Ужгородця Павла Генова переважна більшість містян знає як музиканта та лідера гурту «Триставісім». Але, окрім музичного життя, хлопець вже багато років працює програмістом.
Минулого року Павло отримав пропозицію переїхати на рік до Америки та попрацювати в Google. Звісно – погодився. Вже сьогодні, перебуваючи у вроцлавському офісі компанії, спілкуємося з ним про його новий досвід та життєві зміни.
– Як ти з родиною потрапив до Америки?
– З вересня минулого року я почав працювати в американській IT-компанії Grid Dynamics, в якої є також офіси і в Україні. Проект, до якого я долучився, передбачав роботу на стороні клієнта – компанії Google в Кремнієвій Долині, куди ми разом з родиною і відправилися. До того часу ми з дружиною декілька разів їздили у США до друзів і відмітили для себе, що хотіли б півроку-рік там пожити, щоб порівняти американський стиль життя з європейським. Це була неймовірно чудова нагода в плані роботи і життєвого досвіду.
– Де зараз працюєш?
– Я й далі працюю в Grid Dynamics на позиції Senior Software Engineer (UI) над проектом, з яким почав працювати в США. Зараз працюю у вроцлавському офісі Google.
– Які твої головні завдання в роботі, обов’язки?
– Я займаюсь проектуванням та розробкою високопродуктивних веб-додатків для бізнесу. Сюди входить і збір та окреслення вимог до продукту, обговорення реалізації з командою, розробка макетів і прототипів на стадії концептування, розробка архітектури продукту та, безпосередньо, написання та тестування коду, code-reviewing, і написання супроводжувальної документації. В даний момент працюю над внутрішніми продуктами інфраструктури Google.
– Ти кажеш, що вам цікаво було пожити в Америці в тому числі, аби побачити відмінність між побутом американців та європейців. То цікаво було б почути чи вдалося це завдання виконати і в чому, на твою думку, ці відмінності. Якщо вони є.
– О, так, звісно вдалося – і побачили, і відчули. Головною відмінністю є баланс між роботою та особистим життям. В США він відчутно зсунутий в сторону роботи. Проте, якщо ти нею захоплюєшся і прагнеш вчитися і проявляти себе, то тут знайдеться місце для сил та амбіцій будь-якого масштабу. Я часто відвідував мітапи з цікавих мені технологій. Вони зазвичай безкоштовні і часто проводяться у офісах великих компаній (Google, Uber, Twitter, Coinbase). На них у неформальній обстановці я міг з легкістю зустрітися і познайомитися з людьми, що створюють та розробляють технології, якими я щодня користуюсь в роботі, а відтак надихнутися та почерпнути ідеї. Люди працюють над реалізацією абсолютно фантастичних ідей, і тут є можливість до цього долучитися.
В Європі в загальному, цей баланс є на користь особистого життя і родини: в середньому вдвічі довші оплачувані відпустки, додаткові дні для догляду за дитиною, якісні безкоштовні дитсадки та школи, відносно недорога вища освіта, безкоштовне або недороге медобслуговування.
Також, невеликі масштаби Європи дають можливість подорожувати в сусідні країни хоч кожні вихідні. В США, на противагу, вже не вийде лоукостом злітати на вікенд у Відень, Париж чи Лісабон. Проте, за рахунок багатої природи, різноманітного клімату, та великої кількості громадських парків дуже популярний активний відпочинок – хайкінг, серфінг, лижі та сноубординг, бейсбол, баскетбол, футбол, гольф, велоспорт, скелелазіння і інші. Втім, я не перестаю дивуватися, що також популярним заняттям на вихідних, як серед молоді так і людей старших, є просто перегляд фільмів та серіалів з попкорном.
У побуті в Каліфорнії мені подобається, що є заборона паління та вживання алкоголю у публічних місцях. За 8 місяців запаху тютюну ми майже не відчували і до цього швидко звикаєш. На противагу, в Європі – це перше на що звертаєш увагу виходячи з аеропорту.
Також, суттєвою відмінністю є те, що в США ти вже на другий день відчуваєш себе своїм. Це країна емігрантів, і культура так сформувалась, що завжди ти дійсно будеш однаково сприйнятий незалежно від твого одягу, національності, кольору шкіри, рівня англійської, статусу, громадянства і тому подібне. Напевно, коли довкола люди багатьох культур, то і ти не виділяєшся.
– Яке твоє бачення сучасного стану ІТ-community Ужгорода?
– Для мене IT-ком’юніті в місті – це мої друзі, з якими я працював в різних компаніях останні десять років. Ми регулярно зустрічаємось на IT-конференціях в Україні та Європі. Ось буквально декілька тижнів тому повернулись з конгресу WeAreDevelopers у Берліні.
– Наскільки комфортно тобі було працювати тут?
– Головний комфорт – це те, що в Ужгороді протягом дня я міг встигнути зробити таку кількість справ, про яку у великому місті, можна лише мріяти. Сходити зранку на айкідо до Міші Рогача, піти додому поснідати, попрацювати, в перерві заскочити до перукаря і на каву, після роботи взяти з дому гітару, поїхати на репетицію і після неї сходити в баню. В плані роботи – єдиний момент, який мені не комфортний – це те, що робота програміста в Ужгороді часто передбачає віддалену роботу з командою та клієнтом. У такому форматі мені дуже не вистачає живого спілкування і відчуття командної роботи.
– Які бачиш перспективи розвитку ІТ в місті?
– Мені здається, що такі моменти як історичний центр з річкою, природа Закарпаття, прикордонне розташування та відносно невелика відстань до великих аеропортів, роблять його потенційно привабливим для подальшого розвитку. Водночас, дуже слабко розвинена інфраструктура, жахливий стан доріг та громадських місць, відсутність дитячих майданчиків, відсутність зручних сполучень з іншими містами України та Європи та постійні черги на кордоні – одні з вагомих факторів, які дуже шкодять потенціалу міста.
– Що з музичною складовою твого життя? Яка доля «Триставісім»?
– Зараз переважно музична складова мого життя має форму співу під гітару для доньки Емілії та спільного прослуховування улюблених гуртів. Перед моєю поїздкою в США, ми з хлопцями з Триставісім записали більшість партій до нових пісень гурту, які разом з вже виданими минулого року піснями увійдуть до нашого другого альбому “Мусай”. Робота над ним трохи розтягнулась, звісно, проте залишилось зовсім небагато і невдовзі ми зможемо порадувати народ свіжим матеріалом. Дуже хочеться його відіграти наживо для наших прихильників, і я сподіваюсь, що восени нам це вдасться.
Триставісім для мене залишається місцем реалізації музичних ідей, експресії емоцій, настрою та внутрішнього стану у колі близьких друзів. Як тільки підлаштуємось до змін у особистому житті, то будемо шукати найближчу можливість донести до вас щось свіже та бадьоре.
– Як хлопці сприйняли твій переїзд?
– До моїх роз’їздів-переїздів хлопці поставилися з підтримкою та розумінням. Вони знають, що окрім варош-бандування і стрибання в шкарпетках по сцені, я також і інженер в IT-сфері і тут, щоб розвиватися, вдосконалюватися і мати можливість працювати над цікавими продуктами без цього ніяк.
