Люди

Письменник із Закарпаття Тарас Ващук став лауреатом престижного літературного конкурсу

11 Жовтня 2021 201

Тараса Ващука на Закарпатті знають як журналіста і письменника. 9 років тому він виїхав до Об’єднаних Арабських Еміратів, де тепер працює за контрактом. Також він пише поезію та оповідання, які увійшли до збірок «Чорна квітка» (2003), «Україна в пісках» (2017) та «Приблуди» (2021). У різні роки Тарас ставав лауреатом різноманітних регіональних конкурсів та премій, а нещодавно своїх переможців оголосило журі Всеукраїнського літературного конкурсу малих прозових форм імені Василя Стефаника. Тарас Ващук із замальовкою «Тлін наших ілюзій» увійшов до десятки переможців.

Vashchuk 025

Співзасновниками конкурсу є Національна спілка письменників України (очільник – Михайло Сидоржевський), ГО «Імпресія» (очільниця – Марія Вайно), Товариство письменників та журналістів ім. Івана Франка (очільник – Євген Баран).

Цього року конкурс присвячений 150-річчю від дня народження новеліста Василя Стефаника. За словами голови журі Михайла Сидоржевського, його приємно вразили твори, в яких відчувається знання малої прози письменника за проблематикою та художнім новелістичним мисленням автора.

Оцінюючи твори, члени журі звертали увагу на лаконізм оповіді, психологічну напругу, чіткість, структурованість тексту, мовне багатство.

«Тлін наших ілюзій» Тараса Ващука – це невеличка замальовка на кілька сторінок. Твір-спостереження про те, як пізно ввечері змучена філіппінська гувернантка курить у вікні дубайського хмарочосу, якраз навпроти вікон головного героя. Вони вдивляються у силуети одне одного. Люди з різних світів і культур. Світів, які навряд чи перетнуться. Такі різні й далекі, водночас такі однакові в своїй самотності, вимученості, мріях, ілюзіях і навіть молитвах.

– Мені надзвичайно приємно стати лауреатом саме цього конкурсу, – поділився враженнями автор. –  По-перше, я з дитинства захоплювався Василем Стефаником, досі перечитую його і вважаю чимало речей шедеврами. Його оповідання настільки вразили і вражають досі, що це сформувало мій смак і вплинуло на стиль. Тож для мене навіть згадка поряд з кумиром – вже наче досягнення. А тут ціле лауреатство і ремарка від журі, що вони відзначили саме твори в стефаниківсьому стилі.

По-друге, мені найкраще вдаються оповідання та замальовки, а Стефаник – неперевершений майстер короткої прози. Коли мені закидають, мовляв, ти не письменник, бо не пишеш романів, а з одними оповіданнями відомим не станеш – я завжди парирую: «ви ще б Стефаника звинуватили, бо не написав роман».

Vashchuk 012

По-третє, ми земляки. Хоча все свідоме життя я прожив на Закарпатті, але народився і виріс на Івано-Франківщині. Тому Галичина для мене – така собі втрачена мала батьківщина. І Василь Стефаник настільки тонко описав нерв тамтешніх людей, такою ностальгічною мовою з діалектизмами, що це для мене, безбожника, наче святе письмо.

І по-четверте, Стефаника цікавила тема еміграції та заробітчанства. Тому саме цей твір я подав на конкурс.

Вітаємо Тараса, а зовсім скоро на Varosh – інтерв’ю з ним про нову збірку «Приблуди» та життя в Дубай.

Vashchuk 018

Лариса Липкань, Varosh

0 #
# Приблуди # Тарас Ващук