екологічна катастрофа!», – додав Сергій.
«Вирішення, як на мене, дуже просте: треба просто дотримуватись природоохоронного законодавства і забезпечити невідворотність покарання за його порушення. Звісно, це простіше сказати, ніж зробити. Але, як людина, яка брала участь у десятках рейдів по боротьбі з браконьєрством, думаю, я маю моральне право це казати. Дуже часто у нас охороняється лише на папері. А по факту – за певну суму шлагбаум піднімається і група на джипах чи на «квадриках» спокійно їде, куди і збирались. Це не нове явище для України, а цілком розповсюджене там, де «паперова» охорона природи підміняє реальну. Я вперше зіткнувся з цим поняттям в одному із оповідань Джеральда Даррелла, який описував колосальну відмінність між задекларованим та фактичним природоохоронними заходами у Мексиці 1960 их. Але ми – не Мексика і зараз 2021 рік.
А що стосується джипів, у них ще й номери є. Сьогодні злочин приховати складніше, а знайти порушника легше.
Головне – діяти, а не займатись імітацією», – підсумував Тимур Бедернічек.
Чинне законодавство забороняє джипінг та проведення будь-яких заходів за участі автотранспорту у природно-заповідних фондах і дуже чітко. Певно, на підзаконному рівні все потрібно ще доопрацювати, бо всі накази Міністерства довкілля відповідно до цих норм були складені ще у 2008 і 2015 роках. Держслужбовці кажуть, що готові до діалогу, співпраці та змін. Проте, інструментів для притягнення до відповідальності недостатньо та й самі вони не знають до кінця, як діяти.
«Цю проблему мала б вирішити влада, на місцевому рівні, зокрема – голови громад. Земля в горах зараз – їх володіння, не держави, у сенсі виконавчої влади. Тобто, зараз самі громади вирішують, чи пускати джипи, чи ні і куди. При цьому, ні у кого не питають. Окрім того, є окрема тема – лісівники. Землі ЛС – це їх зона відповідальності», – коментує заступник голови ОДА, Ігор Шинкарюк.
Натомість, голова Пилипецької громади Віталій Пиринець, зазначив, що у громади зараз багато справ і вони ще навіть не бралися за проблему джипінгу в горах. Та й чи є це проблемою, голова громади не впевнений. Каже, потрібно збиратися з депутатами і вирішувати. «Повністю заборонити, я вважаю, це також не правильно. Багато туристів до нас приїжджають саме за цією розвагою. Мені здається, потрібно просто визначити місця, де джипери можуть їздити». Крім того, Віталій запевняє, що збирачі яфин не несуть шкоди екосистемі, бо під’їжджають на транспорті тільки до підніжжя гори.
«Можливість пізнати природу в такому форматі відкриває нове розуміння краси карпатського краю. Основний успіх джипінгу полягає навіть не у якісній, оснащеній машині. Він полягає в любові до природи», – переконують маркетологи популярного в Карпатах бізнесу…
Олеся Смирнова, Varosh
Фото: Сергій Гудак, Сергій Денисенко та з мережі
Цю статтю написано в межах “Програми охорони навколишнього природного середовища Закарпатської області на 2021-2023 роки”
