Україні зараз надзвичайно потрібні сильні і здорові громадяни, тому важливо уважно стежити за організмом, вчасно виявляти й лікувати недуги, довіряти своє здоров’я найкращим фахівцям. Сьогодні знайомимо вас з лікарем-хірургом, урологом, проктологом Андрієм Кондратенком. Під час війни він вимушено переїхав з Києва на Закарпаття і зараз працює в клініці «Асклепій». Говоримо про особливості урологічних та проктологічних діагностик у жінок і чоловіків, з’ясовуємо методики лікування «незручних» захворювань та як завжди – розвінчуємо «бородаті» міфи медицини.
Довідково: Андрій Кондратенко – лікар-проктолог, уролог, спеціалізується на малоінвазивному та малотравматичному лікуванні урологічних і проктологічних захворювань у жінок і чоловіків.
Проктологія: лікування геморою, поліпів, тріщин, нориць, новоутворень прямої кишки, епітеліальних куприкових ходів.
Урологія: усі захворювання, які виникають у нирках, сечоводах, сечовому міхурі і сечовипускальному каналі чоловіків та жінок, хвороби чоловічої статевої системи.
Вік: 29 років.
Досвід роботи: 7 років у державних і приватних закладах.
Родом з Донецька, закінчив Ужгородський національний університет. Під час інтернатури навчався у кращих хірургічних вишах країни: Інститут загальної невідкладної хірургії ім. В.Зайцева, Національний Інститут хірургії та трансплантології імені О.Шалімова, Інститут урології м. Київ.
Пройшов більше 8 стажувань в Україні та закордоном.
Активно займається науковою діяльністю, має більше 40 публікацій у вітчизняних та зарубіжних виданнях. Висвітлює проблеми зі здоров’ям для «ICTV. Факти» та у різних друкованих виданнях. Займається популяризацією медицини в соціальних мережах, розповідаючи цікаві випадки з практики та даючи корисні поради щодо профілактики захворювань.
— Андрію, ви є спеціалістом у кількох напрямках хірургії. Як прийшли до медицини і чому саме така спеціалізація?
— Я – лікар у четвертому поколінні, захопився медициною ще з дитинства, коли приходив до батьків, бабусь та дідусів на роботу. Офіційно почав працювати в операційній у 14 років на посаді молодшого медбрата у вільний від школи час. З другого курсу медичного інституту працював волонтером у різних хірургічних відділеннях (від травматології до нейрохірургії). Мені все було цікаво, але зупинився на захворюваннях «нижче талії»: проктології, урології, хворобах вен тощо.
Після 24 лютого ми долікували всіх пацієнтів у Києві і я з дружиною приїхав до Ужгорода. Дружина теж лікарка, однокурсниця.
— У вас ціла династія лікарів. З кого вона починається?
— З прабабусі. Вона донеччанка, була кимось на кшталт сучасного сімейного лікаря або лікаря-терапевта. Дідусь під час Другої світової війни був воєнно-польовим хірургом, потім – професором-мікробіологом, навчав студентів і 25 років був ректором медичного університету. Бабуся – лікар-отоларинголог. Тато – хірург, професор, ректор медичного університету. Мати – лікар-офтальмолог.
Тому природно, що я став лікарем, хоча батьки не наполягали, навіть відговорювали від цього. Мовляв, професія складна, особливо хірургія. Але саме в ній я знайшов себе, тому що почуваюся потрібним. Тут до тебе ніхто не приходить просто поспілкуватися – у людей завжди є проблема і їм треба допомогти.
— Чим займаєтесь окрім лікування пацієнтів?
— Окрім медичної роботи значну долю мого життя займає навчання майбутніх лікарів, я викладаю хірургію студентам 5-6 курсу. Щойно закінчив курс лекцій студентам, які виїхали з Маріуполя. Сам був в такій ситуації у 2014 році. На той момент я також був студентом 5 курсу у Донецькому медичному університеті. У звʼязку з початком бойових дій переїхав до Ужгорода та продовжив навчання в УжНУ. За цей час Ужгород став для мене другою домівкою, тут я здобув велику кількість друзів, з якими підтримую стосунки і до сьогодні. І зараз після багатьох років навчань, доля знову повернула мене до Ужгорода, щоб я міг допомагати людям вже новими знаннями і вміннями.
— Девіз, кредо, яким послуговуєтесь у житті?
— Люблю вислів Стіва Джобса: «Stay hungry. Stay foolish». Залишайся голодним, залишайся безрозсудним. Якщо перефразувати, то «рости, розвивайся, не зупиняйся».
— Скільки операцій ви вже провели і чи пам’ятаєте першу?
— Цифру назвати складно, тому що я стажувався у багатьох інститутах, навчався в США та Польщі. Брав участь у тисячах операцій різного рівня складності та абсолютно різних напрямків. Але першу операцію, звичайно, пам’ятаю: це був гострий парапроктит, ще в студентські роки. Дуже хвилювався, але все пройшло успішно.
— Що вважаєте своїм головним досягненням?
— Це усмішки на обличчях моїх задоволених і щасливих пацієнтів, смс-ки у телефоні після лікування, з яких я розумію, чому я пішов у цю професію. Також приємно, що до мене їдуть пацієнти з цілої України: Харкова, Кривого Рогу, Чернігова. І навіть коли я потрапив до Ужгорода, частина людей вже знайшли мене тут. Тому, окрім закарпатців, продовжую вести пацієнтів з інших регіонів.
— Які нові звички у вас з’явилися, вже проживаючи на Закарпатті?
Почав більше ходити пішки, бо в Києві через великі відстані це неможливо. Скажімо, там з однієї клініки до іншої треба було їхати 20 км. Їх пішки просто так не пройдеш. З’явилося більше вільного часу, який раніше проводив у столичних корках. А тут ти вийшов – все дуже близько, компактно, комфортно.
Додалася весела звичка домовлятися про щось тільки за чашкою кави. Хоча випиваю я не більше однієї чашки і пацієнтам так само не раджу.
— Тут ми плавно переходимо до запитань, які стосуються вашого профілю. Що ж за загрозу таїть у собі кава, яку так люблять закарпатці?
— Потрібно враховувати, що на одну чашку кави, яку ви випиваєте, виводиться 1,25-1,5 чашки рідини. Це призводить до зневоднення організму. Тому якщо людина випиває одну-дві чашки на добу і при цьому п’є достатню кількість води, це не є страшним. Але якщо людина живе на каві, це погано. Тут уже можуть виникати проблеми як по урології, так і проктології.
— Конкретно на захворюваннях зупинимося трохи пізніше, а зараз кілька слів про методики, за допомогою яких ви здійснюєте операції. 93% із них малоінвазивні. У чому перевага?
— Окремий напрямок малоінвазивної методики – це лазерна хірургія. Сучасні лазери дозволяють безкровно оперувати судинну тканину при варикозній або гемороїдальній хворобі через прокол у 2 мм. При розсіченні заповнених кров’ю судин немає кровотечі. У багатьох урологічних і проктологічних ситуаціях лазер змінив правила гри стосовно підходів до лікування і практично скасував таке поняття, як стаціонар.
Через 2 години після операції мої пацієнти йдуть додому, а через 2 дні повертаються до повноцінного життя. Ще ми обходимося без наркотичного знеболювання, приймаючи пару звичайних знеболювальних таблеток.
А при лапароскопічних операціях замість розрізу на пів живота виконуються проколи по 0,5 см, що дозволяє скоротити період реабілітації від кількох тижнів до лічених днів. Больовий синдром при цьому практично повністю відсутній, що дає можливість активізувати пацієнта вже у перші години після операції.
— Чи можна обійтися без операції?
— Моє головне завдання – проконсультувати і пролікувати пацієнта так, щоб він пішов задоволений. Для цього проблему треба вирішити оптимальним методом. Тобто якщо потрібна операція, я пропонуватиму її, але якщо є бодай найменша можливість пролікувати пацієнта медикаментозно або за допомогою інших методик, я ними скористаюсь. У хірургії є класична фраза: найліпша операція та, якої не було.
— На які етапи поділяється лікування урологічних і проктологічних захворювань?
— При першому контакті з пацієнтом – дзвінок, чи переписка в інстаграм. З’ясовую скарги пацієнта і визначаю, які аналізи та обстеження потрібно зробити, щоб консультація була максимально інформативною. На первинній консультації, окрім забору анамнезу та огляду, при необхідності призначаю дообстеження та розробляю план лікування. У разі неефективності медикаментозного лікування, пропоную варіанти хірургічного втручання, обов’язково розповідаю про плюси, мінуси та ризики кожної з методик. Після операції супроводжую пацієнтів до повного одужання. Я завжди на зв’язку зі своїми пацієнтами.
ПРОКТОЛОГІЯ
— Проктологія – досить делікатна галузь медицини і люди часто соромляться чи бояться йти до лікаря. Одним із найчастіших захворювань у чоловіків та жінок є геморой. Розкажіть трохи про те, як виникає захворювання, хто перебуває у групі ризику.
— Тут важливо зрозуміти, що кожна людина народжується з гемороїдальною тканиною. А далі вже все залежить від способу життя та інших факторів, що провокують розвиток хвороби. Ця тканина може взагалі не збільшуватись у розмірах, а може стати справжньою проблемою. Сприяють цьому сидяча робота, малорухливий спосіб життя, довга «метидація» на унітазі, хронічні запори, неправильне харчування, надмірні фізичні навантаження, захворювання кишківника, вагітність і пологи.
— Коли потрібно йти до проктолога?
— Якщо мова про молодь, то до цього спеціаліста треба звертатися, щойно з’явилися найменші скарги: виділення крові, болі, відчуття стороннього тіла. Якщо старші люди, то, згідно з онкологічними міжнародними стандартами, починаючи від 50 років, кожен хоч раз у житті повинен пройти колоноскопію. Тому що злоякісні захворювання товстої кишки ніхто не відміняв. Далі, в залежності від результатів, проходити обстеження мінімум раз на 5 років. Якщо у вашому близькому колі родичів хтось мав рак товстої кишки, колоноскопію потрібно починати проходити з 40 років.
— Геморой продовжує залишатись одним із найпоширеніших захворювань сучасності. Чому?
— Все через малорухливий спосіб життя. А з появою мобільних телефонів у групі ризику опинилися не тільки водії-дальнобійники та офісні працівники, а всі, хто занадто багато часу проводить «в телефоні». У мене бувають пацієнти, які по 8 і 10 годин на день сидять нерухомо. Плюс – неправильне і несистемне харчування, зловживання кавою, відсутність рідини. Все це впливає на обмінні процеси і призводить до збільшення гемороїдальної тканини.
— Що потрібно для правильної постановки діагнозу?
— Спочатку пацієнт повинен максимально детально розповісти про початок захворювання, прояви і що його спровокувало. Після цього я приступаю до огляду: візуального, пальцевого, а потім ано- або ректоскопії – це огляд через дуже тонку пластикову трубку, що дозволяє побачити проблеми, які є в анальному каналі, і максимально точно поставити діагноз. Після цього приймається рішення про подальшу тактику лікування: консервативне лікування (1-2 стадія), хірургічне лікування (2-га стадія, що переходить у 3-ю, та 4-а стадія).
Арсенал сучасного проктолога дуже великий і далеко не завжди потрібна операція у класичному вигляді. Все вирішується індивідуально і методика підбирається під кожного пацієнта.
— За яких умов варто оперуватись?
— Пацієнтам важливо знати, що головне – не відкладати проблему, а вирішувати її своєчасно і тоді операція та період відновлення проходять швидше та з мінімумом неприємних відчуттів. Наприклад, якщо у пацієнта 2-3 невеликих гемороїдальних вузли, то вже через 5 хвилин після операції пацієнт іде додому, живе повноцінним життям і в нього нічого не болить. При запущених стадіях захворювання операція також проходить амбулаторно, але реабілітаційний період може тривати близько місяця і пацієнту знадобляться знеболювальні та протизапальні препарати. Сьогодні такі операції виконуються за допомогою лазера, що дозволяє скоротити час операції до 15-30 хвилин, а найголовніше, що судини, з яких складається гемороїдальна тканина при випаровуванні лазером, не кровоточать.
— Скільки і чого потрібно їсти, щоб запобігти розвитку захворювання?
— Я завжди пояснюю хворим, що гемороїдальна тканина схожа на клубок ниток, а по факту – це «клубок» судин. І головним завданням пацієнта є нормалізація випорожнень. А для цього потрібно виконувати певні рекомендації.
Обмежити: жирне, смажене, солене, гостре, копчене, алкоголь, міцну каву у великій кількісті.
Їсти: овочі, каші, фрукти, м’ясо, рибу нежирних сортів.
Формат приготування: варене, тушковане, запечене.
Важливість дієти полягає в тому, що більшість із цих продуктів впливають на консистенцію калу. Коли він твердий, виходить і травмує цю ділянку, збільшується гемороїдальна тканина і рано чи пізно людина потрапляє до проктолога. Достатня кількість рідини – це півтора-два з половиною літри на добу. Або 35 мілілітрів на кілограм маси тіла. Особливо важливо стежити за цим у спекотну пору року, тому що кров згущується і може призвести до гострого тромбозу гемороїдальних вузлів.
Людям із сидячою роботою рекомендую кожні 2 години робити перерву по 10-15 хвилин і рухатися. Це дозволяє прибрати застій крові у малому тазі та запобігти збільшенню гемороїдальних вузлів. Можна додати фізичні вправи, але головне – не перестаратися і дозувати навантаження.
Стілець: нормою вважається похід до туалету від одного-двох разів на день до одного разу на 2-3 дні. Але тут ключове не частота, а консистенція. Бо тверді калові маси провокують геморой та тріщини.
І не забувати про підлого ворога людини – туалетний папір.
— Чому? Що з ним не так?
— Слід раз і назавжди запам’ятати: який би не був туалетний папір – м’який, пахучий, з гарним тисненням – він механічно подразнює делікатну ділянку шкіри, призводить до механічної травматизації і запалення. Тому усі проктологи радять підмиватися, якщо є така можливість, якщо ні – вологий туалетний папір, він зараз продається у будь-якому великому супермаркеті.
— Наскільки небезпечне самолікування? Деякі люди люблять нагріти або охолодити проблемне місце.
— Не варто цього робити. При нагріванні судини розширюються і за наявності мікротріщин та ерозій може виникнути кровотеча. Холод, навпаки, спричинить звуження, спазм судин і підвищиться ризик виникнення тромбозу. При самолікуванні виникає оманливе відчуття тимчасового покращення, а по факту стає лише гірше.
У пацієнтів з початковими стадіями геморою в періоди загострення достатньо дотримуватися дієти, правил гігієни, пити багато води та виконувати рекомендації лікаря (свічки, мазі тощо), які будуть призначені після огляду.
Але на 3-4 стадії – дієти, мазей та свічок вже замало. І тут після огляду лікар може запропонувати один із варіантів хірургічного лікування.
— Які ще захворювання прямої кишки можна віднести до категорії «популярні»?
— Під маскою геморою може ховатися велика кількість захворювань. Це можуть бути поліпи, анальні тріщини, коліт і навіть рак прямої кишки. Тому при перших симптомах (виділенні крові з анального каналу, болях при дефекації, відчутті новоутворень в ділянці заднього проходу) слід негайно звертатися до лікаря для діагностики та встановлення правильного діагнозу. Рак на ранніх стадіях може не викликати жодних скарг.
УРОЛОГІЯ
— Найпоширеніше захворювання в урології – цистит. Як він виникає і що важливо знати при його лікуванні?
— Цистит – це запалення внутрішнього шару сечового міхура, яке у 80% випадків викликається бактеріями. Якщо мова про жінок, то частіше це відбувається через кишкову мікрофлору, тому так важливо підмиватися або користуватися вологими серветками. Це в рази знижує ризик рецидиву циститу, в іншому випадку бактерії знову і знову потраплятимуть у сечовий міхур і викликатимуть запалення.
Перш ніж розпочати лікування циститу, необхідно здати загальний аналіз сечі. Це дозволяє чітко зрозуміти, що запалення відбувається у сечовому міхурі, а не якомусь іншому органі. Другий важливий аналіз – бакпосів сечі. Таким чином ми з’ясуємо, яка саме бактерія викликала цистит і зможемо обрати препарат, який ліквідує збудник.
— Давайте спробуємо з’ясувати, що є міфом, а що правдою стосовно циститу.
1) Чи може у жінок викликати це захворювання носіння стрінгів?
— Так, це дійсно може занести до статево-сечових органів бактерії.
2) «Не сідай на цемент, бо застудишся і бігатимеш до туалету» – міф чи реальність?
— Це може бути причиною загострення циститу, але не обов’язково захворієш, якщо посидиш. Механізм такий: якщо якась частина нашого тіла переохолоджується, то там знижується рівень імунітету. А якщо до цього у сечовий міхур потрапила бактерія, вона розмножиться до великої кількості і дійсно спричинить цистит.
3) Цистит частіше виникає у жінок.
— Правда. У чоловіків це досить рідкісна проблема. Все – через анатомічні особливості організму. У жінок бактеріям простіше добратися до сечового міхура і викликати запалення.
4) Цистит може спровокувати нездатність до вагітності.
— Близько. Але одне на інше не впливає. Хоча може бути у випадку 1 на мільйон. У більшості — ні.
— Яка перша швидка допомога при дуже гострих станах циститу, перш ніж людина потрапить до лікаря?
— 1 пакетик фосфеміцину раз на добу 2 дні підряд. Це зніме гостру симптоматику, але не проблему загалом. Тому перед прийомом треба здати аналізи, зробити бакпосів і УЗД, тоді вже призначається лікування.
— Коли чоловікам потрібно звертатися до уролога?
— Будь-який чоловік віком від 40 років повинен пройти профілактичний огляд. З цього віку потрібно раз на рік починати здавати спеціальний аналіз-онкомаркер на рак передміхурової залози. Цей вид раку майже ніяк себе не проявляє. Із плюсів – він повільно розвивається, але проблема поширена і на пізній стадії майже нічого вдіяти не можна.
— Які ще урологічні проблеми ви б виділили як поширені?
— Будь-яке нетримання сечі. Особливо, якщо це виникає при кашлі, чханні, фізичних навантаженнях, слід звернутися до лікаря. У чоловіків ця проблема розвивається рідко – хіба після урологічних втручань, – але у жінок доволі поширена. Це пов’язано з анатомічними особливостями – короткою і ширшою уретрою. Також після пологів часто травмуються м’язи тазового дна, які відповідають за утримання сечі. Під час лікування при початкових стадіях призначається комплекс фізичних вправ на укріплення тазового дна. У запущеній ситуації виконується хірургічне втручання.
— Сечокам’яна хвороба – також ваша компетенція?
— Так. При цьому захворюванні у нирках або сечовому міхурі утворюється пісок чи каміння. Це може порушити відток сечі, що викликає загрозу втратити нирку. Також можуть виникнути інші неприємні ускладнення в майбутньому. Хвороба, між іншим, поширена на Закарпатті. І пов’язано це з любов’ю до кави. Брак рідини призводить до формування більш концентрованої сечі, вона може випадати в осадок у вигляді солей і від цього утворюється каміння.
— Наскільки медицина просунулася в лікуванні цього захворювання?
— Тут два моменти. Якщо проблема не запущена, то простим вживанням великої кількості рідини її можна вирішити. Осад вимивається і не утворюється сечокам’яна хвороба.
Якщо камінь все ж таки є, треба дізнатися його щільність. Для цього виконується комп’ютерна томографія. Для дроблення м’якого каміння існують певні ефективні препарати. Для щільнішого – призначається лікування за допомогою спеціального апарату, який дробить камінь на пісок.
Третій метод – камінь видаляють за допомогою малоінвазивної операції.
— Давайте підсумуємо розмову і розвінчаємо найпопулярніші міфи стосовно урології і проктології.
Це доволі складно, тому що їх багато, але спробую виокремити основні.
- Іти до проктолога чи уролога соромно і незручно. – Ні. Це такий же спеціаліст, як стоматолог, терапевт або дерматолог.
- Проктологічний огляд проходить боляче. – Ні. Це абсолютно безболісно, наразі є знеболюючі мазі, які дозволять зробити його непомітним.
- Геморой – це довго і невиліковно. – Ні. Сам огляд займає до хвилини. А часто через 15 хв. після операції щасливий пацієнт вже йде додому.
- Під час операції видаляється вся гемороїдальна тканина. – Ні. Але тут ремарка: частина гемороїдальної тканини навіть після видалення все одно залишається. Неможливо видалити всю гемороїдальну тканину, хоч би яку методику ми використовували. Це небезпечно, бо можуть виникнути ускладнення, такі як звуження (стриктура) анального каналу.
- Якщо прооперувався, забув про проблему. — Ні, тому що важливо дотримуватися подальших рекомендацій. Якщо цього немає, то оперуватися можна потім знову і знову.
- Кава допомагає вранці сходити в туалет, відповідно, працює як профілактика геморою. — Ні. Велика кількість міцної кави на добу викликає зневоднення і закрепи.
— Ваші рекомендації читачам, щоб не допустити серйозних проблем зі здоров’ям?
— Те, з чого ми почали розмову. Обов’язково потрібно стежити за харчуванням, слідкувати за водним балансом. Все це впливає не тільки на розвиток проктологічних і урологічних захворювань, а й на весь організм у цілому. Якщо дієта не допомагає нормалізувати травлення, варто звернутись за допомогою до гастроентеролога. Навіть після видалення геморою закрепи уповільнюватимуть загоєння рани після операції, підтримуватимуть виражений больовий синдром, і найголовніше, підвищуватимуть ризики розвитку рецидиву захворювання. Тому з пацієнтами із хронічними закрепами до та після операції я працюю разом із гастроентерологом для нормалізації травлення.
Найголовніше – не затягуйте із візитом до лікаря, якщо виникли якісь скарги.
Лариса Липкань, Varosh
Фото: Каріна Асад
На правах реклами
Не пропускайте цікаве з життя Закарпаття! Читайте більше в наших соцмережах — Facebook, Іnstagram та Тelegram.
