Напевно, боґрач і банош. А далі – вже важче.
Сьогодні хочу поговорити про унікальність закарпатської кухні. Почну з того, що ми – особливий край із цікавою історією і потужним колоритом. На місцеву кухню вплинуло чимало факторів і в ній замішані різні ДНК: і українська, і угорська, і словацька, і німецька, і польська, і румунська, і ще чимало. Додайте сюди ще й географічне положення та клімат – вуаля, особлива кухня у результаті.
Мені як ресторатору подобається стежити за трендами, шукати нові смакові поєднання та привозити нові ідеї із подорожей. Але це на другому місці.
А на першому – зберігати гастрономічну самобутність нашого регіону.
Наприклад, рецепт баноша, який ми подаємо у “Порядному Ґазді”, ми знайшли не в гуглі. За ним ми поїхали високо в гори – до тих, хто передавав секрети унікального баноша із покоління у покоління.
Або ж угорська уха голаслей, яку теж можна вважати нашою. Її ми вчилися робити кілька місяців, і мені навіть не хочеться згадувати, скільки літрів “не тієї ухи” передувало тому варіантові, який зараз у нашому меню.
Боґрач теж із секретом. Завдяки унікальній автентичній рецептурі наш боґрач закохав у себе не тільки місцевих та гостей із України, йому кажуть компліменти і гості з Угорщини.
Ми можемо дещо змінювати посуд та подачу. Додавати моменти сервірування. Але рецептура завжди залишається незмінною.
Це щодо традиційних страв.
А є ще особливі локальні продукти.
Наприклад, нещодавно ми вирішили подавати гостям не спеціально вирощену, а дику форель. На жаль, тимчасово відмовилися від цієї ідеї, однак сподіваюся повернутися до цього, адже смак дикої форелі незабутній!
Було б дивно не згадати наш шовдар. Вірніше, наші шовдарі, адже займаємося виробництвом двох видів: традиційний великодній шовдар та витриманий шовдар. Останній особливо люблю, адже саме він кидає виклик культовому хамону та прошуто, які давно визнані у всьому світі. Пророкую і нашому шовдарю таку славу, адже він достойний конкурент. Хіба що трохи смачніший)
Якщо підвести підсумок, скажу: я фанат закарпатської кухні, наших смакових поєднань, колориту, ситності та смаку. Люблю наші локальні продукти. Мрію зробити так, аби про нашу кухню знали всі. Хоча не мрію, а планую. І вже потроху разом із своєю командою роблю так, аби реалізувати цей план.
Віктор Михайлов, спеціально для Varosh
